Справа № 307/2032/22
Провадження №1-кп/307/175/22
про продовження строку тримання під вартою
12 липня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області, в особі головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4
ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6
ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, в режимі відеоконференції з Закарпатською УВП № 9, кримінальне провадження за № 12022071160000149, про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадженні суду знаходиться вказане кримінальне провадження. В зв'язку з відкладенням судового засідання на інший термін прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як відсутні обставини, які б свідчили про зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України, та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 заперечує, просить обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника.
Захисник ОСОБА_7 - ОСОБА_5 заперечив відносно заявленого клопотання прокурора та просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Потерпілий у судове засідання не з'явився.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню частково, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 - відмовити, клопотання захисника ОСОБА_5 - задовольнити, з наступних підстав.
Згідно до вимог статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно до вимог ст. 7 КПК України, однією із засад кримінального провадження є розумність строків. Відповідно до ст. 21 ч. 1 цього ж Кодексу кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
За правилами ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження, спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Статтею 177 чч. 1 та 2 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно із позицією Європейського суду при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке може бути призначено в результаті засудження.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Тому існують ризики, що він може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілу та/чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги наведене суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Із ст. 178 ч. 1 КПК України вбачається, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби буде достатнім для того щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Дане кримінальне провадження було передане цьому складу суду (суддя ОСОБА_1 ) без автоматичного розподілу, на підставі положення про автоматизовану систему документообігу суду та ч. 2 ст. 334 КПК України, згідно якої, у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
У провадженні цього складу суду (суддя ОСОБА_1 ), на стадії судового розгляду, знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 263 ч. 1, ст. 307 ч. 2 та ст. 310 ч. 2 КК України, № 307/3079/17, за унікальним номером справи № 307/240/20. У даному провадженні беруть участь легендовані свідки, які на даний час не допитані і збільшення кількості учасників справи (захисники, обвинувачений Поп та потерпілий), може призвести до порушення їхніх прав.
Крім того, суд вважає, що об'єднання справ у даному випадку може потягнути за собою затягування судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись стст. 177, 178, 183, 194, 200, 369 КПК України суд,
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжити до 24.00 год. 09 вересня 2022 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена на наступний рахунок: отримувач коштів ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача(код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку (МФО) : 820172, призначення платежу застава.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Закарпатської УВП відділу ДДВП України в Закарпатській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Закарпатської УВП відділу ДДВП України в Закарпатській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 , з під варти та повідомити усно і письмово прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та головуючого по справі суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22-ї по 06 год. наступної доби, за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки прибувати до суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії запобіжного заходу встановити до 24-ї години 09 вересня 2022 року
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ст. 181 ч. 5 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_7 направити до Тячівського РВП ГУНП України в Закарпатській області.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_7 після її проголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури.
Дане кримінальне провадження не об'єднувати з кримінальним провадженням про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 263 ч. 1, ст. 307 ч. 2 та ст. 310 ч. 2 КК України, № 307/3079/17, за унікальним номером справи № 307/240/20.
Обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України передати в канцелярію суду для проведення автоматизованого розподілу.
Ухвала підлягає виконанню негайно та в частині обраних запобіжних заходів може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1