Справа № 504/1694/22
Номер провадження 3/504/1326/22
11.07.2022смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області А.Ф.Сафарова, розглянувши матеріали які надійшли з ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого будівельником по найму, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
25.06.2022 інспектором СРПП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Васильєвим О.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 188748 відносно ОСОБА_1 , який 25.06.2022 о 08:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особу, що притягується до адміністративної відповідальності повідомлено про розгляд справи 11.07.2022 Комінтернівським районним судоми Одеської області, що також зафіксовано на відеозаписі, що міститься в матеріалах справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи викладене, суд, у відповідності зі ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду, розглядає справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується доказами, а саме:
-заявою ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення відносно неї від 24.06.2022;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 25.06.2022;
- відеозаписом, що міститься на компакт-диску у матеріалах справи.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення особою, яку піддано адміністративному стягненню протягом року за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором СРПП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Васильєвим О.Ю. дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст.173-2КУпАП передбачає "повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті".
Повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.
З постанови про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 188748 вбачається, що ОСОБА_1 притягувався за ст. 173-2 ч.1 КУпАП 21.09.2021, однак в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження вказаної обставини.
Таким чином, судом встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області не надано підтвердження вірної кваліфікації дій гр. ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин ОСОБА_1 , що мали місце під час вчинення адміністративного правопорушення та після такого, не встановлено.
При накладенні стягнення правопорушнику ОСОБА_1 враховую характер вчиненого правопорушення та ступень вини порушника, його особу, матеріальний стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП України, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 173, 284 КУпАП України, -
Дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перекваліфікувати з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 (сто сімдесят) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Ф. Сафарова