11 липня 2006 року М.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Іващука В.А., суддів : Оніщука В.В., Щолокової О.В., при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2006 року,
установила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 10 000 грн., судові витрати у вигляді судового збору у сумі 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У своїх доводах ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_1 не надав суду договір позики, тому неможливо вважати, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які свідчать про укладення цього договору. Визнання ОСОБА_2 частини боргу не може бути підставою правовідносин між ним та ОСОБА_1, оскільки частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики на суму, яка в десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, повинен бути вчинений у письмовій формі, а при недодержанні письмової форми рішення не може грунтуватися на свідченнях сторони або свідків.
Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що в грудні 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в усній формі був укладений договір позики грошей в сумі, що перевищує 170 грн., що підтверджується поясненнями сторін в судовому засіданні. Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено недотримання вимог про письмову форму правочину не має наслідком його дійсності, крім випадків встановлених законом. Главою 71 ЦК України не передбачено недійсність договору позики при недотриманні письмової форми. 04 листопада 2004 року ОСОБА_1 звернувся до міліції із письмовою заявою щодо вжиття заходів реагування до ОСОБА_2, який в грудні
Справа №22 - 1875 2006 р. Категорія: 18 Головуючий у першій інстанції: Грабик В.В.
Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Іващук В.А.
2003 року взяв у нього в борг 10 000 грн. та відмовляється повернути, при цьому був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин та завідомо неправдиве показання. Заява була зареєстрована в черговій частині райвідділу 05 листопада 2004 року за вхідним №3219. В ході проведеної перевірки дільничним інспектором міліції було відібране пояснення від ОСОБА_2 Як вбачається із змісту пояснення ОСОБА_2 в грудні 2003 року позичив в ОСОБА_1 для заняття підприємницькою діяльністю 10 000 грн.. Позичені кошти не зміг повернути в зв'язку з тим, що в результаті аварії загинула куплена риба. Гроші зобов'язується повернути протягом місяця. В судовому засіданні ОСОБА_2 заявив, що зазначене пояснення він не читав і працівники міліції змусили його підписати погрожуючи позбавленням волі. Таким чином, суд дійшов до переконання в тому, що факт укладення між сторонами договору позики за яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 10 000 грн. підтверджується поясненнями позивача, частково поясненнями відповідача, який визнав, що позичив у ОСОБА_1 3500 грн., а також змістом письмового пояснення ОСОБА_2 правоохоронним органам. Твердження відповідача про те, що працівники міліції змусили підписати його пояснення погрожуючи позбавленням волі на тривалий строк, суд не приймає до уваги з огляду на те, що в подальшому ОСОБА_2 не звертався до органів прокуратури чи інших органів з оскарженням дій працівників міліції. Також, ОСОБА_2 не надав суду допустимих доказів часткового повернення суми боргу ОСОБА_1
Встановивши такі обставини справи суд першої інстанції задовольнив позов.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно установивши обставини справи, дійшов вірного висновку та підставно задовольнив позовні вимоги.
Відповідно ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно визначені правовідносини між сторонами не є обґрунтованими.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і правильно визначив відповідні їм правовідносини. Суд виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказу про передання йому позикодавцем визначеної суми, а також що розписку, яка прийнята судом, він писав під психологічним тиском і погрозами працівників міліції, тому розписка не посвідчує факт передачі грошей, спростовуються доказами у справі. Такі доводи не спростовують висновку суду.
Відповідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Судом дана правильна оцінка доказам наданим суду та суд дійшов правильного висновку у справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ух валила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.