06 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/12159/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Банаська О. О., Жукова С. В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника Міністерства фінансів України - Лебідь Ю. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021
у справі № 910/12159/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"
до 1. Міністерства фінансів України; 2. Державної митної служби України
про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2020 року ТОВ "Термінал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України та Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії Міністерства фінансів України щодо не поновлення незаконно ліквідованого митного поста "Тячів" та одночасне створення оспорюваним наказом від 22.07.2020 № 448 іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби в межах м. Тячів спрямовані на надання пільг одному суб'єкту за рахунок відновлення митного поста "Тячів", який розміщувався на території позивача за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Такі дії порушують права позивача на першочергове відновлення функціонування митного поста "Тячів" по відношенню до іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби, в зв'язку з чим пункт 7 наказу Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі №910/12159/20 позов задоволено повністю:
- визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 в частині пункту 7 Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, яким після позиції "UA305260" доповнено нову позицію "UА305270" такого змісту: "UA305270", Сектор митного поста "Хуст", Sector, Customs Post "Khust": Закарпатська, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147;
- зобов'язано Міністерство фінансів України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" на території ТОВ "Термінал" (код ЄДРПОУ 31538866) за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, а саме з визначення цьому структурному підрозділу відповідного коду;
- зобов'язано Державну митну службу України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" (код ЄДРПОУ 31538866) за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, Пролетарська (Залізнична), 2, а саме з присвоєння відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі №910/12159/20 скасовано, провадження у справі №910/12159/20 закрито.
У касаційній скарзі ТОВ "Термінал" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №910/12159/20 скасувати, а справу №910/12159/20 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду та здійснити розподіл судових витрат.
ТОВ "Термінал" вважає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, необґрунтовано послався в оскаржуваній постанові на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18 та від 04.03.2020 у справі № 280/174/19, що прийняті за інших фактичних обставин (у неподібних із даною справою правовідносинах); в той час як правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування наведеної норми ГПК України у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.08.2019 у справі №911/2650/17 судом були помилково проігноровані.
Заявник касаційної скарги стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що оскаржуваним п. 7 наказу Міністерства фінансів України від 22.07.2020 №448 фактично обмежено цивільне право позивача вимагати у відповідачів першочергово розмістити на постійній основі структурний підрозділ митниці на території за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. При цьому законність цього цивільного права підтверджено судовими рішеннями у справі № 826/3694/16, які до цих пір не виконані. При цьому ТОВ "Термінал" наголошує на тому, що взявши на себе обов'язок згідно з договором від 01.06.2012 № 251 щодо фактичного розміщення структурного підрозділу митниці на території позивача, митниця трансформувала свої публічно-правові обов'язки у приватноправові перед позивачем.
На думку ТОВ "Термінал" необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини виникли під час здійснення відповідачами владних управлінських функцій з огляду на те, що у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, (1) права власності на створене ним місце доставки вантажів, яке не може функціонувати без структурного підрозділу митниці, (2) права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді надання послуг місць доставки митних вантажів, (З) права на одержання прибутку за ці послуги. Тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження наказу Міністерства фінансів України та зобов'язання Міністерства фінансів України й Державної митної служби України вчинити дії, безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у даному спорі.
При цьому в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, заявник касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме за правилами якого судочинства має розглядатись справа щодо оскарження нормативно-технічного документа (наказу) Міністерства фінансів України, прийнятого на підставі ч. ч. 1 - 3 ст. 454 Митного кодексу України, яким внесено зміни до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, що незважаючи на свій необов'язковий характер, фактично виконує нетипові для його правової природи дозвільно-регулятивні функції.
У відзивах Міністерство фінансів України та Державна митна служба України просять касаційну скаргу ТОВ "Термінал" залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Міністерство фінансів України та Державна митна служба України зазначають, що враховуючи зміст спірних правовідносин, підстави їх виникнення та предмет позову, зважаючи на наявність у відповідачів ознак суб'єктів владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, між сторонами виник публічно-правовий спір, розгляд якого відноситься до юрисдикції адміністративних судів. А тому відповідачі повністю погоджуються із висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі №910/12159/20.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Термінал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/12159/20; розгляд справи призначено на 06.07.2022, а також задоволено клопотання представника ТОВ "Термінал" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 24.05.2022 задоволено клопотання представника Державної митної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon".
Разом з тим, під час судового засідання 06.07.2022 було встановлено технічну неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
На підставі викладеного, враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в даному судовому засіданні.
ТОВ "Термінал" у касаційній скарзі також просило відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України передати справу № 910/12159/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підставами для передачі справи № 910/12159/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду ТОВ "Термінал" зазначає відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах з приводу оскарження наказу Міністерства, яким вносяться зміни до нормативно-технічного документа.
Відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Такий підхід неодноразово застосовувався Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09, від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19, від 30.06.2021 у справі № 914/1992/20, від 08.09.2021 у справі № 922/3322/20, від 11.01.2022 у справі № 27/104б).
Наявність у ч. 6 ст. 302 ГПК України умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена підставами касаційного оскарження судових рішень та межами повноважень колегій суду, судових палат та об'єднаних палат Касаційних судів у складі Верховного Суду та повноваженнями Великої Палати Верховного Суду.
За узагальненим змістом ч. 2 ст. 287 та ст. 302 ГПК України справи, у яких виникає правова проблема, пов'язана з юрисдикцією, за наявності різних правових позицій Касаційного суду у складі Верховного Суду у будь-якому складі суддів цього суду вирішується палатою чи об'єднаною палатою цього суду. І лише наявність різних правових позицій іншого касаційного суду, у тому числі щодо юрисдикції, є однією з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ч. 3 ст. 302 ГПК України).
Сама по собі відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції у певних правовідносинах не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Разом з тим, посилаючись на оскарження судових рішень з підстав порушення судом апеляційної інстанції правил юрисдикції, заявник касаційної скарги не обґрунтував порушення цим судом правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібними правовідносинами.
Відсутність судових рішень іншого касаційного суду свідчить про право Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловити правову позицію щодо спору у цій справі з застосуванням критеріїв, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаних постановах.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Термінал" про передачу справи № 910/12159/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника Міністерства фінансів України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Держаної митної служби України № 721 від 15.11.1999 до переліку місць прибуття автотранспорту включено місце прибуття СТЗ ТОВ "Термінал" за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2, митний орган - Закарпатська митниця, специфікація 30200-01.
Наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 № 395 затверджено класифікатори місць прибуття, за яким затверджено класифікатор 305-003-100, м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2, ЗМК ТОВ "Термінал", Чопська митниця.
Починаючи з 01.06.2012 території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., м. Гпів, вул. Пролетарська, 2, присвоєно код місця прибуття "305-002-1-1".
Між ТОВ "Термінал" (підприємство за договором) та Чопською митницею (митниця за договором) укладено договір про співробітництво від 01.06.2012 № 251 (далі - договір), предметом якого є взаємне співробітництво сторін в межах митного законодавства щодо створення належних умов, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення суб'єктів ЗЕД та громадян підрозділами митниці, для чого ТОВ "Термінал" безоплатно надає митниці у тимчасове користування службові та побутові приміщення, які утримує за власний рахунок, а також обладнання, засоби та канали зв'язку, які розташовані на території ТОВ "Термінал" за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, що знаходиться у колективній власності ТОВ "Термінал" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2003 № 118 загальною площею 107,16 кв.м з відведенням асфальтової площадки та критого навісу з платформами загальною площею 800 кв.м (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору митниця використовує надані приміщення, визначені згідно з додатком 1, та майно згідно з актом приймання - передавання майна, що є невід'ємною частиною цього договору для забезпечення організації робочих місць структурних підрозділів митниці та здійснення в повному обсязі функцій митного контролю та оформлення майна, товарів та транспортних засобів комерційного призначення громадян та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Договір набирає чинності з 01.06.2012 і укладається строком на три роки. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом останнього місяця до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були визначені цим договором (п.п. 5.1, 5.3 договору).
Окрім цього додатком № 1 до договору його сторонами погоджено план-схему меж постійної зони митного контролю на території ТОВ "Термінал".
На виконання умов договору сторонами також складено і підписано акт приймання-передачі майна, за яким ТОВ "Термінал" передав, а Чопська митниця прийняла у безоплатне користування приміщення (чотири кімнати) площею 107,16 кв.м, пенали, стелажі, конвектори, люстри та інші предмети для організації робочих місць та здійснення митного контролю.
16.02.2016 Державною фіскальною службою України прийнято наказ "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" № 138, у п. 1 якого відповідно до ст. 547 Митного кодексу України з метою оптимізації структур Закарпатської та Сумської митниць ДФС наказала ліквідувати такі митні пости: "Малий Березний", "Тячів" та "Батєве" Закарпатської митниці ДФС, "Конотоп", "Хутір - Михайлівський", "Суми - центральний", "Тростянець", "Ромни" Сумської митниці ДФС.
Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України прийнято наказ "Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС" від 01.03.2016 № 131, яким на виконання наказів Державної фіскальної служби України "Про внесення змін до наказу ДФС від 11.01.2016 № 17" від 10.02.2016 № 124, "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" від 16.02.2016 № 138 та на підставі затверджених Головою Державної фіскальної служби України 16.02.2016 Переліку змін № 1 та 26.02.2016 Переліку змін № 2 до організаційної структури Закарпатської митниці ДФС наказала ввести в дію перелік змін № 1 і № 2 до структури Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України. Відповідно до Переліку змін № 2 до організації структури Закарпатської митниці ДФС був виведений зі структури останньої митний пост "Тячів" (сектор митного оформлення "Хуст").
Наказом Державної фіскальної служби України від 15.03.2016 "Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи" № 221, яким внесено зміни до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи (далі - Класифікатор), затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23.02.2016 № 154. Також викладено у новій редакції п. 9 розділу 1 Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23.02.2016 № 154, зокрема, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста "Тячів" і сектора митного оформлення "Хуст".
Позивач зазначає, що фактично було ліквідовано такий структурний підрозділ як "митний пост "Тячів", який з 2001 року знаходився на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Водночас, як вказує позивач, було введено в дію структурний підрозділ "сектор митного оформлення "Великий Бичків".
Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Термінал" вказує, що наведене в сукупності та подальша ліквідація місця доставки (прибуття) митних вантажів ТОВ "Термінал", у якому знаходився структурний підрозділ, спричинило припинення господарської діяльності позивача з приводу надання таких послуг.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у березні 2016 року ТОВ "Термінал" та ТОВ "Термінал-2004" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна митна служба України, Закарпатської митниці ДФС України, правонаступником якої є Закарпатська митниця Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили:
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної фіскальної служби України №138 від 16.02.2016 "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" в частині, що стосується ліквідації митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
- визнати протиправним і скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС України від 01.03.2016 №131 "Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС" в частині, що стосується ліквідації митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
- визнати протиправним наказ Державної фіскальної служби України №221 від 15.03.2016 «Про внесення змін до класифікатора ДФС, Митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи» в частині викладення у новій редакції п. 9 розділу 1 даного Класифікатора, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
- зобов'язати Державну фіскальну службу України внести зміни до Класифікатора ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, включивши в перелік структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС митний пост "Тячів" та сектор митного оформлення "Хуст" з визначенням їх відповідного коду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2016 у справі №826/3694/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2016, клопотання позивачів про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено повністю, вжито заходи забезпечення адміністративного позову: зупинено дію наказу Державної фіскальної служби України "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" в частині, що стосується митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст"; зупинено дію наказу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України "Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС" в частині, що стосується митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст" від 01.03.2016 № 131.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2016 у справі №826/3694/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 та постановою Верховного Суду від 20.10.2020, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС" від 16.02.2016 №138 в частині, що стосується ліквідації митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
- визнано протиправним і скасував наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України "Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС" від 01.03.2016 № 131 в частині, що стосується митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
- визнано протиправним наказ Державної фіскальної служби України "Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи" від 15.03.2016 № 221 в частині викладення в новій редакції п. 9 розділу 1 Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23.02.2016 № 154, без зазначення в переліку структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС з визначенням їх коду митного поста "Тячів" та сектора митного оформлення "Хуст";
- зобов'язано Державну фіскальну службу України внести зміни до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 23.02.2016 № 154, включивши в перелік структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС митний пост "Тячів" і сектор митного оформлення "Хуст" з визначенням їх відповідного коду.
Окрім цього, у липні 2020 року ТОВ "Термінал" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці про визнання дій митниці щодо ліквідації митного поста "Тячів" антиконкурентними та такими, що призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів на території Закарпатської області та зобов'язання Закарпатську митницю Держмитслужби відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду та, як наслідок, відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки. Крім того, позивач просив відновити становище на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів у межах Закарпатської області, яке існувало до порушення прав позивача, ліквідувавши митний пост "Хуст" шляхом скасування актів, які стали підставою для введення останнього в Класифікатор ДФС, митниць ДФС та їх структурних підрозділів, який затверджений наказом ДФС України від 19.01.2017 №26.
В межах розгляду вказаної вище справи ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/477/20 від 15.07.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 про виправлення описки), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020: заяву ТОВ "Термінал" про забезпечення позову задоволено частково; заборонено Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147, буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов'язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов'язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки) до вирішення спору в цій справі; в іншій частині заяви відмовлено.
У той же час, наказом Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 затверджено зміни до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, згідно п. 7 якого вирішено після позиції «UA305260» доповнити новою позицією «UA305270».
Вказаний наказ набирає чинності через 10 днів з дня його оприлюднення на офіційному веб-сайті Державної митної служби України.
Постановою Верховного Суду у справі № 907/477/20 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог, ТОВ "Термінал" посилається на те, що ухвала суду про забезпечення позову була скасована постановою Верховного Суду лише 26.10.2020, тобто вже після прийняття оскаржуваного наказу. Отже, станом на день прийняття оскаржуваного наказу відповідача-1 № 448 від 22.07.2020 діяла заборона на вчинення будь-яких дій зі створення місця доставки митних вантажів за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147, в тому числі із внесенням відомостей до місць доставки.
Разом з тим, наказом Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 фактично створено новий структурний підрозділ Закарпатської митниці.
Позивач вважає, що право ТОВ "Термінал" на розміщення структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби (митного поста "Тячів") в межах належної йому території за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, є пріоритетним (першочерговим) по відношенню до будь-яких інших структурних підрозділів Закарпатської митниці Держмитслужби, які створюватимуться та розміщуватимуться у м. Тячів, Закарпатської області. Першочерговість (пріоритетність) такого права полягає у тому, що розміщення будь-якого нового структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби у м. Тячів, Закарпатської області повинно відбуватись не за рахунок штатної чисельності структурного підрозділу, який має бут розміщений на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2.
Тобто, позивач вважає, що розміщення структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби у м. Тячів, Закарпатської області на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, має відбуватись у першу чергу, а лише після цього розміщення решти структурних підрозділів.
Відтак, прийняття Міністерством фінансів України наказу № 448 від 22.07.2020 порушує права ТОВ "Термінал" на здійснення підприємницької діяльності. Крім того, позивач також звертає увагу, що оскаржуваний наказ прийнятий під час дії прямої заборони на вчинення таких дій, яка встановлювалась ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20, що свідчить про незаконність наказу в частині пункту 7.
Оскільки, як зазначає позивач, за наявності договору №251 від 01.06.2012, факту порушення прав ТОВ "Термінал", які встановлені у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі 3826/3694/16, як Міністерство фінансів України, так і Державна митна служба України зобов'язані утримуватись від дій, які порушують права іншої особи - ТОВ "Термінал", а тому повинні відновити порушені права позивача відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України.
Суд першої інстанції погодився із доводами позивача та задовольнив позов у повному обсязі.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ від 22.07.2020 № 448 виданий Міністерством фінансів України під час здійснення ним владних управлінських функцій та є обов'язковим для органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян. Відтак, враховуючи зміст спірних правовідносин, підставу їх виникнення та предмет позову, зважаючи на наявність у Міністерства фінансів України та Державної митної служби України у спірних правовідносинах ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, між сторонами виник публічно-правовий спір, розгляд якого відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ані договір про співробітництво від 01.06.2012 № 251, ані судові рішення у справі № 826/3694/16, на які посилався позивач, не підтверджують виникнення між позивачем та Міністерством фінансів України господарських майнових відносин та спору про право, що виникає з таких відносин. При цьому Міністерство фінансів України не є стороною договору про співробітництво від 01.06.2012 № 251 та/або боржником за постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2016 у справі № 826/3694/16. Також Міністерство фінансів України не є органом створення, реорганізації та ліквідації структурних підрозділів митниці (ст. 547 Митного кодексу України).
В оскаржуваній постанові також зазначено, що позовні вимоги про зобов'язання Мінфіну відновити функціонування митного поста "Тячів" на території позивача та про зобов'язання Держмитслужби відновити функціонування місця доставки митних вантажів на території позивача заявлені як похідні від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу в частині. А отже, за висновком апеляційного суду, позов не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.
20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.
Тобто, в порядку господарського судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Натомість, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
У справі, яка розглядається, відповідачами є Міністерство фінансів України та Державна митна служба України, які належать до центральних органів виконавчої влади, а предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства фінансів України в частині та зобов'язання відповідачів вчинити дії.
Як правильно зауважено апеляційним судом Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідачі є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства.
За змістом ч. 4 ст. 547 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що митниця призначення (Закарпатська митниця Держмитслужби) при потребі та з урахуванням п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646 "Про місця доставки товарів транспортними засобами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 за № 1052/21364, визначає місце доставки та звертається до Держмитслужби із відповідним поданням про внесення змін до Переліку місць доставки (ст. 200 Митного кодексу України, пп. 13 п. 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 454 Митного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, затверджує нормативно-технічні документи, які використовуються для оформлення митних декларацій та виконання інших митних формальностей, визначених цим Кодексом, - відомчі класифікатори інформації з питань митної справи - та встановлює порядок їх ведення. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює впровадження класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті. Класифікатори, зазначені у частині першій цієї статті, використовуються виключно для цілей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. п. 1, 3 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
Основним завданнями Міністерства фінансів України, зокрема, є забезпечення формування та реалізації єдиної державної податкової і митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
Відповідно до п. 8 Положення про Міністерство фінансів України, зазначене міністерство у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції України та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міністерства фінансів України, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Частиною 8 ст.15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Пунктами 2, 5, 6 Порядку ведення відомчих класифікаторів інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Мінфіну від 29.05.2012 № 623 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 989/21301, визначено, що відомчі класифікатори не містять правових норм та впроваджуються з метою виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів для кодування інформації, яка використовується в процесі здійснення митних процедур, ведення митної статистики, електронного декларування та системи управління ризиками. Затвердження відомчих класифікаторів, внесення до них змін і доповнень, а також затвердження у разі потреби методичних рекомендацій щодо їх застосування здійснюються Міністерством фінансів України. Впровадження відомчих класифікаторів здійснюється шляхом інформування державних органів, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та розробників програмного забезпечення про зміни і доповнення, внесені до відомчих класифікаторів, не пізніше ніж за 10 днів до набрання ними чинності, а також внесення не пізніше дня, що передує дню набрання ними чинності, відповідних змін у програмне забезпечення єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції згідно з п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 22.07.2020 № 448 "Про затвердження Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів" затверджено Зміни до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2019 № 495 (зі змінами).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що оскаржуваний позивачем наказ від 22.07.2020 № 448 виданий Міністерством фінансів України під час здійснення ним владних управлінських функцій та відповідно до наданих йому законом повноважень - затвердження нормативно-технічного документа, який використовується для оформлення митних декларацій та виконання інших митних формальностей, визначених Митним кодексом України, та є обов'язковим для органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян.
Відтак, враховуючи зміст спірних правовідносин, підставу їх виникнення та предмет позову, зважаючи на наявність у Міністерства фінансів України та Державної митної служби України у спірних правовідносинах ознак суб'єктів владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, між сторонами виник публічно-правовий спір, розгляд якого відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Водночас позивач, наполягаючи у касаційній скарзі на тому, що спірні правовідносини є приватноправовими, помилково виходить виключно із змісту порушеного, на його думку, права без врахування змісту спірних правовідносин, підстави їх виникнення та суб'єктного складу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У касаційній скарзі ТОВ "Термінал" стверджує, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, необґрунтовано послався в оскаржуваній постанові на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18 та від 04.03.2020 у справі № 280/174/19, що прийняті за інших фактичних обставин (у неподібних із даною справою правовідносинах); в той час як правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування наведеної норми ГПК України у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.08.2019 у справі № 911/2650/17 судом були помилково проігноровані.
Суд апеляційної інстанції послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18 та від 04.03.2020 у справі № 280/174/19, правовідносини у яких не є подібними із правовідносинами у справі, яка розглядається.
Однак у наведених вище справах Великою Палатою Верховного Суду вирішувались питання щодо предметної юрисдикції відповідних спорів, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду наводила критерії (ознаки), які необхідно враховувати, розмежовуючи спори, які виникають із публічно-правових та приватноправових відносин.
Як вбачається із оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду, посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 911/1834/18 та від 04.03.2020 у справі № 280/174/19 стосувались виключно критеріїв визначення предметної юрисдикції спору, які є універсальними.
При цьому такі ж критерії визначення предметної юрисдикції спору застосовані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 20.08.2019 у справі №911/2650/17, на не врахування висновків якої стверджує заявник касаційної скарги.
Таким чином, перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги ТОВ "Термінал", колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з ч. 1 ст.309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Термінал" без задоволення, а постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/12159/20 - без змін.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 302, 314, 315, 317 ГПК України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про направлення справи № 910/12159/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" - залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/12159/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Банасько О. О.
Жуков С. В.