65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2924/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Левшина І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 916/2924/21
за позовом: Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
до відповідачів: 1.Бородінська селищна рада Болградського району Одеської області
2.Державний реєстратор Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Д.В.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Карпати"
про визнання незаконним та скасування рішень, витребування земельної ділянки
за участю представників:
від прокуратури: Балишев М.В.;
від позивача-1: Добров Ю.М. /самопредставництво/;
від позивача-2: Турченко О.В. /самопредставництво/;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернулась з позовом до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області, Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Д.В., в якому просить Господарський суд Одеської області:
- визнати незаконним та скасувати рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-УІІІ "Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області" щодо 3 земельних ділянок загальною площею 159,99 га за кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0026, 5124780700:01:002:0027, 5124780700:01:002:0028.
- скасувати рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Белградського району Одеської області на земельні ділянки, а саме рішення за:
- індексним № 58592897 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0026;
- індексним № 58593505 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0027;
- індексним № 58597638 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0028.
- витребувати у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на користь держави в особі Міністерства оборони України земельні ділянки загальною площею 159,9999 га, за такими кадастровими номерами: 1) 5124780700:01:002:0026 площею 38,3197 га; 2) 5124780700:01:002:0027 площею 63,0596 га; 3) 5124780700:01:002:0028 площею 58,6206 га.
- витрати зі сплати судового збору стягнути з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
04.10.2021р. Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону та встановлення останньому строку для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали суду.
18.10.2021р. за вх.№27218/21 Господарським судом одержано заяву Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про усунення недоліків позовної заяви (супровідний лист).
22.10.2021р. господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.11.2021р.
Під час підготовчого провадження підготовче засідання відкладалось господарським судом та строк підготовчого провадження продовжувався на 30 днів, про що судом постановлені відповідні ухвали від 22.11.2021, 15.12.2021, 12.01.2022, які занесені до протоколу судового засідання, про що учасників справи повідомлено під розписку та в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
Також, у підготовчому засіданні 12.01.2022р., за участю представників прокуратури та позивачів, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою задоволено клопотання прокуратури за вх.№ 34827/21 від 23.12.2021р. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Карпати", із встановленням останньому строку на подання до суду письмових пояснень щодо позову протягом 7 днів з дня отримання відповідної ухвали, та із зобов'язанням Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надіслати третій особі копію позовної заяви із доданими до неї документами та докази надіслання надати до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2022 призначено підготовче засідання на 02.03.2022, із викликом учасників справи та представника прокуратури у підготовче засідання, у зв'язку з тим, що 16.02.2022р. о 12:00 судове засідання не відбулось через проведення ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду з 10:20 до 13:00.
21.03.2022 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою призначено підготовче засідання на 18.05.2022 о 10:40, із викликом учасників справи та представника прокуратури у підготовче засідання, у зв'язку з тим, що 02.03.2022р. судове засідання не відбулось через запровадженням 24.02.2022 воєнного стану указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено до 25.04.2022.
У підготовчому засіданні 18.05.2022, за участю представника прокуратури та позивача (Міністерство оборони України) судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 08.06.2022р. о 14:00, із повідомленням учасників справи та прокуратури про судове засідання.
Окрім того, під час підготовчого провадження учасниками справи надано до суду:
клопотання прокуратури про залучення до участі у справі у якості третьої особи ТОВ «Карпати» за вх.№34827/21 від 23.12.2021;
пояснення Міністерства оборони України за вх.№679/21 від 11.01.2022.
Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях оголошувалась перерва до: 08.06.2022, 29.06.2022, про що судом постановлені відповідні ухвали, які занесені до проколу судового засідання, про що учасників справи повідомлено під розписку та в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
Представник прокуратури та позивачів у судовому засіданні 29.06.2022 підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 29.06.2022 не з'явились та про причини нез'явлення суд не повідомили. При цьому, про розгляд справи повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвали суду.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 29.06.2022р. на підставі ст. 240 ГПК України, за участю представника позивача-1, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позиції Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
- Бородінська селищна рада незаконно, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 116, 141, 142 ЗК України, Закону України "Про використання земель оборони" прийняла рішення про вилучення із державної власності та переведення в комунальну власність земельних ділянок загальною площею 159,9999 га, розпорядившись землями державної форми власності, без дозволу землекористувача та власника земельної ділянки та без прийняття відповідних рішень про зміну її цільового призначення. Окрім того, рішення Бородінської селищної ради від 28.05.2021 № 125-УІІІ та прийняті на його підставі рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Д.В. винесені з порушенням норм законодавства України, Бородінська селищна рада незаконно, без правової підстави заволоділа державним майном - 3 земельними ділянками загальновійськового полігону "Тарутинський" загальною площею 159,9999 га, що є підставою для витребування на користь держави (в особі Міністерства оборони України) вказаних земельних ділянок.
- під час розгляду справ №2-а-3436/08/1570, №916/4201/14 судами встановлено обставину належності Міністерству оборони України права користування спірними земельними ділянками.
- оскільки спірні земельні ділянки належать державі та перебувають у користуванні Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на незаконно вилучені, на підставі оспорюваного рішення з державної власності, земельні ділянки, також підлягають скасуванню.
- невжиття Міністерством оборони України жодних заходів щодо скасування рішення Бородінської селищної ради №125-VІІІ від 28.05.2021р. та рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки, а також їх повернення державі, після того як йому - з моменту отримання листа від 18.06.2021р. №15/1-2204вих-14, - стало відомо про порушення інтересів держави внаслідок незаконного вилучення із державної власності та переведення у комунальну власність земельних ділянок, розміщених в межах загальновійськового полігону "Тарутинський", кваліфікується як бездіяльність вказаного органу, а отже є підставою для звернення прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Стислий виклад позиції Міністерства оборони України.
- земельна ділянка військового містечка №11 відноситься до земель оборони, належить державі в особі Кабінету Міністрів України на праві власності та Міністерству оборони України на праві постійного користування та оперативного управління. Вказана земельна ділянка під окружний артилерійський полігон Одеського військового округа була надана в постійне користування землекористувачам Міноборони на підставі рішень уповноважених органів.
- за результатами розгляду зазначених судових справ з 2014 по 2019 роки в судовому порядку було повернуто до Міноборони земельних ділянок військового полігону загальною площею 11 698,7236 га. Під час розгляду судових справ господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанції було достовірно встановлено, що землі військового полігону мають - статус «землі оборони». Також серед повернутих Міноборони земель були спірні 3 (три) земельні ділянки, які були предметом розгляду у господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи № 5017/3705/2012 і судовими рішеннями було встановлено, що вказані землі мають статус, цільове призначення - «землі оборони».
- за наслідками розгляду цієї справи, у разі задоволення позовних вимог прокурора: скасування рішення Бородінської селищної ради Белградського району від 28.05.2021 №125- VIII та витребування у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на користь держави в особі Міністерства оборони України земельні ділянки загальною площею 159,9999 га, за кадастровими номерами, що зазначені у позовній заяві Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону будуть поновлені речові права (право оперативного управління) Міністерства Оборони України на три земельні ділянки, що входять до складу військового полігону «Тарутинський».
Обставини справи встановлені судом.
Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 №2002/063 «Об отводе 20000 га земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации артполигона ОДВО» було вирішено відвести на території зазначених районів під окружний артполігон Одеського військового округу 20000 га землі.
Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та бюро обкому №53/9-ОП від 12.02.1946 затверджений перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу га переселення у зв'язку з цим селянських господарств.
Рішенням засідання Ізмаїльського обласного виконкому №7 від 10.06.1946 затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під навчальний артилерійський полігон Одеського військового округу в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому, в акті від 10.06.1946 зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.
Тарутинською районною державною адміністрацією 05.05.2005 відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 17, 141, 149; п.3,5,12 р.Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 та Наказом командувача військами Південного оперативного командування №67 від 16.02.2004 «Про розформування військової частини НОМЕР_1» прийнято розпорядження №101/А-2005 «Про вилучення із користування військової частини НОМЕР_1 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради».
Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації №368/А-2005 від 14.12.2005 внесено зміни до розпорядження №101/А-2005 та п.1 викладено в наступній редакції: «припинити право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, яка була надана в користування військовій частині НОМЕР_1 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та перевести її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради».
Вказані обставини встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2-а-3436/08/1570 за позовом військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області за участю третіх осіб - Кабінету Міністрів України, ФГ «Весела Долина», ТОВ «Тіса», ТОВ «Мазур-Юг», ПП «Роман», ТОВ ВКФ «Бородіно-А», ОСГ с. Пасічне, ВАТ «Грона», ОСГ с. Весела Долина, ПП «Фетіца», ТОВ «Карпати» МРП «Сокіл», ФГ «Таврія К», ФГ «Кобра-5ББ», ФГ «Колос 2006», ЗАТ ім. Калініна, СВК «Победа», ФГ «Колос», ДП «Саратське лісове господарство», ВАТ ім. Чапаєва, Військового радгоспу «Чорноморський», ТОВ «Агро» та 299 фізичних осіб про скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» №101/А-2005 від 05.05.2005 та п.1 розпорядження №368/А-2005 від 14.12.2005 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями», якою постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено, визнано протиправними і скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» №101/А-2005 від 05.05.2005 та п.1 Розпорядження №368/А-2005 від 14.12.2005 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями».
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2017 у справі №916/4201/14 (яке набрало законної сили 28.09.2017 на підставі постанови Вищого господарського суду України), задоволено позов заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.) в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України (м. Київ); 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.); за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України та Оперативного командування "Південь" до відповідачів: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (смт. Тарутино, Одеської обл.); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (смт. Тарутино, Одеської обл.); за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 28.04.2008 року - об'єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га (кадастрові номери 5124780700:01:002:0026; 512478700:01:002:0027; 5124780700:01:002:0028), укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати". Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" та повернуто Міністерству оборони України зі складенням акту прийому - передачі, земельну ділянку передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області площею 160,00 га вартістю 2 962 981,68 грн. за договором оренди № б/н від 28.04.2008 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 року у справі №916/4201/14 скасовано, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2017 у справі №916/4201/14 касаційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України та Міністерства оборони України задоволено. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №916/4201/14 скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 залишити в силі.
У постанові від 28.09.2017 по справі №916/4201/14 Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що як вірно було встановлено судом першої інстанції, Тарутинська районна державна адміністрація не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, адже дана земельна ділянка колишнього Тарутинського військового полігону на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони.
10.11.2017 на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 29.03.2017 по справі №916/4201/14 за участі старшого державного виконавця Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нечай А.С., комісією у складі: голови комісії: представника Міністерства оборони України майора юстиції Дубчака Д.В. та членів комісії: головного інженера майора Зюськова Д.Ю., інженера з землекористування КЕЧ району працівника ЗСУ Колосової Т.П., на підставі наказу Начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району №121 від 10.11.2017 з однієї сторони та керівника ТОВ «Карпати» Попазов М.З. з іншої сторони склали цей акт про повернення Міністерству оборони України земельної ділянки загальною площею 160, 0 га з них: вся земля закладена виноградниками, що розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Весела Долина, військове містечко №11, яка раніше була передана ТОВ «Карпати» Тарутинською РДА за договором оренди землі б/н від 28.04.2007.
З копії індивідуальної картки №97 за формою 403 вбачається, що на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району перебуває земельна ділянка площею 24229,5 га на підставі рішення Ізмаїльського виконкому №7 від 10.06.1946, дата запису 17.12.2018.
28.05.2021 рішенням Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області №125-VІІІ, з посиланням на ст.ст. 117, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законів України «Про землеустрій», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та ст. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, вирішено прийняти в комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Болградського району Одеської області 71 земельну ділянку державної власності, серед яких земельні ділянки за такими кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0026 площею 38, 3197 га, 5124780700:01:002:0027 площею 63,0596 га, 5124780700:01:002:0028 площею 58, 6206 га, та зобов'язано виконавчий комітет Бородінської селищної територіальної громади Одеської області забезпечити проведення державної реєстрації права комунальної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за Бородінською селищною територіальною громадою Болградського району Одеської області.
На підставі вказаного рішення, державним реєстратором Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренком Дмитром Володимировичем прийнято рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на земельні ділянки, а саме рішення за: індексним №58592897 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0026; індексним №58593505 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0027; індексним №58597638 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0028.
Також, обставина проведення державної реєстрації права комунальної власності за Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав.
Наказом Міністерства юстиції України №3902/5 від 01.11.2021 відповідно до частини третьої статті 26, підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скаргу Міністерства оборони України від 01.10.2021 №407/1471 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 07.06.2021 №№ 58591535, 58592897, 58593505, 58597638, 58598131, 58599872, 58600135, 58600295, 58600473, 58600627, 58602609, від 08.06.2021 №№ 58606189, 58627780, 58627888, від 09.06.2021 №№ 58629446, 58629880, прийняті державним реєстратором Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренком Дмитром Володимировичем; виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Доказів виконання наказу Міністерства юстиції України №3902/5 від 01.11.2021 матеріали справи не містять.
З урахуванням скасування частини рішень Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на спірні земельні ділянки, позивачем заявлено вимоги про скасування рішень державного реєстратора під номерами: індексним №58592897 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0026; індексним №58593505 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0027; індексним №58597638 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0028.
Висновки суду.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.06.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Частина 3 статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Верховний Суд також вказав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", п.п. 4, 5 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке, зокрема, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони. Міністерство забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міноборони в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міноборони або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міноборони в судах та інших органах через представників.
Таким чином, саме Міністерство оборони України уповноважене здійснювати захист інтересів держави у випадку порушення прав на нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки, надані для потреб оборони.
Разом з тим, відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 №680, облік земельних ділянок, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств, організацій, госпрозрахункових організацій Збройних Сил України та Міністерства оборони України ведеться, зокрема, у квартирно-експлуатаційних відділах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. При цьому, КЕЧ району здійснює заходи щодо контролю за ефективним використанням земель оборони, які перебувають у неї на обліку.
Господарським судом встановлено, що листом від 18.06.2021 за №15/1-2204вих-21 заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону повідомив Міністерство оборони України та Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району про прийняття Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області рішення від 28.05.2021 №125-VIII, яким спірні земельні ділянки в межах загальновійськового полігону "Тарутинський" виведено із державної власності в комунальну та про реєстрацію відповідних прав на підставі вказаного рішення, а також повідомив про намір звернутись до суду за захистом інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Листом від 02.07.2021 за вих.№1035 Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району у відповідь на лист від 18.06.2021 за №15/1-2204вих-21 повідомила, що зазначені у рішенні від 28.05.2021 №125-VIII земельні ділянки входять до складу загальновійськового полігону "Тарутинський", є землями державної власності, які перебувають у постійному користуванні Міністерства оборони України, відносяться за цільовим призначенням до земель оборони та знаходяться на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району. При цьому, Білгород-Дністровська КЕЧ району повідомила, що не зверталась до суду за захистом прав на земельні ділянки.
Листом від 14.07.2021 за вих.№370/1/6823 у відповідь на лист від 18.06.2021 за №15/1-2204вих-21 Командування сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України повідомило прокуратуру про те, що до суду за захистом прав на земельну ділянки не зверталось.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що прокурор з дотриманням встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку в межах наданих йому повноважень та за наявності обставин неналежного здійснення захисту інтересів держави Міністерством оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційною частиною району, звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району.
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Надаючи оцінку відповідним вимогам прокурора, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Статтею 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.
Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.
Правовий статус спірних земельних ділянок був предметом дослідження у справі №2-а-3436/08/1570, приймаючи постанову у якій, як вже було зазначено судом, Одеським апеляційним адміністративним судом було встановлено обставину належності земельних ділянок до земель оборони.
Належність спірних земельних ділянок до земель оборони також встановлена у рішенні суду у справі №916/4201/14.
Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено преюдиційні обставини щодо Міністерства оборони України, а саме щодо належності станом на день розгляду справи спірних земельних ділянок до земель оборони, користувачем яких є Міністерство оборони України. З урахуванням вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини не підлягають повторному доказуванню при розгляді справи №916/2924/21.
Встановивши належність спірних земельних ділянок до земель оборони, суд враховує, що чинним законодавством встановлено особливий порядок розпорядження ними.
Зокрема, статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.
У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 викладений такий правовий висновок: "Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України."
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про припинення права користування земельною ділянкою, що входить до складу загальновійськового полігону "Тарутинський", чи будь-якою її частиною, на підставі чого суд доходить висновку, що як вказана земельна ділянка в цілому, так і сформовані з її складу спірні земельні ділянки станом на день прийняття оскаржуваного рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 №125-VIII відносились до земель оборони та перебували у державній власності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, оборони. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту, і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження земельними ділянками державної власності, які належать до земель оборони, враховуючи передбачене ст. 16 ЦК України право особи оскаржувати рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин з точки зору його законності, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-VIII "Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області" щодо 11 спірних земельних ділянок.
Щодо скасування рішень державного реєстратора.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом N 1952-IV (ст. 3 цього Закону).
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Враховуючи висновки суду про відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження земельними ділянками державної власності та прийняття спірного рішення, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог прокурора шляхом скасування рішень державного реєстратора Димитренко Д.В. про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради на земельні ділянки, а саме рішення за індексним №58592897 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0026; індексним №58593505 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0027; індексним №58597638 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0028.
Щодо вимог про витребування майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що судове рішення про витребування майна від особи, за якою воно зареєстровано в державному реєстрі речових прав, є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю), керуючись вимогами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за умовами якої ухвалення судом рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням рішенням речових прав, враховуючи вибуття земельних ділянок із державної власності за відсутності волі уповноваженого органу, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для витребування з володіння Бородінської селищної ради спірних земельних ділянок на користь держави.
Щодо кола відповідачів у справі.
Частиною 7 статті 238 ГПК України встановлено, що, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, суд повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
З урахуванням наведених положень ГПК України, суд зазначає, що визначення кола відповідачів є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вказані висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року (справа №680/214/16-ц).
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд має відмовити у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (пункт 75).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі N 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі N 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі N 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі N 287/167/18-ц (пункт 52).
Господарський суд зазначає, що зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджує, що позивачі мають спір з Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області, яка своїм рішенням прийняла у комунальну власність спірні земельні ділянки.
Отже, позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав, не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого прокурор визначив співвідповідачем.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27, частини першої статті 31-1 цього Закону судове рішення, що набрало законної сили, про скасування рішення державного реєстратора є підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії. Остання вчиняється будь-яким державним реєстратором, а не лише тим, який прийняв скасоване у судовому порядку рішення, оскільки з набранням законної сили відповідним судовим рішенням виникає юридичний факт, з яким законодавство пов'язує юридичні наслідки, зокрема, обов'язок державного реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича слід відмовити.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на Бородінську селищну раду Болградського району Одеської області.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до 1.Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Карпати" у справі №916/2924/21 задовольнити.
2.Визнати незаконним та скасувати рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-УІІІ "Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області" щодо 3 земельних ділянок загальною площею 159,99 га за кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0026, 5124780700:01:002:0027, 5124780700:01:002:0028.
3.Скасувати рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Белградського району Одеської області на земельні ділянки, а саме рішення за:
- індексним № 58592897 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0026;
- індексним № 58593505 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0027;
- індексним № 58597638 від 07.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0028.
4.Витребувати у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська область, сел. Бородіно, вул. Миру, 132, код ЄДРПОУ 04379203) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) земельні ділянки загальною площею 159,9999 га, за такими кадастровими номерами: 1) 5124780700:01:002:0026 площею 38,3197 га; 2) 5124780700:01:002:0027 площею 63,0596 га; 3)5124780700:01:002:0028 площею 58,6206 га.
5.У задоволенні позову Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Д.В. відмовити.
6.Стягнути з Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська область, сел. Бородіно, вул. Миру, 132, код ЄДРПОУ 04379203) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, p/p UA208201720343170001000082762, КЕКВ 2800, ідентифікаційний код 38296363) 12 449 (дванадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 44 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 11 липня 2022 р.
Суддя Г.Є. Смелянець