вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3278/21
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
08301, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта"
08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 72, літ. А, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 00452417
про стягнення штрафу та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
позивача: Рабченюк Л.П., посвідчення №9307/10 від 31.07.2020; довіреність №01-22/7-59 від 11.01.2022;
відповідача: не з'явився,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3248/21 від 08.11.2021) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" про стягнення штрафу та зобов'язання вчинити дії.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2021 судом позовну заяву залишено без руху.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову (вх. №27502/21 від 29.11.2021), якою позивач усунув недоліки позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №3248/21 від 08.11.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/3278/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду на 23.12.2021.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №29702/21 від 23.12.2021).
У судове засідання 23.12.2021 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Представник відповідача у судовому засіданні заявив суду усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із тим, що строк подання відзиву у відповідача ще не сплинув.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі №911/3278/21 на 03.02.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №60/22 від 04.01.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №1291/22 від 20.01.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №2143/22 від 31.01.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.02.2022.
У судове засідання з'явились представники обох сторін, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2022, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Наказом голови Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3 встановлено особливий режим роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участі учасників судового процесу для запобігання загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду.
Зважаючи на вказане, судове засідання 22.03.2022 не відбулось.
Згідно з наказом голови Господарського суду Київської області від 01.04.2022 № 4 відновлено проведення відкритих судових засідань за участі учасників судового процесу в Господарському суді Київської області.
У зв'язку з покращенням безпекової ситуації у місті Києві та Київській області, суд дійшов висновку про можливість призначення судового засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2022 призначено судове засідання на 31.05.2022.
У судове засідання 31.05.2022 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 14.06.2022, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання позивачу часу підготувати пояснення до його розрахунку позовних вимог.
У судове засідання 14.06.2022 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
За результатами аналізу матеріалів справи, дослідження доказів, з урахуванням пояснень представника позивача, суд встановив таке.
11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» укладено договір оренди № 1579 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (ділі - Договір оренди), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» "Міжнародного аеропорту "Бориспіль", загальною площею 174,8 кв.м.
Відповідно до пункту 5.10. Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.
Згідно з пунктом 5.18. Договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до пункту 7.1. Договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна.
Договір оренди укладено строком на 10 років: з 11.06.2014 до 10.06.2024 (пункт 10.1. Договору оренди).
Вказаний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №963.
Відомості про право користування орендованим майном на підставі відповідного договору оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.06.2014, про що надано витяг №22868628.
Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна, який є додатком до Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - приміщення № 3.4.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу (інв. 47578), загальною площею 174,8 кв.м, яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Вказаний акт підписано балансоутримувачем, позивачем та відповідачем.
27.12.2018 між сторонами укладено Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди № 1579, згідно з яким, внесено зміни в частині розміру та порядку оплати оренди.
16.01.2021 між сторонами укладено Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди № 1579, згідно з яким, сторони погодили, що нарахування орендної плати за користування майном здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати. Крім того, сторони погодили, що на період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020, протягом якого майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням згідно умов Договору, нарахування орендної плати зупинено.
05.04.2021 між сторонами укладено Додатковий договір до Договору оренди №1579, згідно з яким, сторони погодии зміни до правил розрахунку орендної плати та встановили, що компенсаційні витрати за експлуатацію орендованого майна підлягають компенсуванню пропорційно розміру займаної орендарем площі до загальної площі нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком орендарям.
09.09.2014 на виконання вимог пункту 5.18. Договору оренди, між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» укладено Договір №80.1-14/1-32 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування).
Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. Договору про відшкодування сторонами погоджено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 договору, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів. Вартість таких послуг визначена сторонами у справі у відповідному пункті договору про відшкодування.
Окрім того, сторонами у договорі передбачено надання послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за яку розраховується за формулою, наведеною у таблиці та фактично залежить від розміру чистого доходу виручки від продажу товарів в орендованому майні. При цьому, у договорі про відшкодування сторонами узгоджено, що розмір чистого доходу підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць (пункт 1.1.1. Договору про відшкодування, 5 рядок таблиці).
Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору про відшкодування передбачено, що орендар зобов'язується щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Як визначено у відповідному пункті договору, орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних у довідці.
Як установлено пункті 4.3. Договору про відшкодування, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100 грн., без урахування ПДВ, за кожний календарний день прострочення; сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024 (пункт 6.1. Договору про відшкодування).
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32, а саме: не надання відповідачем довідок про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року - квітень 2021 року, позивач, користуючись своїм правом, закріпленим у пункті 4.3. Договору №80.1-14/1-32, вимагає від відповідача сплати 95700,00 грн. у якості штрафу за порушення взятих на себе зобов'язань.
Аргументи Державного підприємства «Міжнародний аеропорит «Бориспіль»
Позивач, заявляючи вимогу про сплату штрафу, стверджує, що в порушення підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» не надало Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідок про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року - квітень 2021 року.
Вказаними діями відповідач спричинив неможливість нарахування орендної плати за формулою, узгодженою сторонами у пункті 1.1.1. Договору №80.1-14/1-32.
Як наслідок, з одного боку, позивач позбавлений можливості нарахувати орендну плату, а з іншого - отримав право, встановлене у пункті 4.3. Договору №80.1-14/1-32 - стягнути з відповідача штраф.
Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта»
Згідно з таблицею № 1 підпункту 1.1.1. пункту 1.1 Договору №80.1-14/1-32 Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» отримує такі послуги:
- постачання теплової енергії за 1 Гкал;
-забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць;
- вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць;
- прибирання та вивезення твердих побутових відходів за 1 куб. м;
- підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішніх портових доріг та під'їздних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування.
За своїм змістом та видом це є різні та окремі види послуг. У зв'язку з цим, для здійснення оплат позивачем формуються та надаються п'ять різних окремих рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг згідно з умовами договору №80.1-14/1-32.
У свою чергу, підпунктом 2.2.3. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32 не визначено, які саме з п'яти окремих рахунків та актів приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний одержувати самостійно в бухгалтерії балансоутримувача. Також, підпунктом 2.2.3. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32 не визначено, які саме з 5 актів приймання - здачі виконаних послуг вважаються підписаними сторонами, якщо протягом 5-ти робочих днів акти приймання - здачі виконаних послуг не будуть повернуті балансоутримувачем.
Крім того, у зв'язку із пандемією COVID-19, орендарем не використовувалось майно орендаря за цільовим призначенням у період з 12.03.2020 по 17.03.2020.
Окремо, відповідач вказує, що на виконаня підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32, на адресу позивача направлялись поштові повідомленні з трек-номерами із вкладенням періодичних звітів з касових апаратів у якості додатків до поштових відправлень.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповдіно до частини 1 статіт 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із положеннями статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» укладено договір оренди № 1579 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» Міжнародного аеропорту "Бориспіль", загальною площею 174,8 кв.м.
У пункті 5.18. Договору оренди вказано, що орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
09.09.2014 на виконання вимог пункту 5.18. Договору оренди, між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» укладено Договір №80.1-14/1-32 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з умовами підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32, орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Як визначено у відповідному пункті договору, орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних у довідці.
Як установлено пунктом 4.3. Договору про відшкодування, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100 грн., без урахування ПДВ, за кожний календарний день прострочення; сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Згідно з твердженнями позивача, відповідачем за січень, лютий, квітень, травень та червень 2020 року надані довідки про чистий дохід згідно з встановленими підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32 вимогам.
У той же час, довідки про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року - квітень 2021 року відповідачем позивачу не надані. Замість них на адресу позивача відповідачем направлені пусті конверти, про що працівниками позивача складені акти про відсутність вкладень у конверти.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 95700,00 грн. за своєю правовою природою є похідною від вимоги позивача зобов'язати відповідача подати довідки про чистий дохід.
Вказані висновки суду ґрунтуються на тому, що згідно з пунктом 4.3. Договору № 80.1-14/1-32, право вимоги сплати штрафних санкцій виникає у Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» виключно в разі несвоєчасного надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» довідки про чистий дохід.
Відповідно, суд може задовольнити майнову вимогу позивача у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» штрафу в розмірі 95700,00 грн. виключно після встановлення факту порушення зобов'язання відповідача у частині подання довідок про чистий дохід, що встановлене у підпункті 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32.
Враховуючи вище викладене, суд у даній справі спочатку повинен встановити, чи порушене Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» положення підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32.
Встановивши вказаний факт порушення підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32, як підставу для виникнення права вимоги сплати штрафних санкцій, суд повинен встановити коректність поданих позивачем розрахунків.
Щодо зобов'язання, встановленого підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32.
Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32 визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується надавати в бухгалтерію Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщені. Крім того, підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32 саме на відповідача покладено відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних у ній.
Вказаний підпункт 2.2.2. пункту 2.2. є складовою частиною Договору № 80.1-14/1-32. Договір № 80.1-14/1-32 укладено сторонами 09.09.2014, підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками. У процесі розгляду справи, жодною із сторін не спростовано та не заперечується: 1) факт підписання Договору № 80.1-14/1-32 належним чином уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та 2) юридична чинність та дійсність Договору № 80.1-14/1-32 з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до положень статтей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, як учасники конкретних господарських взаємовідносин, укладають між собою письмові угоди, в тексті яких фіксують конкретні господарсько-майнові зобов'язання, виконання яких для сторін таких договорів є обов'язковим та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, в силу статтей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, укладений суб'єктами господарювання договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань, які (зобов'язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу положень статтей 525, 526, частини 1 статті 530, статтей 626, 629 Цивільного кодексу України, укладений між господарюючими суб'єктами договір, не тільки породжує відповідні зобов'язання сторін, проте, за взаємною згодою сторін визначає строки реалізації таких зобов'язань.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта», з моменту підписання та в силу самого факту підписання Договору № 80.1-14/1-32, підпункт 2.2.2. пункту 2.2. якого є його невід'ємною частиною, дійсно взяло на себе зобов'язання щомісячно, у строк до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщені.
Вказані висновки суду не спростовані сторонами.
Щодо форми довідки про чистий дохід (порядок виконання зобов'язання).
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/1027/16 (постанова від 05.04.2018), зобов'язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатись виконаним на свій розсуд.
Згідно з умовам підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» дійшли згоди про те, що щомісяця, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» надаватиме у бухгалтерію Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщені.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» в тексті пункту 1.1.1. Договору № 80.1-14/1-32 чітко, конкретизовано, із використанням однозначних за своїм правовим змістом термінів, дійшли юридично обов'язкової згоди, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» буде надавати саме довідку про чистий дохід. Тобто, сторони погодили підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32 форму зобов'язання (довідка про чистий дохід), спосіб реалізації вказаного зобов'язання (надавати довідку про чистий дохід щомісяця, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, у бухгалтерію позивача) та розмежування за повноваженнями (дане зобов'язання є одностороннім за своєю суттю, оскільки Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» має право вимагати, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» кореспондуюче зобов'язання виконати дану вимогу).
Одночасно із вказаним, суд відмічає дві особливості вказаного зобов'язання. По-перше, сторони не узгодили форму довідки про чистий дохід. У наданих суду договорах, форма довідки про чистий дохід, як вид узгодженого сторонами документу, відсутня.
У той же час, суд констатує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» надавались Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід такого змісту (згідно з копіями, наявними у матеріалах справи): «Довідка, дана ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому майні за період _____ Чистий дохід, отриманий від діяльності за період _____ згідно договору №80.1-14/1-31 від 09.09.2014 р. складає наступну суму ______». Вказана довідка, за мовчазною згодою сторін подавалась відповідачем та приймалась позивачем як належне виконання зобов'язання, встановленого сторонами у підпункті 2.2.2. пункту 2.2. Договору № 80.1-14/1-32.
Другий аспект, який відмічає суд, полягає у тому, що саме від суми, що вказана у довідці про чистий дохід, залежить сума орендної плати. Згідно з умовами пункту 1.1.1. Договору № 80.1-14/1-32, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» домовились, що щомісячна сплата оренди розраховуюється за такою формулою: чистий дохід орендаря х 18% = орендна плата. Згідно з формулою, чистий дохід орендаря є виручкою від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди №1579 від 11.06.2014; чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний період.
Тобто, вказані два зобов'язання є взаємопов'язаними і нарухування суми оренди неможливе без визначення суми чистого доходу, яку, у свою чергу, зобов'язаний надати відповідач позивачу.
Згідно із встановленою практикою Европейського суду з прав людини, термін «майно» має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на конкретну фізичну річ або товар. Питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали стороні право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Першого протоколу (справа Oneryildiz v. Turkey, заявка № 48939/99).
Зокрема, згідно із правовою позицією Европейського суду з прав людини, (справа «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium», заява № 17849/91), поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи право вимоги, стосовно яких сторона може стверджувати, що вона має «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.
Правові висновки Европейського суду з прав людини врахував Верховний Суд, зокрема, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.09.2019 у справі № 1522/16455/12), у контексті статті 1 Першого протоколу до Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод, об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права». Концепція «майна», у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто, не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві; певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а, відтак, і «майном».
У даній справі, майном, у розумінні Европейського суду з прав людини, є орендна плата. Проте, для її стягнення позивач повинен мати змогу належним чином її вирахувати, про що сторони домовились у пункті 2.2.2. та пункті 1.1.1. Договору № 80.1-14/1-32, в якому, згідно з юридичною логікою статті 509 Цивільного кодексу України, для того, щоб Дерджавне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» змогло реалізувати свої права, зафіксовані у пункті 1.1.1. Договору № 80.1-14/1-32 та виставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київріанта» рахунок на сплату орендної плати, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» повинно, спочатку, належним чином виконати взяті на себе зобов'язання за пунктом 2.2.2. Договору № 80.1-14/1-32 та надати довідку про чистий дохід.
Таким чином, суд констатує, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» пункту 2.2.2. Договору в обумовленій сторонамі формі (якщо така форма встановлена письмово або прийнята за мовчазною згодою як належне виконання зобов'язання) порушує майнові права Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», адже, позбавляє його майнових прав на отримання орендної плати у розмірі, на яку позивач мав «легітимні очікування».
У той же час, відповідач не просто змінив форму довідки про чистий дохід. По-перше, у період з 07.05.2020 по 10.09.2020, позивач отримував від відповідача довідки такої форми: «Довідка. Цим ТОВ «Київріанта» повідомляє, що чистий дохід отриманий орендарем від діяльності з використанням орендованого майна за Договорами: - №80.1-14/1-13 від 09.09.2014; - №80.1-14/1-32 від 09.09.2014; - №80.1-14/1-33 від 09.09.2014; - №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 за період _____ Зазначається у сукупності періодичних звітів із касових апаратів. Додатки: примірники періодичних звітів за ______». Проте, як зафіксовано уповноваженими представниками позивача в актах про відсутність вкладень у конвертах, наданих суду, надіслані конверти містили тільки вказану довідку без додавання періодичних касових звітів.
Суд, у даному випадку констатує, що сам факт зміни форми довідки, без зміни її суті - надання позивачу інформації про чистий дохід, не є доказом порушення вимог пункту 2.2.2. Договору № 80.1-14/1-32, оскільки, у такому разі, подібні дії були б за своєю правовою суттю «надмірним формалізмом», який порушує саму суть принципу справедливого розгляду справи судом (правова позиція Европейського суду з прав людини у справі Perez deRada Cavanilles проти Іспанії», заявка № 2809095).
У той же час, відповідачем фактично не надана позивачу інформація про чистий дохід за спірний період - у суду відсутні будь-які документи, які б підтверджували цей факт. Одночасно з цим, позивачем надані суду докази і відповідачем не спростоване те, що позивач отримував конверти від відповідача із довідкою, в тексті якої здійснено посилання на звіти з касових апаратів; проте, самих звітів з касових апаратів у конвертах не було, про що уповноваженими працівниками позивача складені відповідні акти. Вказані факти підтверджені позивачем наданими копіями актів про відстутність вкладень у конверті та не спростовані відповідачем.
Як вказано судом вище, відповідачем не надано суду документів за спірний період, які б містили конкретний розмір його чистого доходу у відповідні місяці, для того, щоб суд зміг оцінити вказані документи щодо належності виконання спірного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Таким чином, подані позивачем докази, у сукупності з аналізом договорів, на переконання суду, є більш переконливими та підтверджують факт неподання відповідачем інформації позивачу про чистий дохід, що є порушенням «легітимних очікувань» позивача, встановлених у пункті 1.1.1. Договору № 80.1-14/1-32 на реалізацію свого «майнового права» вирахувати та отримати суму орендної плати за конкретний період користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» майном Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Одночасно з цим, суд констатує, що звіти з касових апаратів є тільки тоді належним способом виконання вимог пункту 2.2.2. Договору № 80.1-14/1-32, коли вони містять інформацію саме про чистий дохід, а не сукупну фінансову інформацію по господарським операціям суб'єкта господарювання за конкретний період господарської діяльності. Враховуючи, що сторонами не надано суду жодної копії звіту з касових апаратів, які б підтверджували/спростовували факт направлення інформації відповідачем позивачу, суд позбавлений можливості дослідити вказані аргументи відповідача та надати їм правову оцінку.
Аргументи відповідача, що Господарським судом Київської області розглядається справа №911/864/21 із тотожними позовними вимогами Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не беруться судом до уваги, оскільки у справі №911/3278/21 вимога позивача стосується порушення підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32 за період інший, ніж заявлено позивачем у справі 911/864/21, що, відповідно, не є тотожністю за предметом спору.
Стосовно аргументів відповідача про те, що він не міг, у зв'язку із пандемією COVID-19, використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, суд відмічає, що пандемія впливає на можливість отримання прибутку за рахунок орендованого майна, а не на обов'язок відповідача надати позивачу інформацію про чистий дохід. Відповідач не довів суду, що з об'єктивних причин був позбавлений можливості саме через пандемію проінформувати позивача про відсутній чистий дохід у період дії карантинних обмежень, спричинених пандемією COVID-19.
Щодо розрахунку суми штрафу
Відповідно до пункту 4.3. Договору №80.1-14/1-32, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 100 грн., без урахування ПДВ, за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється протягом 5 банківських днів пілся отримання рахунків.
Керуючись пунктом 4.3. Договору, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури про сплату штрафу за ненадання довідок про чистий дохід за період прострочення, всього на суму 95700,00 грн.
Штраф виставлено за ненадання довідки за липень - грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року. Загальний розмір штрафу складає 95700,00 грн.
Враховуючи, що позивач підтвердив своє право на нарахування штрафу, відповідачем не спростована заявлена позивачем сума, за результатом розгляду поданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем суми штрафу.
Результати розгляду справи
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом цієї статті, на суд покладено обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустими доказами підтвердив наявність у нього права вимагати сплати суми штрафу за порушення відповідачем умов підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору №80.1-14/1-32.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 72, літ. А, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 00452417) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 72, літ. А, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 00452417) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 72, літ. А, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 00452417) штраф у розмірі 95700,00 грн. (дев'яносто п'ять тисяч сімсот гривень) та судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 72, літ. А, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 00452417) виконати зобов'язання встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору №80.1-14/1-32 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі договору №1579 від 11.06.2014 року, за березень 2020 року, за липень 2020 року, за серпень 2020 року, за вересень 2020 року, за жовтень 2020 року, за листопад 2020 року, за грудень 2020 року, за січень 2021 року, за лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.07.2022.
Суддя С.О. Саванчук