ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2022Справа № 910/3397/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/3397/22
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (ідентифікаційний код 20033533; 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В; е-mail: office@uniqa.ua)
до публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "ОРАНТА" (ідентифікаційний код 00034186; 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, е-mail: oranta@oranta.ua)
про стягнення 51 592,23 грн,
без виклику представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - Компанія) про відшкодування шкоди в розмірі 51 592,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- позивачем виплачено потерпілій особі ( ОСОБА_1 ) як страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» від 18.11.2020 №005055/4640/0000423 (далі - Договір) страхового відшкодування, у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO SPORT» д/н НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась 08.11.2021 за участю транспортних засобів «Mitsubishi PAJERO SPORT» д/н НОМЕР_1 і "HYUNDAI GETZ", яким керував ОСОБА_2 і «Scania R124 L» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 ;
- цивільно-правова відповідальність власника «Scania R124 L» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 застрахована Компанією відповідно до полісу № АР9594845;
- відповідно до постанови Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07.02.2022 у справі про адміністративне правопорушення №205/10314/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУАП);
- згідно зі звітом експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO SPORT» д/н НОМЕР_1 склала 77 917,45 грн, а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу склала 54 092,23 грн;
- за страховим випадком позивачем складено страховий акт №00472676 від 09.12.2021 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 54 092,23 грн, виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2021 №265519;
- відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ №АР9594845 розмір франшизи становить 2 500 грн, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП - 130 000 грн;
- сума відшкодування, що має бути сплачена відповідачем становить: 54 092,23 - 2 500 = 51 592,23 грн.
Крім того, позивач зазначає, що поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 2 481 грн та 6 000 грн витрат на правову допомогу; позивач очікує понести у разі необхідності 11 250 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/3397/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
23.05.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог і заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
У свою чергу, позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався та відповідний документ суду не подав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.11.2020 Товариством (страховик) і ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір, відповідно до умов якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованого майна, а саме транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO SPORT» д/н НОМЕР_1 .
08.11.2021 о 08 год. 10 хв. в м. Дніпрі на пр. І Мазепа, 1Д, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi PAJERO SPORT» д/н НОМЕР_1 , автомобіля "HYUNDAI GETZ", яким керував ОСОБА_2 та «Scania R124 L» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2022 зі справи № 205/10314/21 (3/205/1126/22) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУАП.
Цивільно-правова відповідальність власника «Scania R124 L» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 застрахована Компанією відповідно до полісу №АР9594845 (франшиза - 2 500 грн; ліміт шкоди майну - 130 000 грн).
Згідно зі звітом експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO SPORT» д/н НОМЕР_1 склала 77 917,45 грн, а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу склала 54 092,23 грн.
Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Позивачем складено страховий акт від 09.12.2021 №00472676 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 54 092,23 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, сплатив страхове відшкодування у сумі 54 092,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2021 №265519.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Пунктом 33.2 статті 33 Закону встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Матеріалами справи підтверджено, що особою винною у ДТП є ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Відповідно до полісу №АР9594845 ліміт відповідальності за шкоду майна складає 130 000 грн, а франшиза - 2 500 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути сплачена відповідачем на користь позивача складає 51 592,23 грн. (54 092,23 грн. - 2 500 грн.).
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилався на те, що:
- Компанія отримала постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська лише 21.04.2022;
- Товариство до претензії, якою вимагало сплатити страхове відшкодування, не додало копію вказаної постанови;
- відповідач не відмовляється в добровільному порядку виконати зобов'язання відповідно до Закону, однак на момент подання позову прав і законних інтересів позивача порушено не було.
Так, 01.04.2022 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити відшкодування у розмірі 54 092,23 грн, до якої дійсно не було додано копію постанови суду.
Водночас відповіді на вказану претензію Компанія Товариству не надала; докащзів протилежного суду не подано.
У даному випадку суд вважає за необхідне звернутися до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 465/4621/16-к та від 11.12.2019 № 465/4287/15.
Так, у зазначених постановах, викладена така позиція.
Разом з тим, у Законі прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
Враховуючи викладене, та те, що позивач звернувся у річний строк до суду з моменту ДТП, то позовні вимоги про стягнення 51 592,23 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. та заперечень відповідача щодо покладення на нього таких витрат, то судом враховано таке.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:
- копія договору про надання правової допомоги від 31.12.2020 № 1/20ю, укладеного Товариством і адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт»;
- копія додаткової угоди від 13.12.2021 № 1;
- розрахунок витрат на правову допомогу;
- копія рахунку від 12.04.2022 № 23;
- копія акта надання послуг від 12.04.2022 № 23;
- копія платіжного доручення від 14.04.2022 № 3211 на суму 6 000 грн;
- копія ордеру серії КС № 138682;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1639.
З вказаних вище документів вбачається, що гонорар є фіксованим і за надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції складає 6 000 грн.
Частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення витрат.
Слід зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.
Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 51 592,23 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "ОРАНТА" (ідентифікаційний код 00034186; 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, е-mail: oranta@oranta.ua) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (ідентифікаційний код 20033533; 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В; е-mail: office@uniqa.ua) 51 592 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн 23 коп. відшкодування, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору та 6 000 (шість тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.07.2022.
Суддя Ігор Курдельчук