11 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/10327/21 пров. № А/857/1306/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л. П., Судової - Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, прийняте суддею Мачульським В.В. у місті Луцьку, у справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелігро» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-
встановив:
Головне управління ДПС у Волинській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелігро» (далі - ТзОВ «Пелігро») про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТзОВ на підставі рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14.08.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ГУ ДПС у Волинській області не зверталось до суду з заявою у порядку статті 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Пелігро» від 14.08.2021, проте 21.09.2021 звернулось до суду у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 п. 94.10 ст. 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Отже, в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.12.2020 у справі № 820/5045/18, від 22.01.2021 року у справі № 803/205/16, від 14.01.2021 у справі № 815/3986/16, від 21.04.2021 у справі № 820/1895/17.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівники контролюючого органу не мали можливості вручити копію наказу та розпочати документальну позапланову перевірку, про що складено акти від 13.08.2021 №882/07-02/41852442. На підставі наведеного о 10 год 00 хв 14.08.2021 Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «Пелігро». З огляду на вказані обставини, відповідач звернувся з вказаним позовом у загальному порядку, що узгоджується з висновками Верховного Суду, відображеними у постанові від 26.06.2020 у справі №280/2993/19.
Судом першої інстанції не враховано той факт, що Кодексом адміністративного судочинства України не встановлені обмеження щодо звернення з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту в загальному порядку. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено. Проте в порушення зазначеної норми, судом першої інстанції вказану адміністративну справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі підпунктів 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв'язку із поданням ТзОВ «Пелігро» податкової декларації за червень 2021 з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн ГУ ДПС у Волинській області видано наказ від 12.08.2021 №2358 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ТзОВ «Пелігро» з 13.08.2021 тривалістю 05 робочих днів.
З метою проведення перевірки, згідно вищевказаного наказу та на підставі направлень (а.с.19-20), службовими особами ГУ ДПС у Волинській області було здійснено 13.08.2021 вихід за юридичною адресою місця знаходження ТзОВ «Пелігро», а саме: м. Луцьк, вул. Електроапаратна,3/71. та складено акт №882/07-02/41852442 про неможливість проведення перевірки вказаного ТзОВ у зв'язку із відсутністю за місцем знаходженням.
З матеріалів справи вбачається, що передумовою винесення вищевказаного наказу стало те, що працівниками ГУ ДПС на підставі наказів: від 16.02.2021 №687 (а.с.5), від 11.03.2021 №873 (а.с.13) здійснювались виходи за юридичною адресою підприємства та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 4-х поверхова офісна будівля. Будь-яких вивісок, стендів чи будь-якої іншої інформації, яка б свідчила про знаходження та діяльність ТзОВ «Пелігро» за вказана адресою не встановлено. При спілкуванні із охоронцем вказаного офісного приміщень останній повідомив, що офіс № 71 відсутній, дане підприємство за даною адресою не знаходиться. Таким чином, працівники контролюючого органу, не мали можливості вручити копію наказів та розпочати документальну позапланову перевірку, про що складено акти від 18.02.2021 та від 12.03.2021.
У зв'язку із вищезазначеним 14.08.2021 заступником начальника ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідача.
Позивач 21.09.2021 звернувся до суду з позовною заявою в порядку загального позовного провадження та просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТзОВ «Пелігро» на підставі рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 14.08.2021.
Право звернення до суду суб'єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме: на суд покладено обов'язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов'язаний звернутись до суду.
Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена ст. 94 ПК України, відповідно до якої, - контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає у обмежені або забороні платнику податків реалізацію прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п. 94.1).
Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п. 94.3 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Відповідно до п. 94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Пунктом 94.5 ст.94 ПК України передбачає, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з п. 94.6 ст.94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Відповідно до п.94.10 - 94.13 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.
При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.
Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (пп.94.19.1);
Таким чином, відповідно до пп.94.19.1 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Ст.283 КАС України визначено порядок звернення органів доходів і зборів до суду щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Як слідує з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Волинській області не зверталось до суду із заявою у порядку статті 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Пелігро» від 14 серпня 2021, разом з тим звернулось до суду у порядку позовного провадження 21 вересня 2021.
Так, як слідує з матеріалів справи, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку ТзОВ «Пелігро» прийнято відповідачем 14 серпня 2021.
Таким чином, оскільки з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, встановленого для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до пп.94.19.1 пункту 94.19 ст.94 ПК України.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який відповідно до абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах Верховного Суду в постанові від 13.01.2021 в справі №520/9872/18, від 28.01.2022 в справі №805/3576/17-а.
При цьому доводи апелянта про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, а не в порядку ст. 283 КАС України, апеляційний суд відхиляє, оскільки присічний термін дії рішення про застосування адміністративного арешту встановлено нормами матеріального права, які є обов'язковим до застосування незалежно від процесуального порядку розгляду вимог контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.
Покликання контролюючого органу на позицію Верховного Суду від 26.06.2020 в справі №280/2993/19 не заслуговують на увагу, оскільки така є відмінною, так як у даній справі суд відкрив провадження і розглянув позов по суті.
Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права через розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, такі є безпідставними, оскільки за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Окружний суд дійшов висновку про незначну складність справи, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування, а також врахувавши, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 12 КАС України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права в аспекті розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
До того ж, апеляційний суд зауважує, що в апеляційній скарзі позивач жодним чином не обґрунтовує, як розгляд судом цієї справи в порядку спрощеного провадження вплинув на правильність висновків суду під час вирішення спору по суті у цій справі.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 140/10327/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 11.07.2022 року.