Справа № 372/4580/21
Провадження № 2-506/22
04 липня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Бойко В.Ю.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
В листопаді 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 іншу 1/2 частку вказаної квартири залишити у власності ОСОБА_2 . Позов обґрунтовує тим, що сторони з 15.08.2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду 10.08.2020 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , 2001 року народження та ОСОБА_5 , 2003 року народження. Під час шлюбу подружжям було набуто майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 63,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . що належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі - продажу від 21.04.2008 року, вартість квартири складає 1305399 грн., відповідно висновку оціночної вартості об'єкта нерухомого майна. Спірне майно було придбане спільними зусиллями подружжя в період шлюбу на гроші отримані зі споживчого кредиту №11336764000 від 21.04.2008 року в АК інноваційний банк «УкрСиббанк» в розмірі 99000 доларів США. Відповідно до договору поруки №199018 від 21.04.2008 позивачка являлась поручителем по зобов'язанню відповідача. Враховуючи, що спільна квартира набута сторонами під час шлюбу, вона є об'єктом поділу між сторонами, просила позовні вимоги задовольнити.
09 лютого 2022 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та призначення підготовчого судового засідання.
11 травня 2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого та призначення до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав, пояснив, що подружжям у шлюбі придбано спірну квартиру. Шлюб між сторонами розірвано, тому на разі між ними виникли труднощі щодо поділу спільно набутого майна. Просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач щодо позову заперечив, пояснив, що спірна квартира дійсно була придбана пожружжям у період шлюб. Разом з тим він заперечує щодо задоволення позову, оскільки позивач після розірвання шлюбу виїхала за кордон, а з ним у спірній квартирі проживають їх повнолітні діти.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.08.2002 року між сторонами зареєстровано шлюб.
Від шлюбу подружжя мають доньок, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2020 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до інформаційної довідки №279449936 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2008 року зареєстровано нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно наданого позивачем звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «ЮР-ПРОФІ» 08.11.2021 року вартість трикімнатної квартири, загальною площею 63,2 м.2, розташованої на четвертому поверсі в дев'ятиповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_2 станом на 08.11.2021 року становить 1305399. Відповідачем вказана вартість під час судового розгляду не спростована.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що спірна квартира придбана подружжям у період шлюбу за спільні кошти, що не заперечується і самим відповідачем, є спільним майном пожружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому її поділ в рівних частках, про що просила позивач у своєму позові за встановлених судом обставин є доцільним.
Керуючись ст.ст. 3,4, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , іншу 1/2 частку вказаної квартири залишити у власності ОСОБА_2 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2022 року.
Суддя Т.В. Проць