08001, Київська область, смт. Макарів, вул. Д.Ростовського, 35, inbox@mk.ko.court.gov.ua
"24" червня 2022 р. Справа № 370/657/22
суддя Макарівського районного суду Київської області Мазка Н.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Бучанського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 187 КУпАП,
15.06.2022 року до суду одночасно надійшло десять адміністративних протоколів відносно ОСОБА_1 , які складені однією датою - 06.06.2022 року, та в яких вказано:
23 травня 2022 року близько 23 години 30 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
23 травня 2022 року близько 01 години 10 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
25 травня 2022 року близько 22 години 35 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
26 травня 2022 року близько 23 години 10 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
26 травня 2022 року близько 00 години 00 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
30 травня 2022 року близько 04 години 20 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
01 червня 2022 року близько 22 години 35 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом, чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
02 червня 2022 року близько 23 години 15 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
03 червня 2022 року близько 22 години 45 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
04 червня 2022 року близько 23 години 00 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 був відсутній за місцем постійного проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду та обмеження встановлені судом чим вчинив правопорушення, передбачене (вказівка на частину відсутня) ст.187 КУпАП.
В кожному адміністративному протоколі в розділі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» вказано: «Дійсно був відсутній дома, бо ночував у подруги та забув про встановлений адміннагляд».
Згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.04.2021 року відносно ОСОБА_1 встановлений адміністративний нагляд строком на два роки з застосуванням обмеження у виді заборони виходу з будинку (квартири) за місцем проживання з 22 години до 06 години наступного дня; заборони відвідувати ресторани, кафе, бари, відділи магазинів, в яких торгують спиртними напоями з метою їх придбання; заборони виїзду в особистих справах за межі міста (району) без дозволу органів поліції; реєстрації в поліції 4 рази на місяць
З особистого письмового зобов'язання вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язався з'явитися до суду 24.06.2022, але не з'явився, причини неявки не повідомив.
Неприбуття в судове засідання особи, щодо якої розглядається справа, не перешкоджає судовому розгляду справи у його відсутність.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість особи бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у п.41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява №3236/03 від 03.04.2008 сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення «ОСОБА5 проти України» заява №8371/02 від 26.04.2007 та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14.10.2003).
Стосовно справи про адміністративне правопорушення розумність таких інтервалів обумовлюється положеннями ст.38, 277 КУпАП, де зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, а строк для накладення адміністративного стягнення обмежується трьома місяцями з дня вчинення правопорушення.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали десяти справи про адміністративне правопорушення, слід дійти висновку про закриття справ за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в ст.280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто - норми кримінального процесуального законодавства.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 гривень, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Вказані дії орган, який розглядає справу повинен вчинити для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
За змістом ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до вимог п.9 розділу II Документування адміністративних правопорушень «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністра МВС України №1376 від 06.112015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року за №1496/27941 (далі Інструкція), при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол); у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності).
Стаття 187 КУпАП містить дві частини.
В адміністративних протоколах про адміністративне правопорушення №ВАБ 761269 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761265 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761269 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761261 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761270 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761266 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761263 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761262 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761264 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761267 від 06.06.2022 року, №ВАБ 761268 від 06.06.2022 року відсутня кваліфікація дій особи, відносно якої складені адміністративні протоколи.
Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена у кожному адміністративному протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним ні однієї з частин ст.187 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Таким чином, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 або ч.2 ст.187 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.187 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись вимогами ст.247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.187 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя