Справа № 347/561/22
Провадження № 2/347/336/22
11 липня 2022 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування-Косівська міська рада Івано-Франківської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей ,
Позивачка звернулась в суд із позовом до відповідача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування-Косівська міська рада Івано-Франківської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, мотивуючи свої вимоги тим, що перебуваючи звідповідачем у зареєстрованому шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Верховинського районного суду від 22.05.2020р. шлюб між сторонами розірвано, однак місце проживання неповнолітніх дітей не було визначено. На даний час неповнолітні діти проживають разом із нею у житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та вона займається їх вихованням та розвитком, а також приймає активну участь в їх освітньому житті. Відповідач спільного господарства з нею не веде, часто поводить себе агрессивно та вона не може дійти з ним згоди щодо виховання їх спільних дітей. А тому, вважає, що для можливості реалізації її прав та виконання батьківських обов'язків необхідно встановити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з матір'ю-позивачкою ОСОБА_1 . Просить позов задоволити.
Позивачка подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідач у поданій до суду заяві вимоги позову визнає та просить справу розглянути у його відсутності.
Представник органу опіки і піклування Косівської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився.
Суд, вивчивши матеріали вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копіями свідоцтв про їх народження. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється повнолітньою, а тому у визначенні її місця проживання немає потреби.
Згідно рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2020р. шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до довідки виданої Вербовецьким старостинським округом від 04.02.2022р. №134 та актів обстаження матеріально -побутових умов сім'ї від 16.03.2022р. №267, від 24.03.2022р. №294 видно, що неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають в господарстві позивачки по АДРЕСА_1 в належних умовах проживання.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу вимог частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно висновку органу опіки і піклування Косівської міської ради, затвердженого рішенням від 29.06.2022р., орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 створила належні умови для проживання дітей, піклується про їх фізичний, духовний і моральний розвиток, виховує дітей у атмосфері турботи та любові.
До матеріалів справи долучені документи Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, згідно яких видно, що позивачка неодноразово зверталася в поліцію з приводу вчинення домашнього насильства її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та поліцією складалися протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також інтереси неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що слід визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
На підставі наведеного, ст.ст.160-161 СК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд , -
Позов задоволити.
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю- ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Крилюк М.І.