Справа № 347/513/22
Провадження № 2/347/321/22
11 липня 2022 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :
головуючої - судді : Крилюк М.І.,
секретаря : Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей Косівської міської ради про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки, третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей Косівської міської радипро розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.07.2015 року вони зареєстрували шлюб у виконкомі Яворівської сільської ради Косівського району Івано-Франківській області, за актовим записом №3. Причиною розірвання шлюбу стало те, що вони не зійшлися характерами, між ними виникають сварки та різного роду непорозуміння. На даний час разом не проживають, подружніх відносин не підтримують та не ведуть спільного господарства. А тому, вважає, що сім"я розпалась, шлюб носить формальний характер, надії на примирення немає. Просить шлюб розірвати.
Позивач подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідачка у поданій до суду заяві просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги визнає та просить позов задоволити.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей Косівської міської ради в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні сторони в справі зареєстрували шлюб 16.07.2015 року у виконкомі Яворівської сільської ради Косівського району Івано-Франківській області, за актовим записом №3, підтвердженням чого є свідоцтво про шлюб (а.с.8).
За час перебування сторін в шлюбі в них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.10-11).
Причиною розірвання шлюбу є часті непорозуміння, різність поглядів на життя, які призвели до втрати почуттів та бажання спільно проживати однією сім'єю. На даний час сторони фактично разом не проживають та не підтримують подружніх відносин, таким чином шлюб носить формальний характер.
Відповідно до ст.24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
А згідно ч.3 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із врахуванням того, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, чого не заперечує і відповідачка в справі, суд вважає, що в цій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.
Згідно ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Клопотань від відповідачки про відновлення їй дошлюбного прізвища не поступало, а тому при реєстрації розірвання шлюбу їй слід залишити існуюче прізвище " ОСОБА_2 ".
Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 суд враховує позицію сторін в справі, зокрема бажання позивача про визначення місця проживання дітей разом із ним та відсутності заперечень з цього приводу відповідачки, матері дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Згідно рішення виконкому Косівської міської ради від 29.06.2022р. затверджено висновок про доцільність визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до якого орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, беручи до уваги вік та інтереси дитини, а також позицію сторін в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню також і в частині визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .
На підставі наведеного, ст. ст. 51, 56, 109 - 112 СК України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України , суд , -
Позов задоволити .
Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.07.2015 року у виконкомі Яворівської сільської ради Косівського району Івано-Франківській області, за актовим записом №3 - розірвати.
Неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити на проживання з батьком ОСОБА_1 .
При реєстрації розірвання шлюбу залишити відповідачці прізвище " ОСОБА_2 ".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя: М.І. Крилюк