Єдиний унікальний номер: 343/1053/22
Номер провадження: 1-кс/0343/214/22
про арешт майна
11 липня 2022 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022091160000128 від 06.07.2022, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
слідча ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на рюкзак для тренувань, синього кольору, марки «Найк», з особистими речами (кофта для тренувань, чорного кольору, із кольоровими візерунками на рукавах; шорти зеленого кольору, марки «Infinity»; зарядний пристрій до мобільного телефону марки «KONFULON», із шнуром чорного кольору; зарядний пристрій «Power Banc», марки «Slim 5 HD», чорного кольору; гаманець чорного кольору, марки «Difan», карта «МоноБанк» № НОМЕР_1 ; витяг з Єдиного демографічного реєстру на ім'я ОСОБА_5 .
Також просить визначити місце зберігання арештованого майна - кімнату зберігання речових доказів відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано - Франківській області, що знаходиться за адресою м. Долина, вул. Яворницького, 8 Калуського району Івано - Франківської області.
Клопотання про арешт майна обґрунтоване тим, що слідчим відділенням відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано - Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022091160000128 від 06.07.2022, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.07.2022 у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було викрадено рюкзак синього кольору, марки «Найк» в якому знаходились документи, гаманець з коштами в сумі 150 грн, карта "МоноБанк", особистий одяг, зарядний пристрій. 07.07.2022 ОСОБА_6 звернулась до відділення поліції із заявою, в якій вказала, що добровільно видає праівниками поліції належний її сину рюкзак з переліченим вище майном, які у відповідності до ст. 98 КПК України визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
З метою повного та об'єктивного встановлення всіх фактичних обставин вчинення злочину, збереження речових доказів та проведення експертиз у ході досудового слідства виникла необхідність в накладені арешту на майно.
В судове засідання слідча ОСОБА_3 не з'явилась, подала заяву, в якій просить розгляд даного клопотання проводити без її участі. Подане клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить розгляд даного клопотання проводити без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що учасники судового провадження в судове засідання не прибули приходжу висновку, про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Розглянувши заяви слідчої, власника майна, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходжу переконання про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.
Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчею ОСОБА_3 доведено, що вищевказане майно являється речовими доказами в кримінальному провадженні №12022091160000128 від 06.07.2022, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про що свідчить постанова про визнання майна речовими доказами від 07.07.2022. Майно, на яке слід накласти арешт, має значення для забезпечення доказів даного кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою накладення арешту на майно, є забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на вказане вище майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Окрім цього, слідчею доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Виходячи з викладеного, приходжу висновку про необхідність часткового задоволення поданого клопотання, оскільки арешт майна в даному випадку є необхідний для встановлення обставин у кримінальному провадженні, збереження речових доказів та проведення експертиз, що достатньою мірою відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до абз. 1 п. 7 вказаного Порядку, вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, дізнавача, який здійснює таке провадження.
Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (абз. 3 п. 7 даного Порядку).
Окрім цього, ч. 5 ст. 173 КПК України встановлено вимоги до ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, серед яких немає вирішення питання про визначення місця зберігання арештованого майна.
А тому, вимога щодо визначення місця зберігання арештованого майна задоволенню не підлягає, оскільки нормами чинного КПК України не передбачено можливості розгляду такого питання слідчим суддею.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Накласти арешт на рюкзак для тренувань, синього кольору, марки «Найк», з особистими речами (кофта для тренувань, чорного кольору, із кольоровими візерунками на рукавах; шорти зеленого кольору, марки «Infinity»; зарядний пристрій до мобільного телефону марки «KONFULON», із шнуром чорного кольору; зарядний пристрій «Power Banc», марки «Slim 5 HD», чорного кольору; гаманець чорного кольору, марки «Difan», карта «МоноБанк» № НОМЕР_1 ; витяг з Єдиного демографічного реєстру на ім'я ОСОБА_5 .
Позбавити права на відчуження, розпорядження та/або користування арештованим майном, особам, які наділені правами на вищевказані дії.
В решті вимог відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчу СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 .
Копію ухвали негайно вручити слідчій.
Ухвала може бути оскаржена до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Долинського районного суду ОСОБА_1