Справа №295/4495/22
Категорія 43
2/295/1574/22
06.07.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира:
у складі головуючого - судді Перекупка І.Г.
при секретарі - Хробуст А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 11.06.2021 р. інспектором відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод (далі ВРОМ ДТП) старшим лейтенантом поліції Вишневським В.В. було складено протоколи серії БД № 435675 від 11.06.2021 р. та серії БД № 435676 від 11.06.2021 р.
Згідно протоколу БД № 437675 ОСОБА_1 30.05.2021 р. керуючи транспортним засобом «ВАЗ 210430-20», д. н. з. НОМЕР_1 , не забезпечив безпечного бокового проїзду та скоїв наїзд на транспортний засіб «TOYOTA» д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , після чого, ОСОБА_1 залишив місце ДТП, про що був складений інший протокол.
На думку позивача його права були порушені незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КпАП України. Внаслідок протиправного рішення відповідача йому, ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі, гідності, що спричинило моральні переживання і порушення нормальних життєвих зв'язків.
Моральна шкода була завдана позивачеві безпідставним притягнення його до адміністративної відповідальності шляхом незаконного складання протоколу у справі про адмінправопорушення від 11.06.2021 р., що спричинило у подальшому витрачання часу і зусиль для захисту його порушених прав в судовому порядку.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволені позовних вимог посилаючись на докази які містяться в матеріалах позовної заяви та в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог вважаючи їх необгрунтованими.
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
11.06.2021 р. інспектором ВРОМ ДТП старшим лейтенантом поліції Вишневським В.В. було складено протоколи серії БД № 435675 від 11.06.2021 р. та серії БД №435676 від 11.06.2021 року. Згідно протоколу БД №437675 ОСОБА_1 30.05.2021 р. керуючи транспортним засобом ВАЗ 210430-20, д. н. з. НОМЕР_1 , не забезпечив безпечного бокового проїзду та скоїв наїзд на транспортний засіб «TOYOTA» д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Після чого, ОСОБА_1 залишив місце ДТП, про що був складений інший протокол. Вказані адміністративні матеріали складалися відносно ОСОБА_1 на підставі пояснень свідків події ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , рапорту інспектора Баранівського В.О. та пояснень іншого водія ОСОБА_4 (матеріали адміністративної справи № 296/5508/21 а. с. 1-4, далі справа № 296/5508/21)
В судовому засіданні приміщення Корольовського районного суду м. Житомира 18.11.2021 р. ОСОБА_1 надав наступні пояснення. Із складеними протоколами про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124, 122-4 КУпАП не згоден. Автомобілем ВАЗ 210430-20 д. н. з. НОМЕР_1 , власником якого він являється, 30.05.2021 р. не керував, водієм не був, в ДТП участі не брав, місце ДТП не залишав. Належний йому транспортний засіб напередодні передав у користування доньці, проте 30 травня 2021 р. автомобіль в місті Житомирі не знаходився, вони всією сім'єю перебували в селі, за 100 кілометрів від міста. До управління патрульної поліції його не викликали, жодних пояснень у нього не відбиралося. Так як його автомобіль ВАЗ мав сліди механічних пошкоджень із давністю у півтора роки назад (бите крило автомобіля), тому, на його думку, відносно нього, як на власника транспортного засобу, працівниками поліції були складені адміністративні матеріали. (справа № 296/5508/21 а. с. 140).
Аналогічні пояснення ОСОБА_1 дав в судовому засіданні 06.07.2022 р.
ОСОБА_4 , в судовому засіданні 02.07.2021 р. надав наступні пояснення. 27.05.2021р. він припаркував свій автомобіль «TOYOTA» д. н. з. НОМЕР_2 , в дворі будинку, де проживає ( АДРЕСА_1 ). 30.05.2021 р. в його автомобіль в'їхав транспортний засіб «ВАЗ» 2104 синього кольору, пошкодивши ліву частину його автомобіля, передній бампер, крило та двері. Водій ВАЗа з місця події поїхав. На його транспортному засобі «TOYOTA» д. н. з. НОМЕР_2 залишились сліди фарби синього кольору. Він безпосередньо факт ДТП не бачив, про це йому відомо зі слів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , номерні знаки автомобіля, що спричини ДТП та поїхав з місця, вказані особи не запам'ятали. Наступного дня, 01.06.2021 р., ним в районі вокзалу було помічено транспортний засіб ВАЗ 2104 синього кольору з характерними пошкодженнями передньої частини зправа (погнутий передній бампер, пошкодження переднього правого крила), які відповідали по висоті та характеру нанесення механічних пошкоджень його транспортного засобу. Вказаний автомобіль ВАЗ 2104 він зафіксував на відео носій, який надав працівникам поліції при зверненні до УПП по факту ДТП. На запитання суду пояснив, що особу, яка перебувала за кермом автомобіля ВАЗ 2104 синього кольору з д. н. з. НОМЕР_1 він не бачив, адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ст. ст.122-4, 124 КУпАП працівника поліції складалися як на власника транспортного засобу. (справа № 296/5508/21 а. с. 141).
Під час слухання справи про адміністративне правопорушення особи, вказані в протоколах про адміністративне правопорушення, складених відносно ОСОБА_1 в якості свідків із зазначенням їх імен ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово викликалися до суду за допомогою смс повідомлень на номери телефонів, вказаних як засоби їх зв'язку, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань до суду не надходило.
Інспектор ВРОМ ДПП УПП в Житомирській області ДПП ст. лейтенант поліції В.В. Вишневський та поліцейський взводу № 2 роти №1 БУПП в Житомирській області ДПП капрал поліції В.В. Баранівський, які викликалися в судове засідання 01.12.2021 р. та 21.12.2021 р. не з'явилися, причини неявки суду не відомі, хоча про час та місце розгляду справи двічі повідомлялися, шляхом направлення листів викликів на адресу їх місця роботи. Заяв, клопотань до суду не надходило.
На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку та твердого переконання, що оскільки особа, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, за кермом автомобіля не перебувала, будь які належні та допустимі докази причетності його до скоєння дорожньо транспортної пригоди та залишення місця ДТП, в матеріалах справи відсутні.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.
За наведених вище обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складів інкримінованих адміністративних правопорушень, отже усі сумніви і припущення стосовно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на його користь.
Відповідно ч.1п.1 ст.247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КпАП України, 28 грудня 2021 р. Корольовський районний суд м. Житомира справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння 30.05.2021 р. адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 1224 КпАПУкраїни, закрив у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених даними статтями.
Вказана постанова у передбаченний чинним законодавством порядок і термін не оскаржувалась.
При судовому досліджені позовних вимог встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП, тобто це основний документ, призначений для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не підлягає оскарженню в порядку адміністративного оскарження чи в порядку адміністративного судочинства, оскільки за своєю природою та змістом не являється рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов'язків.
Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності в суді.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене складання протоколу відносно ОСОБА_1 не потягло у останнього будь-яких правових наслідків.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» № 580 поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Суд звертає увагу, що суддею Корольовського районного суду м. Житомир було встановлено, що протокол стосовно ОСОБА_1 був складений на підставі здобутих доказів, що саме він, ОСОБА_1 керував транспортним засобом і саме цей автомобіль наніс матеріальні збитки власнику іншого транспортного засобу.
Водночас, оцінка дій посадової особи органу поліції та дотримання вказаною особою порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення, має надаватись при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів незаконності дій поліцейських, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.
Суд, розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 43 955 (сорок три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн.) 38 коп. керується вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змісту якого свідчить, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду моральна шкода в сумі 43 955,38 грн. не підтверджена позивачем жодними належними та допустимими доказами. Тобто в даному випадку відповідно до п. 5 Пленуму, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, оскільки остання заподіяна не з її вини, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між складенням протоколу та моральними стражданнями ОСОБА_1 .
Крім того, необхідно з'ясувати чинники під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які продовжувалися для ОСОБА_1 після складення протоколу та закриття провадження, врахувати характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Отже, в даному випадку необхідною умовою для стягнення моральної шкоди є доведення ОСОБА_1 перед судом факту незаконної (протиправної) поведінки інспекторами ДПП, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між поведінкою поліцейських та заподіяною шкодою що ні ОСОБА_1 , ні його адвокатом як при розгляді адмінстративної справи та і позовної заяви не було доведено.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 43 955,38 грн. на відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу судом встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 137 ЦПК України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 2 статті 137 ЦПК України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (статті 137 ЦПК України).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, вважає, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи, а відтак, вимоги про відшкодування 8 000 грн. як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналізуючи встановлене судом а саме, що під час розгляду адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 за скоєння 30.05.2021 р. адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КпАП України, розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності не було визнано неправомірними дії інспектора ДПП Вишневського В.В., не доведено заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої притягненням до адміністративної відповідальності та відшкодування витрат на правову допомогу у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ «Про Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 23, 25, 48 БК України, Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», ст. ст. 5, 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., ст. ст. 9, 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19.10.1973 р., ст. 30 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р., Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ № 215 від 15.04.2015 року, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 11.07.2022.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка