Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2007 р. Справа № 55/118-07
вх. № 3323/5-55
Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.
при секретарі судового засідання Калашніков М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - за первісним позовом - Діжа В.В.
1 го відповідача за первісним позовом -Авдєєва М.П.
2го відповідача за первісним позовом - Проценка Г.А.
розглянувши справу за первісним позовом Підприємства Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод", м. Харків
до Підприємства Укооспілки "Укоопзовнішторг", м. Київ
Центральної спілки споживчих товариств України, м. Київ
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору купівлі-продажу недійсним
за зустрічним позовом: Підприємства Укооспілки "Укоопзовнішторг", м. Київ
до 1-го відповідача- Центральної спілки споживчих товариств України, м. Київ,
2-го відповідача- Підприємства Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод", м. Харків
про визнання угоди дійсною та припинення права власності на нерухоме майно.
Підприємство Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати Підприємство Укооспілки "Укоопвнішторг", м. Київ; Центральну спілку споживчих товариств України, м. Київ передати Підприємству Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод", м. Харків нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124 : будівля літ. "М-2" площ. 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площ. 45,6 кв.м.(овочесховище), будівля літ. "С-1" площ. 1249,6 кв.м, з чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського Харківської області від 14 березня 2007 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02 квітня 2007 року.
19 березня 2007 року позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся до суду з заявою, в якій просив суд доповнюючи позовні вимоги визнати договір купівлі-продажу від 02 березня 2007 року нежитлових будівль, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124 : будівля літ. "М-2" площ. 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площ. 45,6 кв.м.(овочесховище), будівля літ. "С-1" площ. 1249,6 кв.м, укладений між Центральною спілкою споживчих товариств України та Підприємством Укооспілки "Укоопзовнішторг" м. Київ недійсним.
В порядку ст.ст.66,67 ГПК України позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме: заборонити Центральній спілкі споживчих товариств України та Підприємству Укооспілки "Укоопзовнішторг" вчиняти будь-які дії по відчудженню та передачі нежитлових будівль, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124 : будівля літ. "М-2" площ. 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площ. 45,6 кв.м.(овочесховище), будівля літ. "С-1" площ. 1249,6 кв.м. на користь третіх особ, до розгляду справи по суті, мотивуючи це тим, що незастосування вказаних засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2007 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено Центральній спілкі споживчих товариств України та Підприємству Укооспілки "Укоопзовнешторг" вчиняти будь-які дії по відчудженню та передачі нежитлових будівль, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124 : будівля літ. "М-2" площ. 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площ. 45,6 кв.м.(овочесховище), будівля літ. "С-1" площ. 1249,6 кв.м. на користь третіх особ, до розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2007 року були прийняті подані позивачем уточнення до позовних вимог, в яких відповідач просив суд, доповнюючи позовні вимоги визнати договір купівлі-продажу від 02 березня 2007 року нежитлових будівль, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124 : будівля літ. "М-2" площ. 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площ. 45,6 кв.м.(овочесховище), будівля літ. "С-1" площ. 1249,6 кв.м, укладений між Центральною спілкою споживчих товариств України та Підприємством Укооспілки "Укоопзовнішторг" м. Київ недійсним, та продовжено розгляд справи з їх урахуванням, оскільки згідно ч.2 ст. 16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцем знаходження майна. Відповідно до ч.3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року було зупиненно провадження у справі, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Центральної спілки споживчих товариств України на ухвалу господарського суду Харківської області від 21 березня 2007 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2007 р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 30 травня 2007 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2007 року було зупиненно провадження у справі, у зв'язку з надходженням касаційної скарги Центральної спілки споживчих товариств України
Постановою Вищого господарського суду від 05 липня 2007 року було залишено касаційну скаргу другого відповідача без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 травня 2007 р- без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 серпня 2007 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2007 р. було задоволено клопотання сторін про продовження строку розгялду справи, продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 27 вересня 2007 р.
24 вересня 2007 р. Підприємство Укоопспілки "Укоопзовнішторг" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою по справі № 55/118-07 про визнання угоди дійсною та припинення права власності на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 вересня 2007 р. було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 55/118-07 зустрічний позов Підприємства Укооспілки "Укоопзовнішторг", м. Київ до 1-го відповідача- Центральної спілки споживчих товариств України, м. Київ, 2-го відповідача- Підприємства Укоопспілки "Харківський дослідно-експерементальний завод", м. Харків про визнання угоди дійсною та припинення права власності на нерухоме майно.
27 вересня 2007 року до канцелярії господарського суду від 2го відповідача надійшло колопотання, в якому він просить суд звернутися до ДП "Інформаціний центр" із запитом про відсутність заборони на відчуження Укоопспілкою нежилих будівель літ. "М-2" пл. 299,5 кв.м., літ. "Ф-1" пл.45,6 кв. м., літ "С-1" пл. 1244,8 кв. м., які розташовані за адресою: м.Харків,вул. Селянська, 124 станом на 02 березня 2007 року.
27 вересня 2007 року до канцелярії господарського суду від 2го відповідача надійшло пояснення в порядку статті 22 ГПК України.
27 вересня 2007 року до канцелярії господарського суду від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що з позовними вимогами не погоджується, зазначає, що підприємство 1-го відповідача є сумлінним набувачем.
27 вересня 2007 року до канцелярії господарського суду від 2-го відповідача надійшли заперечення на заяву про доповнення позовних вимог, в яких 2-ий відповідач просить суд вимогу позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 березня 2007 року, укладеного між Укоопспілкою та підприємством Укоопспілки "Укоопзовнішторг" залишити без розгляду.
27 вересня 2007 р. позивач до канцелярії господарського суду надав додаткові пояснення в обгрунтування позовних вимог, де вказує на те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, а також вказує на те, що оскаржуваний договір суперечить нормам чинного законодавства, оскільки був укладений в період, коли спірне майно було предметом судового розгляду у адміністративній справі щодо визначення правового статусу такого майна, та на момент укладання вказаного договору повноваження власника майна- 2-ого відповідача, було припинено постановою господарського суду Харківської області по справі № Б-31/63-06 та цією ж постановою було призначено ліквідатора підприємства- банкрута. Щодо заявлених зустрічних позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність.
27 вересня 2007 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 03 жовтня 2007 р.
У судовому засіданні представник позивача підтримував первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.
Представник 1-го відповідача проти первісного позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо зустрічних позовних вимог просив суд задовольнити їх.
Представник 2-го відповідача проти первісних позовних вимог заперечував.
Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами .
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. порушено провадження по справі № Б-31/63-06 про банкрутство підприємства Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод» (позивача за первісним позовом по даній справі). Цією ж ухвалою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника. Постановою господарського суду Харківської області від 04.10.2006 року підприємство Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод» визнано банкрутом та у відношенні нього відкрита ліквідаційна процедура. З дня прийняття вказаної постанови підприємницька діяльність банкрута припинена, припинені повноваження органів управління банкрута та власника майна, призначений ліквідатор підприємства-банкрута, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати звіт про виконану роботу.
В межах виконання своїх повноважень по здійсненню ліквідаційної процедури ліквідатором було подано адміністративний позов до господарського суду Харківської області, в якому заявлені вимоги про зобов'язання відповідачів за адміністративним позовом на вчинення відповідних дій, а саме:
- зобов'язати Харківську міську раду прийняти рішення, яким внести зміни до свідоцтва про право власності від 24.12.2001 року, що видане виконавчим комітетом Харківської міськради на підставі розпорядження Харківського міського голови № 2478 від 21.12.2001 року, та вказати, що нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124: будова літ. «М-2» площ. 299,5 кв. м. (котельня, хімводоочистка), будова літ. «Ф-1» площ. 45,6 кв. м. (овочезберігання), будова літ. «С-1» площ. 1249,6 кв. м. (цех для виробництва модулів) закріплені за підприємством Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод» на праві господарського відання та видати його підприємству Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод»;
- зобов'язати комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» прийняти рішення, яким внести зміни до реєстраційного свідоцтва, що записане в реєстровій книзі під реєстровим номером 4229 від 02.01.2002 року та вказати, що нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124: будова літ. «М-2» площ. 299,5 кв. м. (котельня, хімводоочистка), будова літ. «Ф-1» площ. 45,6 кв. м. (овочезберігання), будова літ. «С-1» площ. 1249,6 кв. м. (цех для виробництва модулів) закріплені за підприємством Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод» на праві господарського відання та видати його підприємству Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод».
Обгрунтовуючи доводи адміністративного позову підприємство Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод» посилався на те, що відсутність відповідного запису в свідоцтві про право власності та в реєстраційному свідоцтві позбавляє позивача можливості здійснити ліквідаційну процедуру у повній відповідності з чинним законодавством України.
Також, у адміністративному позові позивач посилався на те, що, незважаючи на окремі положення статуту підприємства та інших документів, в яких зазначено, що майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - Укоопспілкою в оперативне управління, фактично таке майно, із врахуванням положень чинного законодавства та цілей і мети діяльності підприємства, що передбачена статутними документами, є таким, що передано у господарське відання, а тому позивач має право на включення вказаних основних засобів до складу ліквідаційної маси та реалізації їх у відповідності з вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, у адміністративному позові позивачем також зазначалося, що його статутні документи містять суперечливу інформацію щодо правового статусу спірного майна.
Таким чином, спір відносно майна: нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124: будова літ. «М-2» площ. 299,5 кв. м. (котельня, хімводоочистка), будова літ. «Ф-1» площ. 45,6 кв. м. (овочезберігання), будова літ. «С-1» площ. 1249,6 кв. м. (цех для виробництва модулів), що належать Центральній спілці споживчих товариств України (другому відповідачу по первісному позову) на праві власності та яке передане позивачу відповідно до статутних документів, був предметом судового розгляду щодо визначення статусу цього майна. Саме визначення правового статусу відповідного майна давало б підстави або унеможливлювало включення такого майна до ліквідаційної маси підприємства банкрута, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання повинні включатися до складу ліквідаційної маси. Щодо майна, що належить підприємству-банкруту на праві оперативного управління таких вказівок вищеназвана стаття Закону не містить.
Даний адміністративний позов не був розглянутий судом та провадження по ньому зупинено у зв'язку зі зверненням позивача по даній справі до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між відповідачами по даній справі 02.03.2007 року (тобто в той час, коли спір відносно такого майна був предметом розгляду в суді).
Згідно з умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між відповідачами по даній справі 02.03.2007 р., Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) (продавець) передає у власність підприємству Укоопспілки «Укрзовнішторг» (покупцю), а останній приймає у власність нежитлові будівлі літ. «М-2» пл. 299,5 кв.м, літ. «Ф-1» пл. 45,6 кв. м, літ «С-1» пл. 1244,8 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Селянська, 124.
П. 2 даного договору передбачено, що вказані нежитлові будівлі належать продавцю на праві власності.
Відповідно до п. 7 спірного договору, продавець стверджує, що відчужувані нежилі будівлі, які є предметом цього договору, належать йому на праві власності, на момент укладання цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, не відчужені іншим способом, не заставлені, не є у податковій заставі, не знаходяться під арештом, судової суперечки у відношенні нежилих будівель та прав щодо них у третіх осіб немає, як юридична адреса вони не використовуються.
Спірний договір засвідчений нотаріально.
У доповненнях до позовної заяви по даній справі позивач посилається на те, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 1. ст. 203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить нормам чинного законодавства. Позивач вважає, що другий відповідач при укладанні договору ввів в оману як нотаріуса, який посвідчував угоду, так, можливо, і першого відповідача, не повідомивши останніх про існування судової заборони на відчуження такого майна, відсутності у нього прав на укладання такої угоди та існування судової суперечки щодо будов, які є предметом спірного договору.
Як встановлено вище та не заперечується жодною із сторін, будівлі, що є предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року дійсно станом на дату укладання такого договору належали другому відповідачу (Укоопспілці) на праві власності, про що свідчить свідоцтво про право власності, видане виконкомом Харківської міськради 24.12.2001 р., на підставі розпорядження Харківського міського голови № 2478 від 21 грудня 2001 р. та зареєстроване КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.01.2002 р.
Також, матеріалами справи встановлений факт передачі власником відповідного майна до статутного фонду створеного ним підприємства позивача (постанова № 272 «Про створення спільного підприємства Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод», відповідні баланси, акти прийняття передачі) та факт того, що станом на дату укладання оскаржуваного договору та розгляду даної справи відповідні будівлі (які є предметом оскаржуваного договору) знаходилися у користуванні позивача за первісним позовом та до цього часу у нього не вилучені будь-яким способом. Також, за адресою знаходження цих будівель значиться юридична адреса підприємства позивача та саме підприємством позивача (ліквідатором) такі приміщення здані на відповідальне зберігання ТОВ фірма «Піранья ЛТД» на підставі договору зберігання № 2 від 16.10.2006 р., який до цього часу є чинним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину викладені у ст. 203 Цивільного кодексу України. До умов чинності правочину належать умови: про форму; про сторони; про зміст правочину; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пункт 1 частини 1 ст. 208 Цивільного кодексу України встановлює, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
У відповідності до п.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Правочин, який вчинює юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Стаття 209 ЦК України встановлює, що нотаріальне посвідчення може бути вчинено на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України.
Як вказано вище, другим відповідачем за первісним позовом (продавцем) при укладанні оскаржуваного договору купівлі-продажу було зазначено, що відчужувані нежилі будівлі, які є предметом цього договору, належать йому на праві власності, на момент укладання цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, не відчужені іншим способом, не заставлені, не є у податковій заставі, не знаходяться під арештом, судової суперечки у відношенні нежилих будівель та прав щодо них у третіх осіб немає, як юридична адреса вони не використовуються.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, такі твердження спростовуються матеріалами справи, з яких встановлено, що:
на момент укладання договору купівлі-продажу існувала судова суперечка у відношенні нежилих будівель та позивачем за первісним позовом до даній справі заявлялися права щодо цих будівель (справа № АС-11/12-07 за адміністративним позовом підприємства Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод», в якій останній заявляв про те, що відповідні будівлі належать йому на праві господарського відання та відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинні включатися до ліквідаційної маси підприємства-банкрута»). Суд зазначає, що у справі № АС-11/12-07 другий відповідач по даній справі (Укоопспілка) був залучений у якості третьої особи, його представник був присутнім у судових засіданнях, а тому про існування судової суперечки щодо таких приміщень не міг не знати;
будівлі, що є предметом договору купівлі-продажу використовуються як юридична адреса підприємства-банкрута (позивача за первісним позовом по даній справі), більш того, такі будівлі передані банкрутом на відповідальне зберігання іншій особі на підставі договору зберігання, який укладений до дати укладання спірного договору купівлі-продажу.
Таким чином, суд вважає, що укладаючи оскаржуваний договір, другий відповідач по даній справі (продавець за договором) ввів в оману нотаріуса, що посвідчував спірний договір щодо відсутності судової суперечки у відношенні нежилих будівель та щодо відсутності на них прав у третіх осіб, а також щодо того, що як юридична адреса такі будівлі не використовуються.
Відповідно до ст. 203 ЦК України будь - який договір має бути спрямований на реальне настання правового результату. Реальним правовим результатом договору купівлі-продажу була передача у власність належного продавцю майна.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, передача будівель у власність першого відповідача фактично здійснена не була та не могла здійснитися, оскільки станом на дату укладання оскаржуваного договору відповідні будівлі знаходилися у статутному фонді підприємства-банкрута (позивача за первісним позовом по даній справі) та в установленому законом порядку у нього не вилучені. Тобто, станом на дату укладання оскаржуваного договору та на даний час спірними будівляли володіє та користується позивач по даній справі.
За таких обставин, суд вважає, що укладаючи оскаржуваний договір, власник майна (Укоопспілка) не мав на меті реального настання правового результату. На думку суду, такий договір був укладений з метою позбавити позивача за первісним позовом можливості встановлення фактичного правового статусу спірних будівель та включення їх до ліквідаційної маси. Про відповідне свідчить, зокрема, ухвала від 15.03.2007 р. про зупинення провадження провадження у адміністративній справі № АС-11/12-07, в якій зазначено, що третя особа (Укоопспілка) заявляла клопотання про закриття провадження у адміністративній справі, оскільки майно не належить їй на праві власності, у зв'язку з продажем такого майна третій особі. У задоволенні даного клопотання третій особі було відмовлено.
Ч. 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Пунктами 2, 3 статті 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли порушувати права інших осіб, а також зловживання правом в інших формах.
Як встановлено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. по справі № Б-31/63-06 заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника (п.5 ухвали). Доказів скасування відповідного пункту ухвали до матеріалів справи не надано. Постановою господарського суду Харківської області від 04.10.2006 року підприємство Укоопспілки «Харківський дослідно-експерементальний завод» визнано банкрутом та у відношенні нього відкрита ліквідаційна процедура. З дня прийняття вказаної постанови підприємницька діяльність банкрута припинена, припинені повноваження органів управління банкрута та власника майна, призначений ліквідатор підприємства-банкрута, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати звіт про виконану роботу.
Таким чином, суд вважає, що з моменту винесення вказаної ухвали для власника майна (Укоопспілки) існувала заборона на вчинення дій щодо відчуження майнових активів боржника. З моменту винесення вищеназваної постанови власник майна (Укоопспілка) взагалі не мав повноважень здійснювати розпорядження спірними будівлями (що внесені до статутного фонду підприємства-банкрута), оскільки такі повноваження перейшли до ліквідатора, який в межах ліквідаційної процедури повинен був, в тому числі, вирішити долю спірного майна (передати його власнику, включити до ліквідаційної маси), та яким у межах здійснення ліквідаційної процедури і був заявлений адміністративний позов щодо визначення правового статусу спірного майна.
Отже, станом на дату укладання оскаржуваного договору власник майна (Укоопспілка) перевищив свої повноваження та здійснив дії, що порушують права третіх осіб (позивача за первісним позовом по даній справі), тобто, здійснив зловживання правом.
Стаття 215 ЦК України визначає підстави недійсності правочину і відносить до таких підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що позивачем в позовній заяві викладені обставини, які свідчать про наявність встановлених ст. 215 ЦК України підстав для визнання договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами за первісним позовом по даній справі недійсним та надані всі необхідні докази в обгрунтування вимог позовної заяви, у зв'язку з чим вимоги первісного позову про визнання недійсним укладеного 02.03.2007 року між відповідачами за первісним позовом договору купівлі-продажу нерухомого майна є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Твердження першого відповідача щодо того, що він мав право розпоряджатися спірним майном, оскільки постановою суду від 04.10.2006 року у справі № Б-31/63-06 скасовані арешти, що накладені на майно боржника і інші обмедження щодо розпорядження майном не приймаються судом, як безпідставні, оскільки у даній постанові не зазначено, що відповідне скасування стосується саме введеної судом ухвалою від 08.08.2006 року заборони (п.5 ухвали) та введена судом заборона не скасована в подальшому жодним процесуальним документом. Тобто, вимоги постанови суду від 04.10.2006 року безпосередньо не стосуються заборони на вчинення відповідних дій, що прийняті ухвалою від 08.08.2006 року.
Щодо вимог первісного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Виходячи з положень ст. 387 ЦК України, відповідний спосіб захисту права власності (або іншого речового права) застосовується у тому випадку, коли власник (володілець) фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном, тобто, коли це майно незаконно вибуває з його володіння.
Як встановлено із матеріалів справи, спірні будівлі фактично із володіння позивача за первісним позовом станом на дату прийняття рішення не вибули, оскільки відповідачі за первісним позовом не здійснювали жодних дій на вилучення такого майна (як встановлено вище, укладення угоди здійснено без наміру настання правових наслідків).
За таких обставин, позовні вимоги позивача за первісним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають, як такі, що не доведені документально та спростовуються матеріалами справи.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2007 р. дійсним, такі вимоги задоволенню не підляають, оскільки аналіз положень укладеного договору та матеріалів справи свідчить про недійсність укладеної угоди, що у було встановлено судом вище.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи те, що договір від 02.03.2007 року визнаний судом недійсним, а також те, що ЦК України не передбачено підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу з підстав, вказаних у зустрічній позовній заяві, суд відмовляє у задоволенні таких вимог.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви про припинення права власності Укоопспілки на будівлі, що були предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2007 р., такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір є недійсним, а тому право власності від продавця (Укоопспілки) до покупця не перейшло.
Розглянувши клопотання 2-го відповідача про здійснення запиту до ДП "Інформаціний центр" з вимогою надати інформацію щодо відсутністі заборони на відчуження Укоопспілкою нежилих будівель літ. "М-2" пл. 299,5 кв.м., літ. "Ф-1" пл.45,6 кв. м., літ "С-1" пл. 1244,8 кв. м., які розташовані за адресою: м.Харків,вул. Селянська, 124 станом на 02 березня 2007 року, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, як безпідставного та необгрунтованого.
Згідно ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає за необхідним судові витрати покласти на 2-го відповідача,з вини якого спір доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.с. 124, 129 Конституції України, 4-2,4-3,22, 33,44,49,82-85 ГПК України, ст.13, ст.203,ст.204, ст.207, п.1 ч.1 ст.208,215,216,230,236 ЦК Українист.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,
Клопотання 2-го відповідача про здійснення запиту до ДП "Інформаціний центр" залишити без задоволення.
Первісний позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 березня 2007 року нежитлових будівль, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124 : будівля літ. "М-2" площ. 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площ. 45,6 кв.м.(овочесховище), будівля літ. "С-1" площ. 1249,6 кв.м, укладений між Центральною спілкою споживчих товариств України та Підприємством Укооспілки "Укоопзовнішторг" м. Київ.
В задоволенні перівісних позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Стягнути з Центральної спілки споживчих товариств України, м. Київ (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, п/р 26001101013013 в АБ "Укоопспілка" м. Києва, МФО 322625, код 00012635) на користь Підприємства Укоопспілки "Харківський дослідно-експерементальний завод", м. Харків(61157, м. Харків, вул. Селянська, 124, п/р 26008301780419 в філії "Червонобаварське відділення" Промінвестбанку м. Харкова, МФО 351287, код 0159017) 85,00 грн. державного мита та 8,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 04 жовтня 2007 р.
Суддя Гребенюк Н.В.