07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 336/5752/17(2-а/336/515/2017)
адміністративне провадження № К/9901/46562/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (колегія у складі суддів Шлай А.В., Чередниченка В.Є., Кругового О.О.)
у справі № 336/5752/17 (2-а/336/515/2017)
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із настанням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити зазначену одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення на момент звільнення з військової служби.
2. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2017 позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2017 скасовано та ухвалено нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 29.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2013 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країні, де велись бойові дії.
7. 29.11.2016 при повторному огляді позивачу було безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку із пораненням, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
8. Позивач звернувся до Шевченківського районного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги.
9. Витягом з протоколу комісії Міністерства оборони України № 91 від 01.09.2017 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 03.11.2006 № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
10. Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на момент встановлення йому ІІІ групи інвалідності (22.01.2013) порядок і розмір грошової допомоги визначав Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 та діяв Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передбачає виплату одноразової грошової допомоги.
12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, оскільки інвалідність ІІІ групи йому була встановлена після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 22.01.2013, дати встановлення позивачу інвалідності у нього виникло право на одержання грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте це право могло ним бути реалізовано у строк, встановлений статтею 16-3 цього ж Закону, а саме до 22.01.2016.
Звернення позивача до Шевченківського районного військового комісаріату міста Запоріжжя із заявою про направлення його документів до Міністерства оборони України для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відбулось 02.06.2017, тобто поза межами трирічного строку, передбаченого зазначеною вище нормою. Тому підстави для нарахування грошової допомоги відсутні.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
16. Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ним пропущено трирічний строк звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, проте судом не досліджено належним чином обставини справи, так як Міністерством оборони України було відмовлено у призначені у виплаті одноразової грошової допомоги з інших підстав.
17. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
19. Згідно частини 1 статті 16 Закону №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
20. Згідно частини 2 статті 16 цього Закону в редакції, чинній станом на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (22.01.2013), передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
21. На виконання вказаної норми Закону №2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою від 28.05.2008 №499 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
22. Пунктом 2 Порядку №499 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
23. Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві №975.
25. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови передбачено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги - допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
26. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
27. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
28. Зокрема у постановах від 30.10.2018 у справі №760/16027/16-а, від 30.01.2020 у справі №806/5205/15, від 30.11.2020 у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017), від 27.08.2021 у справі № 806/1043/17 та від 21.09.2021 у справі № 420/486/20, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування статті 16 Закону № 2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.
29. Суд не знаходить підстав для відступу від зазначених правових висновків у справі, що розглядається.
30. У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстав, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом № 328-V від 03.11.2006, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
31. Натомість, суд апеляційної інстанції вийшов за межі спору та відмовив у задоволенні позову з підстав, які не наводилися відповідачем - пропуск позивачем трирічного строку звернення із заявою про виплату такої допомоги.
32. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
33. У справі, що розглядається, вихід суду за межі позовних вимог не був зумовлений наміром ефективного захисту прав людини від стверджуваних позивачем порушень з боку Міністерства оборони України, адже у задоволенні позову відмовлено. Отже, вимоги ст. 9 КАС України було порушено, що істотно вплинуло на вирішення справи.
34. Своєю чергою, Міноборони не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, строку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, належності та повноти поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо.
35. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
36. Отже, враховуючи вищезазначене, висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді, як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
37. Водночас колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, оскільки Міноборони не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, строку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, належності та повноти поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо.
38. Органом, уповноваженим на прийняття рішення щодо призначення позивачу спірної грошової допомоги є саме Міністерство оборони України, до компетенції якого і входить розгляд документів, поданих позивачем, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе вирішення такого питання, досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для призначення вказаної вище допомоги, бо таке рішення у даній ситуації відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
39. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 373/1904/16-а.
40. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.
41. З огляду на наведене, враховуючи положення статті 351 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2017 в новій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасувати.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року змінити в частині шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності, звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням висновків суду.
В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року у справі № 336/5752/17 (2-а/336/515/2017) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб