Справа № 420/6498/22
08 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним підпункт 5.12 пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733 - VIII «Про відмову у наданні дозволу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку із неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку позивачці; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 08.09.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, із земельних ділянок, які зазначені у клопотанні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.09.2021 вона подала до Куяльницької сільської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель комунальної власності Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України. Як вказує позивач, Куяльницька сільська рада розглянула звернення позивача та прийняла рішення, яким відмовила їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Позивач зазначає, що вказане рішення про відмову надати дозвіл є протиправним, а викладені в ньому підстави не відповідають дійсності, оскільки відповідач зазначив, що відмовив надати дозвіл у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки наступним громадянам та що рішення не містить жодного законного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при його прийнятті, не вказав посилання на відповідну норму закону, яка передбачає таку підставу для відмови. Фактично, зазначає позивач, вказані земельні ділянки мають відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, тобто відповідають вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України.
Ухвалою судді від 23.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.06.2022 до суду від Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що заяву громадянки ОСОБА_1 було винесено на розгляд комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою, а потім i депутатському корпусу, та було прийнято рішення «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 23.10.2021 року № 2733-VIII. Дане рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та немає підстав для скасування його. Також, згідно ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам мiсцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. В свою чергу, Відповідач надає велику кількість картографічних матеріалів земельних ділянок. Сільська рада не наділена повноваженнями вибору земельної ділянки, а тільки надає дозвіл на земельну ділянку зазначену в клопотанні. Як вбачається з Земельного кодексу: «додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки», мається на увазі однієї, а натомість відповідач надає їх декілька. Тому даному клопотанню було відмовлено у законний спосіб.
Відповідь позивача на відзив до суду надійшла 27.06.22.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 08.09.2021 позивач подала до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0386 - 67,483 га, або земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0637 - 10,4825 га, за межами населеного пункту Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за межами за межами с. Коси Слобідка - позначені на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, та КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, а також за рахунок несформованих земельних ділянок за межами села Гонората, які позначені на публічній кадастровій карті КОАТУУ: 5122980800, зона: 01, квартал: 001, площа більше 20 га, які знаходяться біля земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:001:0104.
23.10.2021 Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області розглянула звернення Позивача та прийняла рішення № 2733 - VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в якому підпунктом 5.12 пункту відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велику кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку.
Зважаючи на те, що вказане рішення Куяльницької сільської ради є необґрунтованим, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України.
Так, відповідно до п.п.6, 7, 8 ст.118 Земельного кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Отже, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Суд звертає увагу на те, що стаття 118 ЗК України передбачає лише необхідність звернення зацікавленої особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для певного виду діяльності. Ця норма не визначає обов'язку особи вказати у своєму клопотанні конкретний вид документація із землеустрою, яку необхідно буде розробити для одержання бажаної земельної ділянки, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних. В клопотанні достатньо вказати про намір отримати земельну ділянку для певного виду діяльності, її орієнтовні розміри та зазначити на графічних матеріалах бажане місце розташування земельної ділянки. А вже відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадку згоди на надання земельної ділянки має визначитися з тим видом документації із землеустрою, яку необхідно розробити для отримання особою земельної ділянки, про що видає відповідне рішення про надання особі дозволу на розроблення такої документації.
Стаття 79-1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частина 2 цієї статті визначає наступні способи формування земельних ділянок: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно з ч.6 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Це також вбачається і з положень статті 1 Закону України «Про землеустрій», яка дає визначення цих двох видів документації із землеустрою наступним чином: проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Отже, враховуючи, що у своєму клопотанні позивач вказала про намір отримати земельну ділянку також і за рахунок вже сформованих земельних ділянок, яким вже присвоєні кадастрові номери, то для отримання позивачем такої ділянки необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Однак, як вже зазначено вище, Земельний кодекс України не покладає на особу обов'язку визначити в своєму клопотанні про отримання земельної ділянки конкретний вид документації із землеустрою, яку потрібно розробити задля отримання такої ділянки.
Відтак, не зазначення позивачем у клопотанні такого виду документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, не можна вважати недотриманням позивачем визначеної Земельним кодексом України процедури набуття права власності на земельну ділянку.
Враховуючи наведені положення статті 79-1 ЗК України та Закону України «Про землеустрій», отримання позивачем земельної ділянки за рахунок несформованих земельних ділянок потребує виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і саме такий вид документації із землеустрою і був зазначений позивачем у клопотанні від 24.05.2021 року, що спростовує висновок суду першої інстанції про невірне зазначення позивачем виду документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Одним з основоположних принципів права, є принцип свободи, ключовою ідеєю якого є можливість вибору варіанту поведінки особою, яка обмежується лише правом.
Тобто, громадяни України здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом».
На відміну від цього принципу, державні органи та їх посадові особи діють за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом», і такий принцип відображений у частині 2 статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що особою в своєму клопотанні про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності декількох бажаних місць розташування такої земельної ділянки, по-перше, не заборонено законом, а по-друге, не створює для відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування жодних складнощів для розгляду та вирішення такого клопотання, і навпаки - надає такому суб'єкту владних повноважень більше варіантів для реалізації права особи на отримання земельної ділянки з дотриманням балансу між приватним та суспільним інтересом.
Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу на розроблення проекту землеустрою, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, пунктом 7 ст.118 Земельного кодексу України визначений наступний перелік підстав: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що наведена у спірному рішенні підстава для відмови не узгоджуються із законодавством та суперечать фактичним обставинам справи, суд вважає, що прийняте відносно позивача спірне рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 4500 грн до позову додано договір про надання правової допомоги № б/н від 08.09.2021, додаток 1 до договору, відповідно до якого адвокатом надано послугу вартістю 500 грн (1 година) за надання замовнику роз'яснень, складення клопотань та додатків до сільради про надання дозволу на отримання земельної ділянки, консультація; 1500 грн (2 години) за надання роз'яснення по рушенню від 23.10.2021; 1500 грн (2 години) за збір доказів та складання позову; 1000 грн (2 години) за надання додаткових консультацій щодо складання акту виконаних робіт, заяви про відшкодування судових витрат; акт виконаних робіт від 22.01.2022.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На виконання вищезазначеної норми відповідачем надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому зазначено про безпідставність та неспівмірність заявленої до відшкодування суми.
При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу співмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 1000 грн.
При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський р-н., с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним підпункт 5.12 пункту 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.10.2021 року № 2733 - VIII «Про відмову у наданні дозволу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку із неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки (надано велика кількість картографічних матеріалів земельних ділянок) та неможливістю ідентифікувати бажану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.09.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, із земельних ділянок, які зазначені у клопотанні, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Стягнути з бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн (одну тисячу гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк