08 липня 2022 р. № 400/11721/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030,
про:визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Миколаївської обласної прокуратури (надалі - Прокуратура або відповідач) щодо ненарахування та невиплати на користь позивача вихідної допомоги при звільненні;
зобов'язати Прокуратуру нарахувати та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що Прокуратура не виконала обов'язок, встановлений статтею 44 КЗпП. На думку позивача, трудовий договір з нею було розірвано з ініціативи власника (уповноваженого ним органу), тому відповідач мав виплатити їй вихідну допомогу.
Прокуратура позов не визнала, вказала у відзиві на відсутність підстав для застосування статті 44 КЗпП.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористалася.
Як встановлено судом, 19.10.2021 керівник Прокуратури видав наказ № 1236к (надалі - Наказ), яким звільнив ОСОБА_1 з 22.10.2021 з посади прокурора Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (надалі - Закон № 113) у зв'язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
До позову додана копія рішення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 № 208 про неуспішне проходження позивачем атестації.
28.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Прокуратури із заявою про виплату їй передбаченої статтею 44 КЗпП вихідної допомоги при звільненні.
Листом від 11.11.2021 № 21-655вих-21 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача.
Незгода з позицією відповідача стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Обґрунтовуючи обов'язковість для відповідача цієї норми, ОСОБА_1 , як вказано у позові, послалася на те, що її звільнення на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 за своєю суттю є розірванням трудового договору, укладеного на невизначений строк, власником або уповноваженим органом в зв'язку з ліквідацією (реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) - пункт 1 статті 40 КЗпП.
Оскільки ані нормами Закону № 113, ані нормами Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1697) не встановлено обов'язок виплати вихідної допомоги у випадку звільнення прокурора на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, така виплата мала відбутись відповідно до статті 44 КЗпП.
Суд з доводами ОСОБА_1 не погодився.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 («Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді») Закону № 1697, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації орану прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з первісною редакцією підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Відповідно до редакції підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, що була чинною на момент видання Наказу, прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 у жовтні 2021 року відбулось на підставі спеціальної норми, у Наказі, як вказано вище, відсутні посилання на те, що позивача було звільнено відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697 (зміст якого певною мірою збігається зі змістом пункту 1 статті 40 КЗпП), тому твердження ОСОБА_1 про те, що вона набула право на виплату вихідної допомоги, є безпідставними.
На підставі наведеного суд встановив, що у Прокуратури, в зв'язку зі звільненням позивача, не виникло обов'язку щодо виплати передбаченої статтею 44 КЗпП вихідної допомоги, тому суд відхилив доводи ОСОБА_1 про допущену відповідачем бездіяльність.
У позовній заяві ОСОБА_1 послалася на висновки Верховного Суду (щодо обов'язковості застосування загальних норм КЗпП за відсутності відповідних спеціальних норм), викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 806/1551/17, від 17.10.2018 у справі № 823/276/16, проте ці висновки не стосуються норм, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У постанові від 09.11.2021 у справі № 560/4106/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що прокурор якого було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, має право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП (так, як і працівник, трудовий договір з яким було розірвано на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП).
Суд не застосовує цей висновок, оскільки, як вказано вище, позивача було звільнено з інших фактичних і правових підстав.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна