Справа № 201/2271/22
Провадження № 2/201/1926/2022
07 липня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Алпенідзе К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки,
12.04.2022р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, а саме позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. №2-4).
В позовній заяві позивачка посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 28.11.2008р., в подальшому, а саме 05.03.2015р. шлюб було розірвано. Від даного шлюбу вони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає з нею, отже знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, з 2015р. вони з колишнім чоловіком проживають окремо, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до повноліття дитини.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 12.04.2022р. позовна заява прийнята до розгляду, провадження відкрито і призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. № 13).
В наданій суду 07.07.2022р. заяві представник позивачки - адвокат Бардаченко Д.В. (діє на підставі ордеру від 12.04.2022р. - а.с. № 26) позовні вимоги підтримав, також просив справу розглядати за його відсутності та без фіксування судового процесу технічними засобами. Проти ухвалення заочного рішення адвокат заперечував та наполягав на розгляді справи за загальними правилами (а.с.№47).
Відповідач в судові засідання, які були призначені на 26.05.2022р. та 07.07.2022р., не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток на адресу зазначену в позові (а.с. № 2), а також адресу, яка зазначена ВОМІ ГУДМС України в Дніпропетровській області, як остання відома адресу реєстрації відповідача у Дніпропетровській області (а.с. № 19). Втім, до суду повернулися конверти із судовими повістками та копією позовної заяви з позначками «за закінчення терміну зберігання» (а.с. №29, 45).
У відповіді ВОМІ ГУДМС України в Дніпропетровській області від 10.05.2022р. зазначалося, що з адреси реєстрації ( АДРЕСА_1 , відповідач знятий з реєстраційного обліку 21.02.2017р. до м. Львова (а.с. № 19).
Також судом було 12.04.2022р. зроблено запит до Центру надання адміністративних послуг в м. Львові (а.с. № 16), проте, ні в одному з шести районів міста відповідач не є зареєстрованим, про що свідчать відповіді Центрів НАП м. Львова (а.с. № 31-43).
Також, про дату судового засідання 07.07.2022р. відповідач був повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. №46).
Отже відповідач повідомлений про дату розгляду справи за останнім відомим місцем проживання, а отже у відповідності до ч.8, ч.11 ст. 128 ЦПК України є таким, що повідомлений належним чином.
За таких обставин, враховуючи письмову заяву представника позивачки від 07.07.2022р., повторну неявку відповідача, суд вважає за можливе на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності обох сторін та без фіксування процесу технічними засобами.
Підстав для ухвалення у справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов для заочного розгляду справи, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, а саме відсутня згода представника позивачки на такий розгляд (а.с. № 47).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши долучені до позову докази у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 28.11.2008р. Втім, 05.03.2015р. шлюб було розірвано (а.с. № 5, 7).
Позивачка 30.05.2012р. змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с. № 6).
Судом встановлено, що батьком малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданим 14.05.2015р. Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. №8).
Малолітня донька мешкає зі своєю матір,ю - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та розпорядженням голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 84-р від 24.02.2021р. (а.с. № 9, 10).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, встановленого ч.5 ст. 157 СК України (в редакції Закону України від 03.07.2018р.).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 183 СК України (в редакції від 17.05.2017р.) частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до п.п. 1. 2, 3, 3-1, 3-2 частини 1 ст. 182 СК України (в редакції Законів України від 17.05.2017р. та 03.07.2018р.) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від пред'явлення позову.
За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання малолітньої доньки аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12.04.2022р. до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів повністю узгоджується з нормами, встановленими ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України (в редакції від 03.07.2018р.).
При цьому, варто зазначити, що статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та і інших випадках передбаченим цим кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі в межах платежу аліментів за один місяць.
Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що позивачка при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору, а також приймаючи до уваги результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40коп., що є мінімальною ставкою судового збору на 2022р. за майновими вимогами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 141, 180 - 184, ч. 1 ст. 191 СК України, ст. 2 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 274, 279, п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дара Сирійської Арабської Республіки, аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягуючи аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме з 12.04.2022р.
Рішення у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Ткаченко Н.В.