Головуючий у І інстанції Зотько Т.А.
Провадження №22-ц/824/5913/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
08 липня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд про його задоволення, посилаючись на те, що 24 жовтня 2020 року в 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 по вулиці Митрополита В. Сабодона, 2, в м. Києві, селище Троєщина, керуючи автомобілем «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
30 листопада 2020 року постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/14829/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , були завдані механічні пошкодження. З метою визначення вартості механічних пошкоджень, завданих автомобілю «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , на замовлення позивача виставлено рахунок - фактуру, згідно якого вартість проведення відновлювального ремонту транспортного засобу (із зазначенням вартості виконання ремонтних робіт та вартості запчастин (матеріалів) складає 33 540,76 грн.
Крім цього, на замовлення позивача проведена оцінка вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу у ТОВ «Клевер Експерт», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 601/20 від 14.07.2020, виданий Фондом державного майна України.
За результатами проведеного дослідження вартості матеріального збитку, оцінювачем Трояном К.В. (свідоцтво оцінювача серія МФ № 192 від 30.09.2017) складений звіт № 210/04-21 від 05.05.2021 року.
Згідно даної оцінки, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 54 620,51 грн., а вартість матеріальних збитків (сума вартості відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу запасних частин та втрати товарної вартості) - 36 864,90 грн.
На момент скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , був застрахований у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.09.2020 № АР/0875656.
З метою відновлення своїх порушених прав, а саме відшкодування матеріальних збитків, завданих автомобілю позивача, останній звернувся до ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» із заявами про надання розрахунку та про здійснення страхового відшкодування. Однак, за результатом розгляду заяви про здійснення страхового відшкодування, ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» надано відповідь про відмову у здійсненні страхового відшкодування з підстав непроходження страхувальником обов'язкового технічного контролю автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 .
Позивач вважає відмову у здійсненні страхового відшкодування такою, що суперечить положенням діючого законодавства та умовам договору обов'язкового страхування.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» вартість матеріальних збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу (суми вартості відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу запасних частин та втрати товарної вартості) у розмірі 36 864,90 грн., а з ОСОБА_1 стягнути різницю між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (54 620,51 грн.) та сумою вартості заподіяних майну матеріальних збитків (36 864,90 грн.), що складає 17 755,61 грн., витрати за справляння судового збору та проведення експертної оцінки вартості заподіяних збитків колісному транспортному засобу, а також моральну шкоду, розмір якої позивач оцінив у 5 000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 36 864,90 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою вартості заподіяних майну матеріальних збитків у розмірі 17 755,61 грн., витрати по проведенню експертної оцінки у розмірі 2 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн.
В задоволенні інших вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Александрову М.С. подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог до нього. Зокрема, посилався на те, що відповідно до Звіту №210/04-21, експерт зазначив, що коефіцієнт зносу автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , складає - 0,70, оскільки вік автомобіля становить більше 7 років (КТЗ 2008 року випуску). Зазначення суми відновлювального ремонту слугує лише задля визначення вартості матеріального збитку і носить лише рекомендаційний характер для застосування її у формулі визначення вартості матеріального збитку і не є реальним збитком. Таким чином, судом безпідставно стягнуто з відповідача ОСОБА_1 різницю між відновлювальним ремонтом та матеріальною шкодою, завданою автомобілю позивача, оскільки має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу даного КТЗ.
Суд, виходячи з того, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, звітом/висновком про оцінку майна, який має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методиці, не звернув увагу на те, що Звіт №210/04/21 не містить жодних посилань на пригоду, яка сталась 24.10.2020 p., а отже відсутній причинний зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , які встановлені експертом у Звіті №210/04-21.
Крім цього апелянт зазначив, що в матеріалах справи, окрім Звіту №210/04/21, міститься поданий позивачем Акт виконаних робіт №ЗН-0009478 від 04.11.2020 року (якому суд також дав належну оцінку), з якого вбачаються показання одометра (пробіг автомобіля) - 60 000 км станом на момент огляду, а саме - 04.11.2020 року.
В той час, як у Звіті №210/04-21 ці показання зафіксовані на рівні - 65054 км. Різниця між оглядами автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , у листопаді 2020 року та травні 2021 року становить 5 місяців та 5 054 км пробігу.
Таким чином, автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , з листопада 2020 року по травень 2021 року використовувався протягом 5 місяців та здійснив за вказаний період пробіг 5 054 км., що в свою чергу впливає на вартість відновлювального ремонту автомобіля і це за умови, що в цей період автомобіль не потрапляв у інші дорожньо-транспортні пригоди.
Отже, судом взагалі не повинен був братись до уваги Звіт №210/04-21, як належний та допустимий доказ у справі.
За наведених обставин, відповідач ОСОБА_1 вважає рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2021 року в частині стягнення з нього різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою вартості заподіяних позивачу матеріальних збитків у розмірі 17 755,61 грн., таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Маловічко І.В. заперечили проти задоволення скарги та просили залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (59 620 грн. 51 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою вартості заподіяних майну матеріальних збитків у розмірі 17 755 грн. 61 коп., витрат по проведенню експертної оцінки у розмірі 2 000 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп., тому колегія суддів згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 24.10.2020 року о 00 год. 15 хв. в м. Києві в с. Троєщина по вул. Митрополита В. Сабодона, 2, керуючи транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 (водій - ОСОБА_3 ), який був припаркований позаду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Згідно постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , був забезпечений у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.09.2020 № АР/0875656.
З метою визначення вартості механічних пошкоджень, завданих автомобілю «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , ТОВ «Автоцентр на Кільцевій» на замовлення позивача виставлено рахунок-фактуру № Z200005636 від 19.11.2020 року, згідно якого вартість проведення відновлювального ремонту транспортного засобу (із зазначенням вартості виконання ремонтних робіт та вартості запчастин (матеріалів) складає 33 540,76 грн.
На замовлення позивача проведена оцінка вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу в ТОВ «Клевер Експерт», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 601/20 від 14.07.2020, виданий Фондом державного майна України.
За результатами проведеного дослідження вартості матеріального збитку, оцінювачем Трояном К.В. (свідоцтво оцінювача серія МФ № 192 від 30.09.2017) складений звіт № 210/04-21 від 05.05.2021 року.
Згідно даної оцінки, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_3 складає 54 620,51 грн., а вартість матеріальних збитків (сума вартості відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу запасних частин та втрати товарної вартості) - 36 864,90 грн.
З метою відшкодування матеріальних збитків внаслідок ДТП, позивач звернувся із заявами до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» про надання розрахунку та про здійснення страхового відшкодування.
За результатами розгляду заяви про здійснення страхового відшкодування, ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» надано лист-відповідь від 18.03.2021 року вих. № 51-2101, в якому страховиком зазначено про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстави непроходження страхувальником обов'язкового технічного контролю автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою вартості заподіяних майну матеріальних збитків у розмірі 17 755 грн. 61 коп., а також витрат по проведенню експертної оцінки у розмірі 2 000 грн. 00 коп., суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості цих вимог, і колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691 цс 15, де зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію - відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку.
Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 року у справі № 676/518/17 дійшов висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням».
На підтвердження вищевикладеного, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч. 1 ст.32 закону №1961-ІУ, ст. 22, абз. 3 п.3 ч. 1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 січня 2019 року у справі №676/518/17, від 23 січня 2019 року у справі №750/6218/16-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №645/3746/16-ц, №591/3152/16-ц від 25.03.2019 року, від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №522/1251/15-ц.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому факт ДТП та вина ОСОБА_1 у його вчиненні додаткового доказування не потребує.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні були доведені факт заподіяння належному позивачу ОСОБА_2 транспортному засобу матеріальних збитків винними діями відповідача ОСОБА_1 та обов'язок страхової компанії СК «Ю.ЕС.АЙ» відшкодувати останньому вартість відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу запасних частин та втрати товарної вартості у розмірі 36 864,90 грн., законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі 54 620,51 грн. та сумою вартості заподіяних майну матеріальних збитків у розмірі 36 864,90 грн., що складає 17 755,61 грн.
Доводи скарги про незгоду з визначеним у звіті №210/04-21 розміром матеріального збитку, неналежність та недостатність звіту, як доказу у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки на спростування визначеного у звіті розміру матеріального збитку відповідачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів чи розрахунків, що є його обов'язком в силу приписів ст. 81 ЦПК України.
Доводи скарги про те, що судом безпідставно стягнуто з відповідача ОСОБА_1 різницю між відновлювальним ремонтом та матеріальною шкодою, завданою автомобілю позивача, не спростовують обґрунтованості висновків суду, які кореспондуються з висновками суду Касаційної інстанції, що неодноразово викладені у постановах при вирішенні справ за схожих обставин та у подібних правовідносинах.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги про те, що Звіт №210/04/21 не містить жодних посилань на пригоду, яка сталась 24.10.2020 p., а отже відсутній причинний зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки даний доказ визначає розмір матеріального збитку, завданого позивачу, а вину у завданні цього збитку встановлено іншим доказом - постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року, якою винуватим у пошкодженні автомобіля позивача ОСОБА_2 визнано відповідача ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про скасування рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат по проведенню експертної оцінки у розмірі 2 000 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. є необґрунтованими, оскільки ці, понесені позивачем витрати стягнуті з відповідача у зв'язку із задоволенням щодо нього вимог позивача, тому висновки суду у цій частині відповідають вимогам закону.
Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: