Головуючий у І інстанції Ларіонова Н.М.
Провадження №22-з/824/259/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
07 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
за участю секретаря Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7», треті особи: Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрій Євгенович, про визнання недійсними довідки та свідоцтва про право власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння,
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.10.2007 року на ім'я ОСОБА_1 та витребувати від ОСОБА_3 вищевказану квартиру АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилалась на те, що вона, як член житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7», повністю внесла пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 та набула на неї право власності. Також вказувал, що являється членом житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7» на підставі ордеру №074159 серія Ж від 06.03.1989 року та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 03.03.1989 року № 190.
Пайовий внесок в розмірі 4 000 карбованців сплачений ОСОБА_2 21 січня 1989 року; загальна сума паєнакопичення по квартирі АДРЕСА_1 становить 10 675,97 карбованців, що сплачено у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_2 правомірно набула право власності на вказану кооперативну квартиру і мала намір отримати свідоцтво про право власності на неї.
Разом з тим, 06 липня 2014 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 , її колишній зять, 16 жовтня 2007 року отримав свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
В подальшому, 31 грудня 2014 року, під час розгляду Подільським районним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Київська міська державна адміністрація, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Житлово-будівельний кооператив «Мотозаводець-7», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос А.Є., про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, ОСОБА_1 подарував спірну квартиру ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування квартири, посвідченим 31 грудня 2014 року Юр-Капіносом А.Є. , приватним нотаріусом КМНО, за реєстровим №3406.
Позивач у позові посилалась на те, що оформлення ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру проведене з порушенням вимог закону, оскільки відповідач ніколи не був членом ЖБК «Мотозаводець-7», тому видане на його ім'я свідоцтво про право власності, а також довідка, на підставі якої він отримав свідоцтво про право власності, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Крім того, ОСОБА_1 подарував квартиру АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_2 , відтак він не мав права її відчужувати ОСОБА_3 , у зв'язку із чим квартира підлягає витребуванню із володіння останнього на користь позивача.
В підготовчому засіданні 24.06.2019 року судом до провадження було прийнято заяву про зміну предмета позову, в якій позивач зазначила також позовну вимогу про визнання недійсною довідки № 91 від 30.07.2007 року, виданої житлово-будівельним кооперативом «Мотозаводець-7» на ім'я ОСОБА_1 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лаухіної В.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5 390,00 грн.
В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 подала на них апеляційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а додаткове рішення суду - скасувати з підстав порушення судом при його ухваленні норм процесуального права.
У відзивах на апеляційні скарги, що надійшли від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лаухіної В.В., остання просила залишити скарги ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім відзивів, від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лаухіної В.В. до апеляційного суду надійшла заява про вирішення питання щодо судових витрат після винесення постанови за результатами розгляду апеляційних скарг, у якій адвокат просила апеляційний суд вирішити питання про розподіл судових витрат після ухвалення судового рішення та повідомляла суд, що докази понесення цих витрат та їх розміру будуть надані у встановлені ст. 141 ЦПК України строки.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року - залишено без змін.
25 січня 2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Лаухіною В.В. до апеляційного суду направлено заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу (том 3, а.с.76-77), у якій адвокат зазначила, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем було понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн., які просила компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зважаючи на те, що рішення ухвалено на користь відповідача, однак позивач ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість: копія договору про надання правової допомоги № 03-ЗГ/2019 від 24.07.2019 року (том 3, а.с.49-50); копія Акту №6 наданих послуг про надання послуг на суму 4 000,00 грн. (том 3, а.с.78); копія Акту №7 наданих послуг про надання послуг на суму 2 500,00 грн. (том 3, а.с.79); копія меморіального ордеру від 20.01.2022 року про сплату ОСОБА_1 за надані юридичні послуги 4 000,00 грн. (том 3, а.с.80) та копія меморіального ордеру від 20.01.2022 року про сплату ОСОБА_1 за надані юридичні послуги 2 500,00 грн. (том 3, а.с.81).
Таким чином, колегія суддів, зважаючи на ту обставину, що судове рішення ухвалене на користь відповідача, вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, його заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, про що його представником було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів (том 3, а.с.56-59).
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи те, що судове рішення апеляційним судом ухвалене на користь відповідача ОСОБА_1 , а ним по справі понесено судові витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується належними та допустимими доказами, вимоги останнього про ухвалення по справі додаткового рішення та стягнення на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, понесені відповідачем по справі витрати за надану правову допомогу підлягають компенсації на його користь не за рахунок держави, як про це зазначено у заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу, а шляхом їх стягнення з позивача ОСОБА_2 , оскільки апеляційним судом ухвалою від 15 вересня 2021 року (том 2, а.с.221-222) позивача було звільнено лише від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року, а не всіх судових витрат. Таким чином, понесені відповідачем по справі судові витрати по наданій правовій допомозі у розмірі 6 500,00 грн. підлягають стягненню на його користь з позивача, зважаючи на доведеність факту понесення ним цих витрат та ухвалення рішення на його користь.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надану правничу допомогу у розмірі 6 500 грн. 00 коп.
На додаткове рішення може бути подано скаргу.
Головуючий:
Судді: