01.07.2022 Справа №607/6897/22
провадження № 3/607/3934/2022
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , фізичної особи - підприємця,
за ознакам правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №058375 від 30 травня 2022 року, 17 травня 2022 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство економічного та психологічного характеру, а саме поміняв замки в спільній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , чим перешкодив їй у користуванні майна, а також ображав нецензурними словами у телефонному режимі, чим міг завдати шкоду її психологічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні заперечив та зазначив, що замків до квартири за адресою: АДРЕСА_1 він не міняв та жодним чином 17.05.2022 словесно не ображав ОСОБА_2 . Пояснив, що 17 травня 2022 року він поїхав у відрядження у м. Львів, а трьох дітей, які постійно проживають разом з ним, він відвіз до ОСОБА_2 за адресою місця її проживання по АДРЕСА_2 . Вказав, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана у шлюбі, однак ОСОБА_2 , у ній не проживає та не користується нею. Крім того, 18 травня 2022 року ОСОБА_2 прийшла у квартиру АДРЕСА_3 та безперешкодно забрала свої речі, що можуть підтвердити його покоївка та квартирант. Також ствердив, що вхідні двері у дану квартиру встановлені 9 років назад та з цього часу до них існують лише одні ключі, дублікат яких має його матір, ОСОБА_2 , а також його товариш, який проживає на даний час у квартирі.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Берегуляк В.Ф. у судовому засіданні заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 поділена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням суду. Так, 17.05.2022 ОСОБА_1 не було в м. Тернополі, а тому жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_2 він не міг вчинити. Замки до квартири він не міняв та нецензурною лайкою її не ображав, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь яких доказів вчинення ним таких дій. Разом з тим, захисник зауважив, що обставини, які повідомила ОСОБА_2 працівникам поліції, та які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення є наклепом, який ОСОБА_2 систематично здійснює щодо його підзахисного. З огляду на викладене, просив закрити справу відносно ОСОБА_1 за відсутності складу події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 17.05.2022 вона поверталась разом з своїми дітьми з секції футболу та хотіла зайти у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , Ѕ частки якої належить їй на праві спільної часткової власності, щоб забрати речі та переодягнути дітей. Окрім цього, у одного із її синів була підвищена температура, а тому вона хотіла також взяти у квартирі ліки. Здійснивши спроби відкрити квартиру, вона зрозуміла, що ключі не підходять, відтак вона подзвонила до ОСОБА_1 , щоб з'ясувати причину. Однак останній у телефонному режимі почав ображати її нецензурною лайкою. Після чого, вона викликала працівників поліції, які приїхавши на місце події були очевидцями, що її ключі не підходять до замка вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 .
Представник потерпілої - адвокат Покотило Ю.В. в судовому засіданні підтримав пояснення потерпілої ОСОБА_2 .
Допитаний в судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_3 суду пояснив, що 17 травня 2022 року він приїхав на виклик ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 . Піднявшись до квартири, ОСОБА_2 намагалась відчинити вхідні двері квартири АДРЕСА_5 за вказаної адресою, однак не могла цього зробити. Зазначив, що він не намагався відчинити двері цієї квартири ключами, які були у ОСОБА_2 . Діти жодних обставин йому не повідомляли та сусідів на місці події не було. Усі відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, вказані зі слів потерпілої ОСОБА_2 . Очевидцем телефонної розмови ОСОБА_2 із ОСОБА_1 він не був.
Допитана в судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_4 суду пояснила, що вона перебуває на посаді інспектора сектору ювенальної превенції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області. Так, 17 травня 2022 року вона приїхала на виклик за адресою АДРЕСА_4 , де у дворі даного будинку знаходилася ОСОБА_2 разом з дітьми. Піднявшись до АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 намагалась відчинити двері квартири, перепробувавши усі ключі, які були у зв'язці, однак не змогла цього зробити, оскільки із її слів, жоден ключ не підійшов. Вказала, що самостійно не намагався відчинити двері цієї квартири ключами, які були у ОСОБА_2 . Також зазначила, що очевидцем телефонної розмови ОСОБА_2 із ОСОБА_1 вона не була. Усі відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, вказані зі слів потерпілої ОСОБА_2 .
Допитаний в судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_5 суду пояснив, що особисто не був присутній на місці події, а протокол про адміністративне правопорушення складав на основі письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що до адміністративної відповідальності можливо притягти особу лише у разі наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, що здійснили домашнє насильство, насильство за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Тобто, з об'єктивної сторони дане правопорушення характеризується вчиненням будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а з суб'єктивної - умисною виною.
Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №058375 від 30 травня 2022 року, до матеріалів справи долучено: заяви ОСОБА_2 від 17 травня 2022 року, у якій остання просить притягнути до адміністративної відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_2 від 17 травня 2022 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 30 травня 2022 року; рапорт інспектора - чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гутман Є.П. від 17.05.2022.
Положеннямист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобода практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Разом із тим, у відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Щодо письмових пояснень ОСОБА_2 , як доказу вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, то суд вважає, що такі не доводять обставини зазначених у протоколі, оскільки не підтвердженні жодними іншими належними та допустимими доказами.
Так само і з показів працівниками поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 наданих у судовому засіданні не можливо встановити обставини зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки останні зазначили, що не намагались самостійно відкрити вхідні двері замка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також не були очевидцями телефонної розмови ОСОБА_2 із ОСОБА_1 , при цьому усі відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, вказані зі слів потерпілої ОСОБА_2 .
Жодних інших доказів, які б повно, всебічно та об'єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення, судді не надано.
Таким чином, органом, що порушив провадження в справі, до матеріалів справи не долучено будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 о 17 травня 2022 року близько 18 год. 30 хв. вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, поміняв замки в спільній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , чим перешкодив їй у користуванні майна, а також ображав нецензурними словами у телефонному режимі, а отже і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Леванте проти Латвії», неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, змінювати чи уточнювати суть порушення, яке вказано у протоколі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому судом враховуються положення ст. 62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно нього слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 62 Конституції України ст. ст. 22, 36, 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
СуддяН. Р. Кунець