Справа № 242/6633/21
Провадження № 2/242/226/22
08 липня 2022 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі Клименко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» про стягнення заробітної плати, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка мотивована тим, що він з 30.06.2012 року перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» та працює у якості електрозварника ручного зварювання. Починаючи з вересня 2021 року виплата заробітної плати не здійснювалась та згідно до розрахункового листа за листопад 2021 року сума заборгованості із заробітної плати складає 37249,56 грн. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2021 року по листопад 2021 року в сумі 37 249 грн. 56 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.12.2021 року відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою зобов'язано ПрАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» надати довідку про заборгованість по заробітній платі електрозварнику ручного зварювання ОСОБА_1 за період з вересня по листопад 2021 року.
Відповідачу направлялась позовна заява з додатками та копія ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, але у встановлений законодавством строк відповідачем відзиву не надано.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України від сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ч.13 ст.7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N942527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини першої статтею 94 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (1949, Женева), яка ратифікована 30.06.1961 року, встановлює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчисленні в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Згідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 30 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , 06.08.2012 року прийнято до ЗАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» тимчасово електрозварником ручного зварювання 4 розряду до цеху металоконструкцій, згідно до наказу № 166к від 06.08.2012 року.
Згідно до запису № 31 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 04.10.2012 року переведено постійно електрозварником ручного зварювання 4 розряду до цеху металоконструкцій, відповідно до наказу № 214к від 04.10.2012 року.
За відомостями запису № 32 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.12.2013 року присвоєно 5 розряд електрозварника ручного зварювання, відповідно до наказу №222к від 29.11.2013 року.
За відомостями записів № 33 трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що 17 травня 2017 року ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» перетворено на ПрАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій», згідно до протоколу загальних зборів акціонерів №10/04/2017 від 03 квітня 2017 року.
Згідно до запису № 34 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.02.2019 року присвоєно 6 розряд електрозварника ручного зварювання, згідно до наказу № 14к від 01.02.2019 р.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 06 серпня 2012 року.
Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України, яка узгоджується з вимогами статті 24 Закону України «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні початку відпустки.
Таким чином, обов'язок із своєчасної виплати заробітної плати, який не може перевищувати семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати, покладається на роботодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження обставин, зазначених в позові, позивачем надано копію розрахункового листа, у відповідності до яких сума боргу підприємства станом на кінець листопада 2021 року становить 37 249 грн. 56 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 грудня 2021 року від відповідача витребувано докази наявності заборгованості перед позивачем, проте ухвала суду виконана не була.
В свою чергу про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що відповідач свій обов'язок із здійснення виплати в установлені законодавством строки, а тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із виплати нарахованої але не виплаченої заробітної плати.
За таких обставин, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в межах заявлених позовних вимог, а саме в сумі 37 249 грн. 56 коп.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна особа повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, та слід стягнути з відповідача заборгованість по сумам, які підлягали виплаті позивачу у загальному розмірі 37 249,56 грн.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплат заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням дати подання даного позову - 16 грудня 2021 року , та суми позову - 37249,56 грн., сума судового збору, яка підлягає сплаті при зверненні до суду становила би 908,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 908 грн. 00 коп.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 90, 115, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» про стягнення заробітної плати - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 37 249 (тридцять сім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 56 коп.
Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ясинуватським РВ УМВС України в Донецькій області 03 квітня 1997 року.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський завод металевих конструкцій» місцезнаходження: 86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Маяковського, буд. 94, код ЄДРПОУ 00130636.
Суддя Н.О. Хацько