Справа №568/203/22
Провадження №2/568/215/22
08 липня 2022 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, 03 березня 2018 він передав відповідачу 100 тисяч гривень в підтвердження наміру укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,25 га кадастровий номер 5625880400:06:014:0031, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належить відповідача на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку (серія ЯК №251660). На підтвердження намір укладення правочину ОСОБА_2 написав розписку, відповідно до якої взяв на себе зобов'язання після підготовки усіх необхідних документів, але не пізніше ніж після спливу 3 місяців після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу. Окрім того, ними 03.03.2018 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого ними було обумовлено всі обставини щодо наміру з нотаріального оформлення договору купівлі-продажу та погодилися щодо вартості вказаної земельної ділянки. Після набрання законної сили закону, яким знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, яким передбачено що з 01.07.2022 року громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки, але відповідач свідомо уникає будь-яких контактів та на телефонні дзвінки не відповідає. За таких обставин, позивач просить визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за ним права власності на земельну ділянку.
Ухвалою судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
03 травня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник адвокат Бернацький П.В. не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності та відповідності позивач, позовні вимоги, підтримує, посилаючись на наведені у позові доводи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову, також висловив заперечення щодо стягнення з нього судових витрат, які не підтвердженні належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 3,25 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку (серія ЯК №251660). (а.с.6)
03 березня 2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,25 га кадастровий номер 5625880400:06:014:0031, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2 на державного акту про право власності на земельну ділянку (серія ЯК №251660). Сторони домовились, що вартість вказаної земельної ділянки становить 100000 гривень та не підлягає коригуванню чи зміні незалежно від будь-яких обставин. Також сторони домовились нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки після підготовки усіх необхідних документів, але не пізніше ніж після спливу 3 місяців після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7).
ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 100000 гривень, в підтвердження наміру укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,25 га кадастровий номер 5625880400:06:014:0031, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2 на державного акту про право власності на земельну ділянку (серія ЯК №251660), що підтверджується розпискою від 03.03.2018 року. (а.с.8).
Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що він домовився з відповідачем ОСОБА_2 про купівлю земельної ділянки, визначили ціну даної земельної ділянки, уклали попередній договір про наміри укласти договір купівлі-продажу, після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, однак на даний час відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, вважає, що вони домовилися щодо всіх істотних умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення», тому суд може визнати такий договір дійсним та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Однак з такими аргументами позивача суд не може погодитися виходячи із таких норм права.
Згідно з частиною першою ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права власності на нерухоме майно позивач в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України зобов'язаний на засадах змагальності переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог, а саме, факт неможливості оформити договір купівлі-продажу у позасудовому порядку та довести, що має місце невизнання або оспорювання належного позивачеві права, яке підлягає захисту у судовому порядку.
На підставі поданих доказів, позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Так, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (частина перша ст.657 ЦК України).
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).
Отже, єдиним зобов'язанням, яке виникає внаслідок укладення попереднього договору, є зобов'язання укласти у майбутньому основний договір, на умовах та у порядку, що визначені таким попереднім договором.
Відтак, невиконання попереднього договору не тягне за собою перехід права власності на майно. Згідно вимог законодавства сторона договору може вимагати відшкодування збитків, а не визнання права власності на майно, зазначене у попередньому договорі.
За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена.
Враховуючи викладені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд приходить до висновку, що викладене є підставою для відмови в задоволенні позову, а визнання позову представником відповідача суперечить чинному законодавству.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1992,40 грн., залишити за позивачем
Керуючись ст.ст. 2, 3, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на земельну ділянку відмовити.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Троцюк