вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
30.06.2022 р. Справа № 917/91/22
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", 36000, м. Полтава, вул. Володимира Козака, 2А, код ЄДРПОУ 03351912
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДПРОУ 03338030
про стягнення грошових коштів
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 06.2/2076 від 26.01.2022 року (вх. № 102/22 від 27.01.2022 року) до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором № 1-02/02/14Р від 16.12.2022 року 31 214 182,94 грн. основного боргу, 78 085,45 грн. 3% річних та 477 064,55 грн. пені.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2022 року на 10:30.
Від відповідача 22.02.2022 року надійшов відзив на позовну заяву № 29-01/91 від 21.02.2022 року (вх. № 1973).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.03.2022 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 28.04.2022 р. на 11:30.
12.03.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив № 06/4605 від 03.03.2022 року (вх. № 2212 від 12.03.2022 року), у якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Від відповідача 28.04.2022 року надійшло клопотання № 29-01/654 від 27.04.2022 року (вх. № 2800 від 28.04.2022 року), у якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази часткової оплати заборгованості за даним позовом.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 917/91/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.06.2022 р. на 11:15.
Від відповідача 28.04.2022 року надійшли клопотання № 29-01/718 від 10.05.2022 року (вх. № 2969 від 10.05.2022 року), № 29-17/91 від 13.05.2022 року (вх. № 3082 від 16.05.2022 року), № 29-17/91 від 24.05.2022 року (вх. № 3308 від 25.05.2022 року) та № 29-17/91 від 01.06.2022 року (вх. № 3432 від 01.06.2022 року), з яких вбачається, що він просить суд долучити до матеріалів справи докази оплати основної заборгованості та закрити провадження у справі в частині суми основного боргу.
02.06.2022 року від позивача надійшов лист від 02.06.2022 року (вх. № 3451), у якому повідомлено, що станом на 02.06.2022 року основна заборгованість відповідачем сплачена в повному обсязі, в частині 78 085,45 грн. 3% річних та 477 064,55 грн. пені підтримують та просять їх задовольнити.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 917/91/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2022 р. на 10:30.
30.06.2022 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 4263), у якому просить суд повернути судовий збір в частині закриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
26.12.2016 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (надалі - оператор ГРМ, позивач) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - споживач, відповідач) укладено договір №1-02/02/14 Р розподілу природного газу (надалі - договір).
26.10.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору №1-02/02/14 Р розподілу природного газу.
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1. договору);
- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору);
- тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.1 Договору);
- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.1 Договору);
- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу з казначейського рахунку на казначейський рахунок Оператора ГРМ у строки відповідно до умов даного Договору (п. 6.4. Договору в редакції додаткової угоди від 26.10.2018 року);
- у разі виникнення у Споживача заборгованості з даним Договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зараховувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5. Договору);
- надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. Договору);
- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. Договору);
- у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. Договору);
- цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. Договору);
- якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами (п. 12.2. Договору);
- цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України (п. 12.3. Договору).
Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080 Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП внесено зміни до Типового договору розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем.
Главою 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем визначено, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Відповідно до п. 2.1. Типового договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
П. 6.1. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
П. 6.2. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
П. 6.3. Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
П. 6.4. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
П. 6.6. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Постановою НКРЕ КП № 129 ід 30.01.2021 року "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "Полтавагаз" встановлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" на період з 01 лютого 2021 року тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 2,136 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ)
Як вказує позивач у своїй позовній заяві, останній виконав умови договору по розподілу природного газу відповідачу, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи підписані між сторонами акти надання послуг:
- № ОУВІ-051191 від 30.11.2021 року місячний об'єм замовленої потужності 7 564 181,40 куб.м., за листопад 2021 року на загальну суму 16 157 091,47 грн.;
- № ОУВІ-053222 від 31.12.2021 року місячний об'єм замовленої потужності 7 564 181,40 куб.м., за грудень 2021 року на загальну суму 16 157 091,47 грн.
За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем проведено не повну та з порушенням строків оплату на суму 1 100 000,00 грн. за отримані послуги з розподілу газу. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 214 182,94 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 31 214 182,94 грн. основного боргу, 78 085,45 грн. -3% річних, 477 064,55 грн. пені.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 5 статті 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати послуги з розподілу природного газу.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з листопада по грудень 2021 року належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання ним послуг з розподілу природного газу. Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором, оплатив отримані послуги з порушенням строків встановлених Договором та не у повному обсязі, заборгованість останнього складає 31 214 182,94 грн.
Під час розгляду даної справи від відповідача надходили клопотання № 29-01/654 від 27.04.2022 року (вх. № 2800 від 28.04.2022 року), № 29-01/718 від 10.05.2022 року (вх. № 2969 від 10.05.2022 року), № 29-17/91 від 13.05.2022 року (вх. № 3082 від 16.05.2022 року), № 29-17/91 від 24.05.2022 року (вх. № 3308 від 25.05.2022 року) та № 29-17/91 від 01.06.2022 року (вх. № 3432 від 01.06.2022 року), з яких вбачається, що він просить суд долучити до матеріалів справи докази оплати основної заборгованості та закрити провадження у справі в частині суми основного боргу. До клопотань відповідачем додано платіжні доручення (арк. с. 71-73, 85-89, 93-95, 107-114).
02.06.2021 року від позивача до суду надійшла заява (а. с. 117), в якій повідомлено суду про сплату відповідачем основної заборгованості за спірним договором в сумі 31 214 182,94 грн.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 31 214 182,94 грн. основного боргу.
А тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення 31 214 182,94 грн. основного боргу на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних положень позивач заявив вимоги про стягнення 78 085,45 грн. 3% річних та 477 064,55 грн. пені.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт" перерахунок пені в розмірі 477 064,55 грн. та 3 % річних в розмірі 78 085,45 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення пені на 90 %, посилаючись на необґрунтованість тарифів на послуги теплопостачання, які є нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг; на здійснення специфічної діяльності постачання теплової енергії та гарячої води для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, та інших суб'єктів; цей вид діяльності підлягає високому рівню державного регулювання; господарська діяльність відповідача є збитковою (а.с. 42-46).
Позивач у відповіді на відзив (а.с. 62-63) заперечує проти зменшення розміру пені на 90%, з огляду на недоведеність відповідачем обставин, які б підтверджували вийнятковість даного випадку.
При вирішенні цього клопотання суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води.
Отже, відповідач здійснює специфічний вид діяльності постачання теплової енергії та гарячої води для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, та інших суб'єктів; цей вид діяльності підлягає високому рівню державного регулювання.
Згідно довідки станом на 01.02.2022 року існує значний обсяг дебіторської заборгованості бюджетних установ, населення, інших споживачів за надані відповідачем послуги теплопостачання (а.с. 54).
Як свідчить наданий відповідачем звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2021 господарська діяльність відповідача є збитковою (а.с. 52).
З огляду на викладене, специфічний вид діяльності відповідача, необхідність врахування інтересів територіальної громади, фізичних та юридичних осіб споживачів відповідача, недопущення негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, а також враховуючи інтереси позивача, господарський суд прийшов до висновку про наявність у даному випадку виключних обставин для зменшення належної до стягнення пені на 50 %, тобто до 238 532,28 грн.
В цій частині позовні вимоги про стягнення пені суд задовольняє.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
При подачі даного позову позивачем сплачено 476 539,99 грн. судового збору за платіжним дорученням № 989 від 27.01.2022 року.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат в частині суми основного боргу 31 214 182,94 грн., по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, суд зазначає наступне.
В постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19 зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
30.06.2022 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 4263), у якому просить суд повернути судовий збір в частині закриття провадження у справі.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що сума судового збору в частині заборгованості (31 214 182,94 грн.), по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в розмірі 468 212,74 грн.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 8 327,25 грн. покладаються на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2А, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 03351912) 238 532,28 грн. - пені, 78 085,45 грн. 3% річних та 8 327,25 грн. - відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В частині суми основного боргу в розмірі 31 214 182,94 грн. провадження у справі закрити.
4. Повернути Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 03351912) з Державного бюджету України 468 212,74 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 989 від 27.01.2022 р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.
5. В іншій частині у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складення повного судового рішення: 08.07.2022 р.
Суддя Білоусов С. М.