"30" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3253/21
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до відповідача: Саратської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 15 427,55 грн.
Встановив:
27.10.2021 р. Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області 15427,55 грн заборгованість за надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, визначених відповідними законами України, за період з 01.03.2020 р. по 31.01.2021 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 р. позовній заяві АТ "Укртелеком" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3253/21 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 р. позовну заяву АТ "Укртелеком" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3253/21, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.11.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 р. відкладено розгляд справи на 07.12.2021 р.
06.12.2021 р. до Господарського суду Одеської області надійшов відзив Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в якому просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області реорганізовано шляхом приєднанням до Саратської районної державної адміністрації Одеської області, яка, в свою чергу, в процесі реорганізації шляхом приєднання до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, однак передавальний акт із визначенням обсягів та видів зобов'язань між Саратською районною державною адміністрацією Одеської області та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на даний час не підписано.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2021 р. відкладено розгляд справи на 17.12.2021 р.
08.12.2021 р. Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про заміну Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, у зв'язку з тим, що внаслідок процесу реорганізації остання набула владні повноваження Саратської районної державної адміністрації Одеської області, однак додаткового повідомляє, що передавальний акт із визначенням обсягів та видів зобов'язань між Саратською районною державною адміністрацією Одеської області та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на даний час не підписано.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2021 р. замінено Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації; розпочато розгляд справи № 916/3253/21 спочатку та призначено судове засідання на 13.01.2022 р.
12.01.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшов відзив Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на позов, в якому просить відмовити у задоволені позовних вимог, у зв'язку з тим, що передавальний акт із визначенням обсягів та видів зобов'язань між Саратською районною державною адміністрацією Одеської області та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією на даний час не підписано.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 р. відкладено розгляд справи на 03.02.2022 р.
17.01.2022 р. від АТ "Укртелеком" надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі, посилається на те, що внаслідок універсального правонаступництва до Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації перейшли усі права та обов'язки Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, додаткового зазначаючи, що відповідний передавальний акт має бути складено протягом 10 днів, однак він досі не підписаний.
02.02.2022 р. від АТ "Укртелеком" надійшла заява про заміну Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на Саратську районну державну адміністрацію Одеської області, у зв'язку з тим, що Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області реорганізовано шляхом приєднання до Саратської районної державної адміністрації Одеської області, остання знаходиться в процесі реорганізації шляхом приєднання до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, однак передавальний акт між останніми двома досі не підписаний, відтак до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації не перейшли майнові права та обов'язки Саратської районної державної адміністрації Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2022 р. замінено Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на належного відповідача - Саратську районну державну адміністрацію Одеської області та відкладено розгляд справи на 15.02.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 р. ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засідання, яке призначено на 10.03.2022 р.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З огляду на вище викладене, усвідомлюючи необхідність збереження найвищої соціальної цінності, якою в Україні є безпека, охорона життя та здоров'я громадян, які, в т.ч. представляють інтереси сторін у справі, під час впровадженого в Україні воєнного стану, головуючим суддею 10.03.2022 р. знято справу № 916/3253/21 з розгляду.
14.03.2022 р. Президентом України підписано Указ № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, який підтримано Верховною Радою України. Воєнний стан продовжено в Україні до 26 квітня 2022 р.
Статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку” розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р. призначено підготовче засідання на 03.05.2022 р.
Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”. Продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2022 р. відкладено підготовче засідання на 02.06.2022 р.
Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який підтримано Верховною Радою України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.06.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2022 р.
В судове засідання 30.06.2022 р. представники сторін не з'явились. Позивач клопотав про розгляд справи без участі його представника, відповідач повідомлявся у встановлений законом спосіб, підстав неявки представника не повідомив.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
АТ “Укртелеком” надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
В Україні діє Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. за № 117, з метою удосконалення обліку цих осіб.
Обов'язок надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про телекомунікації", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про прокуратуру”, “Про охорону дитинства”, якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.
Відповідно до змісту вищенаведених законодавчих актів України, надання телекомунікаційних послуг громадянам - жителям Саратського районну Одеської області, які мають право на пільги, є обов'язком позивача.
На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем як оператором телекомунікації, у період з березня 2020 р. по січень 2021 р. Одеською філією АТ “Укртелеком” надавалися телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню Саратського районну Одеської області, що включене до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за періоди березень 2020 - січень 2021 року, які наявні в матеріалах справи.
Витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах, за період березень 2020 - січень 2021 згідно вказаних рахунків становлять 15427,55 грн.
Матеріали справи свідчать, що АТ “Укртелеком” щомісячно протягом спірного періоду у письмовій та в електронній формах надсилало на адресу відповідача засобами поштового зв'язку разом із супровідними листами розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг за формою “№2-пільга”, акти звіряння розрахунків за формою “№3-пільга”, затвердженою Наказом Міністерства праці України від 28.03.2003 р. № 83, та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення.
Зазначені документи також надсилались відповідачу у вигляді файлів DВF-формату, про що свідчать наявні в матеріалах справи скріншоти електронних листів з електронної пошти позивача.
Отримання вказаних документів відповідачем підтверджується матеріалами справи та що останнім не заперечується.
Крім того, у супровідних листах АТ “Укртелеком” просило Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області надати інформацію, яка міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння форми “ 2 пільга” та акт звіряння розрахунків за формою “ 3-пільга”.
Проте, відповідач належним чином оформлені та підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за відповідний період позивачу не повернув.
З огляду на матеріали справи, АТ “Укртелеком” надсилало Управлінню соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області Вимоги кредитора про відшкодування боргу по витратам на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів щодо відшкодування позивачу витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, матеріали не містять.
Враховуючи, що заборгованість по витратам, понесеним Одеською філією АТ “Укртелеком” внаслідок надання населенню Саратського районну Одеської області послуг зв'язку на пільгових умовах не погашена, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з Управлінню соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області 15427,55 грн.
В ході розгляду справи, господарським судом встановлено, що Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області реорганізовано шляхом приєднання до Саратської районної державної адміністрації Одеської області, яка також перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, однак в силу положень Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 р. № 1321, права та обов'язки (публічно-владне правонаступництво) від райдержадміністрацій, що припиняється переходить до новоутворених з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрацій, що припиняється, у той час як майно, майнові права та обов'язки райдержадміністрацій, що припиняється переходить до новоутворених з дати затвердження передавального акту комісії з реорганізації.
Відтак належним відповідачем у справі є Саратська районна державна адміністрація Одеської області як правонаступник Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, оскільки передавальний акт між Саратською районною державною адміністрацією Одеської області та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією не затверджено, ані учасниками справи, ані зазначеними особами відповідний акт до матеріалів справи не надано.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
За змістом пунктів 1,6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, зокрема, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації», пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України, за місцем проживання споживача, з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил № 295, інших законодавчих актів України.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”.
Приписами статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв'язку та взяла на себе зобов'язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
Таким чином, норми вищенаведених Законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікація надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17.
Як вже зазначалось вище, на виконання вимог чинного законодавства у період з 01.03.2020 р. по 31.01.2021 АТ “Укртелеком” було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою "2-пільга" на загальну суму 15427,55 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Статтею 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” визначено, що виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади. Згідно пункту 10 статті 13 цього закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 р. № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Згідно пунктом 3 Положення від 29.01.2003 р. № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), зокрема: організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги відповідним категоріям населення; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга" тощо.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг "2-пільга", закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи. Таким чином, вказаний документ є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах та їх обсягу.
Згідно пунктів 3 та 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постаново Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов'язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувати дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в реєстрі. Отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов'язком Управління в силу того, що на нього покладено обов'язок розрахунку розміру пільг та їх надання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем щомісячно надсилались відповідачу листи з додатками, а саме поіменні списки абонентів за формою “ 2-пільга”, а також акти звіряння за формою “ 3-пільга”.
Однак, відповідач акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за спірний період позивачу не повернув. Водночас, зауважень чи претензій щодо нарахованих сум позивачу не надіслав. Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам відповідач суду не надав.
Таким чином розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які щомісячно надсилалися позивачем відповідачу, є належними доказами про розмір витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів.
В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах протягом березня 2020 - січня 2021 відповідачем не відшкодовані, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15427,55 грн.
Господарський суд зазначає, що відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статті 87 цього Кодексу.
Пунктом 9 статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
Статтею 82 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (стаття 83 Бюджетного кодексу України).
Згідно частиною 2 статті 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Як визначено пункті 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Отже, вищевказаною нормою визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.
Господарський суд зазначає, що порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету був встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.
Проте, 21.06.2017 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 426 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256”, якою з Порядку № 256 були виключені пільги з послуг зв'язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Вказані зміни свідчать про те, що фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв'язку, а саме - замість фінансування з державного бюджету вказані витрати перейшли до видатків з місцевих бюджетів усіх рівнів.
Водночас, згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Із цією нормою закону кореспондує позиція Міністерства фінансів України, викладена у листі від 16.06.2017 №09010-20-10/1603: “В умовах реформи міжбюджетних відносин та поглиблення процесу децентралізації влади з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до визначених статтею 91 Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів”.
Більш того, згідно з частиною 7 статті 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вищенаведені видатки місцевих бюджетів, які передбачені пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, визначаються як видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування. Вони фінансуються за рахунок доходів, визначених статтею 69 Бюджетного кодексу (ця стаття визначає перелік доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, тобто спрямовуються на забезпечення виконання власних повноважень органів самоврядування). Тому обсяг цих видатків не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, що надаються місцевим бюджетам з інших бюджетів.
Отже, норми матеріального права, на момент дії спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв'язку в залежність виключно від наявності субвенцій державного бюджету.
Господарський суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256 втратила чинність з 24.12.2019 року внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 р. № 1101 про Деякі питання виплати державної соціальної допомоги, якою затверджений “Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення”.
Однак, і цим порядком також не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв'язку за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, господарськи суд зауважує, що бюджетне законодавство України (у тому числі у період спірних правовідносин) відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів і не передбачає механізму компенсації таких витрат за рахунок коштів державного бюджету.
Господарський суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.05.2018 у справі 927/465/17 та згідно з якою Управління соціального захисту населення зобов'язане здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про Державний бюджет на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже певне право виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, причому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
З огляду на вищевказане та з урахуванням того, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 15427,55 грн. Саратською районною державною адміністрацією Одеської області, як правонаступником Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області, до суду не надано, господарський суд вважає доводи Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Саратської районної державної адміністрації Одеської області 15427,55 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до відповідача: Саратської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 15427,55 грн задовольнити.
Стягнути з Саратської районної державної адміністрації Одеської області (68200, Одеська обл., Саратський р-н, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, Код ЄДРПОУ 04056871) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, Код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, Код ЄДРПОУ 01186691) 15427/п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять сім/грн 55 коп. заборгованості та 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 08 липня 2022 р.
Суддя С.Ф. Гут