04.04.2007 Справа № 17/180
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідача),
суддів: Сизько І.А., Тищик І.В.,
при секретарі судового засідання Чоха Є.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Долідзе А.О., довіреність №12 від 22.02.06, начальник юридичного відділу;
від відповідача: Лиханський В.О., довіреність б/н від 20.11.06, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області, на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі № 17/180;
за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції,
м. Нікополь Дніпропетровської області;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Новософіївське»,
с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області;
про звернення стягнення на активи боржника, -
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі № 17/180 за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області, до товариства з обмеженою відповідальністю “Новософіївське», с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, про звернення стягнення на активи боржника у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що:
- актом № 2134/231.30831865 від 23.11.2006 року про результати планової документальної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в період з 01.07.2005 року по 31.09.2006 року позивачем зроблений висновок, що відповідач несвоєчасно і у неповному обсязі перераховував прибутковий податок з фізичних осіб до бюджету. Станом на 01.07.2004 року заборгованість складала 445 600,64 грн. Станом на 01.10.2006 року заборгованість складала 522 677,33 грн., в зв'язку з чим позивач збільшив позовні вимоги;
- вказана сума боргу не є узгодженим податковим зобов'язанням відповідача та не може бути стягнута відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погодившись з постановою господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на те, що судом не застосовані вимоги п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч.1 ст.50 Закону України “Про власність» та неправомірно застосована норма п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006 року по справі № 17/180 без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення спору у даній справі є заборгованість відповідача по прибутковому податку з громадян, нарахована станом на 01.10.2006 року у розмірі 522 677,33 грн.
Статтею 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» визначений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Відповідно до п.20.3.2 ст.20 вищезазначеного Закону відповідальність за здійснення нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на податкового агента (в даному випадку - відповідача).
Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Однак, вимагаючи звернення стягнення на активи боржника, відповідач не врахував наступне:
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 вищезазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Судом при розгляді позову було встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2005 року у справі № 17/219, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2006 року, встановлено, що подання платником податку відомостей про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів та суми утриманих з них податків прирівнюється до подання звітності з прибуткового податку і є підставою для визначення податкового боргу у разі несплати платником податків суми самостійно нарахованих податкових зобов'язань з прибуткового податку.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 5 Закону України №2181 визначений порядок узгодження сум податкових зобов'язань. При самостійному узгодженні платником податків суми податкового зобов'язання в порядку, передбаченому пунктом 5.1 цієї статті, та несплаті її в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 цієї статті, формою виконання податковим органом функції органу стягнення є направлення платнику податків податкової вимоги відповідно до пункту 6.2 статті 6 цього Закону.
В даному випадку наявність заборгованості позивач підтверджує актом перевірки, який не є податковим повідомленням, яким відповідно до норм Закону №2181 визначається податкове зобов'язання платнику податків, а також не є податковою вимогою, яка відповідно до норм цього ж Закону визначає розмір податкового боргу -узгодженого податкового зобов*язання, не сплаченого у встановлений законом строк.
Висновок позивача про те, що суми заборгованості по прибутковому податку з громадян визначаються лише при проведенні документальних перевірок та шляхом отримання довідок, не є підставою для застосування звернення стягнення на активи боржника.
Стосовно посилань скаржника на ст.50 Закону України “Про власність» колегія суддів вважає, що до податкових відносин застосовування даної норми неможливо.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06р. у справі № 17/180 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя І.А. Сизько
Суддя І.В. Тищик
Постанова підписана в повному обсязі 19.04.2007 р.