79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.07.2022 Справа № 914/2468/20 (464/6849/19)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Гусак Х.Р., розглянувши матеріали за заявою: ОСОБА_1 , м.Львів
до відповідача: Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, м.Львів
про стягнення грошових коштів у розмірі 375,72 грн, невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
у межах справи № 914/2468/20
за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів
про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
23.09.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.
Ухвалою суду від 22.09.2020 залишено без руху заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, встановлено заявнику строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
30.09.2020 на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 25.09.2020 р.
Ухвалою суду від 02.10.2020 заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 12.10.20.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635); призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р., адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824).
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12.11.2020 у справі №464/6849/19 суд постановив цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передати до Господарського суду Львівської області для розгляду у межах справи №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.
Листом Сихівського районного суду м.Львова від 02.12.2020 за вх. №464/6849/19/23807/20-Вих/2/464/124/20 на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 12.11.2020 направлено цивільну справу Господарському суду Львівської області для розгляду.
Ухвалою суду від 11.12.2020 прийнято справу №914/2468/20(464/6849/19) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про стягнення грошових коштів у розмірі 29 060,10 грн, невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”. Підготовче засідання призначено на 27.01.2021.
В судове засідання від 27.01.2021 сторони не з'явились.
27 січня 2021 через канцелярію суду за вх.№ 2003/21 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.01.2021 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 27.01.2021 за вх. № 2003/21 задоволено частково, витребувано у Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м.Львів, вул. Стрийська, буд. 35; код ЄДРПОУ 22380635) належним чином засвідчені копії: - відомостей про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з 04.11.2019 по даний час; - довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на даний час; - інформаційну довідку про розмір середньої заробітної плати за останні повні два місяці роботи ОСОБА_1 на посаді диспетчера пожежного поста групи по обслуговуванню протипожежних систем оповіщення відділу зв'язку - обчисленої відповідно до “Порядку обчислення середньої заробітної плати” затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995. Підготовче засідання відкладено на 10.03.2021.
У судове засідання 10.03.2021 сторони не з'явились. Заяви чи клопотання на адресу суду не надходили.
Відповідач, вимог, викладених в ухвалі суду від 27.01.2021 не виконав, не надав витребуваних судом документів. Суд вважає за необхідне зазначити відповідачу, що відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
В судове засідання від 31.03.2021 сторони не з'явилися. Відповідач, вимог, викладених в ухвалі суду від 27.01.2021 не виконав, не надав витребуваних судом документів.
В судове засідання від 19.05.2021 сторони не з'явилися. Відповідач, вимог, викладених в ухвалі суду від 27.01.2021 не виконав, не надав витребуваних судом документів.
В судове засідання від 16.06.2021 сторони не з'явилися. Відповідач, вимог, викладених в ухвалі суду від 27.01.2021 не виконав, не надав витребуваних судом документів.
Також суд зазначає, що супровідним листом 12.05.2021 на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 направлено матеріали справи № 914/2468/20 за заявою ГУ ДПС у Львівській області про банкрутство ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” в частині оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 08.04.2021.
В судове засідання від 29.09.2021 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
В судове засідання від 03.11.2021 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
В судове засідання від 12.01.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
В судове засідання від 16.02.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
У судове засідання від 12.01.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
У судове засідання від 12.01.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
Згідно з Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
У судове засідання від 09.03.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
У судове засідання від 11.05.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
На адресу суду заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Відповідно до Указу Президента України за №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” затвердженого Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022, воєнний стан продовжується строком на 30 діб із 25 квітня.
В судове засідання від 08.06.2022 сторони не з”явилися. На адресу суду заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Ухвалою суду від 08.06.2022 підготовче провадження у справі №914/2468/20(464/6849/19) закрито та призначено справу до судового розгляду, розгляд справи призначено на 06.07.2022.
Позиції сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у період з 21.08.2012 до 04.11.2019 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Згідно з довідкою Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” №17.062 від 02.12.2019 сума заборгованості з заробітної плати, яка підлягала виплаті відповідачем при звільненні становила 29 060,10 грн. У заяві про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 375,72 грн заборгованості з заробітної плати та стягнути середній заробіток за весь період розрахунку до дня ухвалення судового рішення.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав, упродовж розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача вважаються днем вручення відповідачам ухвал суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті.
Обставини справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 21.08.2012 по 04.11.2019 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, де працював на посаді диспечера пожежного посту групи по обслуговуванню протипожежних систем оповіщення відділу зв'язку, що підтверджується записом у трудовій книжці, копія якої долучена до матеріалів справи. До матеріалів справи долучено довідку Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” за №17.062 від 02.12.2019, видану ОСОБА_1 про те, що він дійсно працював на посаді диспечера пожежного посту групи по обслуговуванню протипожежних систем оповіщення відділу зв'язку з 21.08.2012 по 04.11.2019. Станом на 04.11.2019 заборгованість по заробітній платі становить 29 060,10 грн.
Позивач посилається у позовній заяві на те, що в день його звільнення 04.11.2019 відповідач письмово не попередив про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату заборгованості у розмірі 29 060,10 грн, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
31.01.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 375,72 грн заборгованості з заробітної плати та стягнути середній заробіток за весь період розрахунку до дня ухвалення судового рішення. Позивач посилається на те, що 03.01.2020 на його карткових рахунок надійшла виплата заробітної плати від відповідача у розмірі 28 684,38 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ «Ощадбанк».
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши подану заяву про збільшення позовних вимог, господарський суд оцінює її, виходячи змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Cуд приймає до розгляду подану заяву про зменшення позовних вимог та розглядає справу в межах зменшених позовних вимог.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 375,72 грн заборгованості з заробітної плати та стягнути середній заробіток за весь період розрахунку до дня ухвалення судового рішення.
Оцінка суду.
Частинами 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У ч. 2 ст. 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Статтями 116, 117 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України в справі за № 6-76 цс 14 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014 року), передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Абзацом 4 ч. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктами 5, 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що у період з 21.08.2012 по 04.11.2019 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, де працював на посаді диспечера пожежного посту групи по обслуговуванню протипожежних систем оповіщення відділу зв'язку.
Наказом в.о. директора Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” від 27.09.2019 за №62-О ОСОБА_1 звільнено з 04.11.2019 з посади диспечера пожежного посту групи по обслуговуванню протипожежних систем оповіщення відділу зв'язку за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем з заробітної плати становить 375,72 грн. Відповідач доказів погашення вказаної заборгованості суду не надав.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 375,72 грн заборгованості з заробітної плати підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період розрахунку до дня ухвалення судового рішення.
Ухвалами суду витребовувались у Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” належним чином засвідчені копії: - відомостей про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з 04.11.2019 по даний час; - довідки про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на даний час; - інформаційної довідки про розмір середньої заробітної плати за останні повні два місяці роботи ОСОБА_1 на посаді диспетчера пожежного поста групи по обслуговуванню протипожежних систем оповіщення відділу зв'язку - обчисленої відповідно до “Порядку обчислення середньої заробітної плати” затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995. Однак, відповідач вимог, викладених в ухвалах суду не виконав та не надав витребуваних судом документів.
Враховуючи наведене, позивачем не визначено суми середнього заробітку за весь період розрахунку до дня ухвалення судового рішення.
Оскільки позивачем не визначено суми середнього заробітку за весь період розрахунку до дня ухвалення судового рішення, яку просить стягнути з відповідача, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір за звернення до суду з позовом у даній справі позивачем не сплачувався, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
До позовної заяви позивачем долучено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначено, що сума судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 8 000,00 грн і складається з сплачених послуг адвокату за надання правової допомоги та представлення інтересів під час судового розгляду справи. Також, до матеріалів справи долучено заяву позивача, в якій зазначено, що сума фактично сплачених судових витрат на правничу допомогу адвоката становить 2 000,00 грн. Проте, позивачем станом на день розгляду справи не заявлено вимоги про стягнення судових витрат з відповідача.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 375,72 грн заборгованості з заробітної плати.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 08.07.2022.
Суддя Чорній Л.З.