вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2021 р. м. Київ Справа №911/1851/19
За позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14)
До 1. Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42140, Сумська обл., Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Київська, 41) 2. Фермерського господарства «Мрія» (08681, Київська обл., Васильківський район, с. Рославичі)
Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області (08173, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Ходосівка, вул. Панаса Мирного, буд. 2)
Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
ОСОБА_1 (08681, Київська обл., Васильківський район, с. Рославичі)
Про скасування рішень про державну реєстрацію права простійного користування земельними ділянками
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
прокурор:Дацько О.С.
від позивача: не з'явились
від відповідача-1:не з'явились
від відповідача-2:Головко О.С.
від третьої особи-1:не з'явились
від третьої особи-2:не з'явились
обставини справи:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (Суддя Кошик А.Ю.) відкрито провадження у справі №911/1851/19 за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач) з позовом до Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач-1) та Фермерського господарства «Мрія» (далі - відповідач-2) про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками, а саме: рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за Фермерським господарством «Мрія», індексний номер 43650143 від 24.10.2018 та рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за Фермерським господарством «Мрія», індексний номер 43651147 від 24.10.2018; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту інтересів держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, бездіяльністю органу державної влади через нездійснення покладених на нього повноважень. Обґрунтовуючи позов, прокурор вказує на те, що державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками проведена всупереч вимог закону, адже відповідні земельні ділянки на праві постійного користування виділялися ОСОБА_2 , проте були зареєстровані за відповідачем-2 без розроблення проектної документації із землеустрою та її затвердження, за відсутності відповідного розпорядчого рішення органу виконавчої влади про надання земель у постійне користування. Оскільки, виникнення прав на земельні ділянки пов'язується з моментом і фактом реєстраційних дій (державної реєстрації), що реалізується за наслідками винесення реєстраційними органами відповідних рішень, прокурор заявляє позовну вимогу про скасування рішень Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Обґрунтовуючи у чому полягає необхідність захисту інтересів держави і підстави для звернення до суду у справі №911/1851/19 прокурор зазначає, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжив жодних заходів щодо оскарження у судовому порядку спірних рішень, що свідчить про його бездіяльність та нездійснення покладених на нього повноважень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2019 справу №911/1851/19 прийнято до свого провадження суддею Третьяковою О.О.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2019 залучено до участі у справі №911/1851/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Рославичівську сільську раду Васильківського району Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2020 провадження у справі №911/1851/19 було зупинено та в подальшому поновлено ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1851/19 вказаний позов залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №911/1851/19 скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1851/19, а справу №911/1851/19 передано для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2021 справу №911/1851/19 передано на розгляд судді Третьяковій О.О., у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021 справу №911/1851/19 прийнято до провадження, підготовче засідання у справі №911/1851/19 призначено на 10.06.2021.
В підготовчому судовому засіданні 10.06.2021 року без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання відхилено усне клопотання представника відповідача-2 про визнання неповноважним прокурора (відвід прокурору), оскільки господарським процесуальним законодавством передбачено можливість заявлення відводу визначеному у ст.ст. 35, 37 Господарського процесуального кодексу України колу осіб, до яких прокурор не належить.
В підготовчому судовому засіданні 10.06.2021 оголошувалась перерва на 24.06.2021.
В підготовчому судовому засіданні 24.06.2021 прокурором подано клопотання про зміну найменування органу прокуратури із Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на Обухівську окружну прокуратуру, оскільки згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено Обухівський район, до території якого у складі Феодосіївської сільської територіальної громади увійшла Рославичівська сільська рада, і згідно з наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» утворено Обухівську окружну прокуратуру, до юрисдикції якої відноситься територія розташування спірних земельних ділянок.
Суд залишив без задоволення наведене клопотання про зміну назви органу прокуратури, проти якого також заперечував представник відповідача-2, оскільки позов подавався конкретною посадовою особою органу прокуратури, як самостійним суб'єктом.
В підготовчому судовому засіданні 24.06.2021 прокурором подано пояснення по суті позовних вимог стосовно підвідомчості спору господарському суду, оскільки має місце спір про право. Також прокурором надано письмові пояснення по суті позовних вимог з приводу передачі земельних ділянок до комунальної власності Рославичівської сільської ради; щодо припинення права постійного користування ФГ «Мрія» земельними ділянками за рішенням Рославичівської сільської ради від 23.10.2020. Прокуратура зазначає, що наведені обставини щодо зміни форми власності на земельні ділянки та припинення права постійного користування не позбавляє права доводити незаконність рішення про державну реєстрацію права постійного користування на такі земельні ділянки.
Щодо факту припинення з 22.01.2021 державної реєстрації відповідача-1 КП «Реєстрація бізнесу», прокуратура зазначила, що у справі має місце спір про право, який стосується в першу чергу відповідача-2, тому припинення відповідача-1 не впливає на результат вирішення спору.
В підготовчому судовому засіданні 24.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2021.
02.07.2021 представником відповідача-2 подано додаткові пояснення у справі.
В судовому засіданні 29.07.2021 оголошувалась перерва в розгляді справи по суті на 19.08.2021.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 03.08.2021 №27556859), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Рославичівська сільська рада з 18.12.2020 перебуває в стані припинення.
У зв?язку з чим, ухвалою від 10.08.2021 суд замінив залучену до участі у справі №911/1851/19 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Рославичівську сільську раду на її правонаступника - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області.
19.08.2021 від Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області надійшли пояснення щодо підтримання позову.
В судовому засіданні 19.08.2021 розгляд справи відкладався на 02.09.2021. Судове засідання, призначене на 02.09.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці і ухвалою від 10.09.2021 було призначено судове засідання для розгляду справи №911/1851/19 по суті на 30.09.2021.
В судовому засіданні 30.09.2021 розгляд справи відкладався на 21.10.2021.
04.10.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.
Судове засідання, призначене на 21.10.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою від 02.11.2021 судове засідання для розгляду справи №911/1851/19 по суті було призначено на 18.11.2021.
В судовому засіданні 18.11.2021 оголошувалась перерва в розгляді справи на 09.12.2021.
В судовому засіданні 09.12.2021 оголошувалась перерва в розгляді справи на 17.12.2021.
В судовому засіданні 17.12.2021 представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представник відповідача-2 проти позову заперечував, решта учасників справи в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 17.12.2021 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення, вступну та резолютивну частину якого проголошено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Господарським судом Київської області розглядається справа № 911/1851/19 за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та Фермерського господарства «Мрія» про визнання незаконною реєстрації речових прав та скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками.
В ході розгляду спору до участі у справі в якості третіх осіб залучені Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області (на стороні позивача), на території якої розташовані спірні земельні ділянки, та ОСОБА_1 (на стороні відповідача), якому належало право постійного користування спірними земельними ділянками.
Як вбачається з викладених у позові обставин, Васильківським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при внесенні записів про проведену державну реєстрацію прав щодо права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221487300:02:008:0007 та 3221487300:02:012:0168.
Встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Київської області Хабібудіною К.В. прийнято два рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема:
1) індексний номер: 43650143 від 24.10.2018, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за Фермерським господарством «Мрія»;
2) індексний номер: 43651147 від 24.10.2018, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за Фермерським господарством «Мрія».
Як стверджує прокурор в позові, вищенаведена державна реєстрація права постійного користування на земельні ділянки проведена всупереч вимог закону.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 23.01.2019 підставою виникнення у Фермерського господарства «Мрія» права постійного користування земельними ділянками став (як зазначено державним реєстратором) Державний акт на право постійного користування землею (серія та номер: Б 085080), виданий 01.02.1992 Виконавчим комітетом Рославичівської сільської ради народних депутатів, а також інші похідні від вказаного акту документи (наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.06.2018 № 10-5263/15-18-сг).
Однак, Державний акт на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б № 085080 видано у 1992 році виконавчим комітетом Васильківської районної (міської) Ради депутатів трудящих громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського /фермерського/ господарства.
Таким чином, у 1992 році ОСОБА_1 набув право постійного користування земельною ділянкою саме як фізична особа і відповідний Державний акт серії Б № 085080 посвідчував право постійного користування землею площею 42,9 га саме громадянина ОСОБА_1 для ведення селянського /фермерського/ господарства.
Законом не передбачено можливості передачі права постійного користування земельної ділянкою до іншої особи без дотримання вимог ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України щодо попереднього вилучення земельних ділянок у попереднього користувача.
Однак, державним реєстратором Хабібудіною Катериною Василівною Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області 24.10.2018 на підставі Державного акту на право постійного користування землею (серія та номер: Б 085080), наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській сбласті від 08.06.2018 №10-5263/15-18-сг, яким надано дозвіл на проведення інвентаризації земель Рославичівської сільської ради, прийнято рішення про реєстрацію права постійного користування на вищевказані земельні ділянки за іншою особою - Фермерським господарством «Мрія» за відсутності будь-яких документів з приводу передачі даних земельних ділянок у постійне користування Фермерському господарству «Мрія» та припинення прав попереднього землекористувача.
Окрім цього, відповідно до п.п.8, 9, 28 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (далі - замовники).
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому ст.186 Земельного кодексу України.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області встановлено, що в подальшому технічна документація щодо інвентаризації спірних земельних ділянок не погоджувалась, наказ про затвердження вказаних матеріалів інвентаризації не приймався.
Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018 являвся лише дозволом на інвентаризацію земель, який надано ОСОБА_1 , та не міг слугувати підставою для припинення, зміни чи виникнення речових прав на землю.
Державний акт на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080 було видано у 1992 році виконавчим комітетом Васильківської районної (міської) Ради депутатів трудящих для ведення селянського /фермерського/ господарства ОСОБА_1 , а не Фермерському господарству «Мрія».
Крім того, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії Б №085080 останній видано щодо земельних ділянок загальною площею 42,9 га, натомість сформовані згідно з технічною документацією щодо інвентаризації земельні ділянки з кадастровими номерами 3221487300:02:008:0007 та 3221487300:02:012:0168 мають загальну площу 30,359 га.
Відповідно до вимог ч.9-10 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Однак, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221487300:02:008:0007 та 3221487300:02:012:0168 мають загальну площу 30,359 га та не є тотожними ділянці щодо якої видавався Державний акт серії Б 085080, а тому не могли бути зареєстровані без розроблення проектної документації із землеустрою та її затвердження у встановленому законом порядку.
Виходячи з вищевикладеного, прокурор в позові зазначає, що державна реєстрація права постійного користування за Фермерським господарством «Мрія» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221487300:02:008:0007 та 3221487300:02:012:0168 здійснена з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки проведена за відсутності відповідного розпорядчого рішення уповноваженого органу про надання земель у постійне користування фермерському господарству та затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації із землеустрою.
Також прокурор в позові зазначає, що відповідно до ст.92 Земельного кодексу України не передбачено можливості набуття Фермерським господарством «Мрія» права постійного користування земельними ділянками.
Щодо необхідності представництва інтересів держави в суді прокурор в позові зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Київської області, до повноважень якого належали питання розпорядження спірними земельними ділянкам на момент подання позову, було обізнане з незаконністю присвоєння кадастрових номерів 3221487300:02:008:0007 та 121487300:02:012:0168 всупереч вимог закону, без розроблення проекту із землеустрою та затвердження його у встановленому законом порядку, однак заходів щодо оскарження в судовому порядку спірних рішень про державну реєстрацію, прийнятих всупереч вимог земельного законодавства, що призвело до безпідставної реєстрації речового права на землі державної форми власності, не вжито. Наведене свідчить про бездіяльність органу державної влади та нездійснення покладених на нього повноважень. Незаконна реєстрація права постійного користування земельними ділянками порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, оскільки право постійного користування земельними ділянками набуте особою - відповідачем-2 в обхід вимог земельного законодавства.
Крім того, у межах досудового розслідування №42019111200000105 від 13.02.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками номінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, встановлено обставини того, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не тільки не вживає заходів щодо повернення державі земельних ділянок, право постійного користування на які зареєстровано за ФГ «Мрія» поза їх волею та всупереч закону, а й всупереч інтересам держави приймає накази про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення цих земель із державної власності у приватну власність членам Фермерського господарства «Мрія», достовірно знаючи, що останні не надавались у постійне користування юридичній особі.
Зокрема, за даними Публічної кадастрової карти України встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007, яку всупереч вимогам чинного законодавства зареєстровано за Фермерським господарством «Мрія», на підставі протоколу загальних зборів засновників ФГ «Мрія» №05/12/2018 від 05.12.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 28.12.2018 винесено 9 наказів, якими надано дозволи на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області, що складає 2,4100 га.
З огляду на наведені обставини, які свідчать про незаконність та безпідставність набуття Фермерським господарством «Мрія» права постійного користування земельними ділянками внаслідок проведення оскаржуваних реєстраційних дій, прокурор вважає, що належним способом захисту права є скасування правової підстави виникнення у відповідача-2 права постійного користування земельними ділянками:
- рішення Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за Фермерським господарством «Мрія» індексний номер 43650143 від 24.10.2018.
- рішення Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:00007 за Фермерським господарством «Мрія» індексний номер 43651147 від 24.10.2018.
Відповідач-2 в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач-2 зазначив, що наведені позивачем у позові спірні земельні ділянки були надані у 1992 році на праві постійного користування землею для ведення селянського /фермерського/ господарства ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №085080 1992 року.
В подальшому, ОСОБА_1 створив Фермерське господарство «Мрія» у 1992 році, про що свідчать відомості про взяття ФГ «Мрія», код ЄДРПОУ 20625723 на податковий облік в 1992 році. Згідно із розпорядженням представника президента України у Васильківській районній державній адміністрації Київської області №183 від 23.07.1992 року було зареєстровано ФГ «Мрія» у відповідності із Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».
При цьому, як зазначає відповідач-2, до наведених правовідносин не підлягає застосуванню норма ст.92 Земельного кодексу України в редакції, на яку посилається прокурор в позові, оскільки вона набрала чинності пізніше.
У зв'язку із чим, враховуючи, що спірні земельні ділянки виділялися у постійне користування в 1992 році з цільовим призначенням для ведення селянського /фермерського/ господарства, і, відповідно, ФГ «Мрія» засновником та головою якого виступала одна й та сама особа ОСОБА_1 , то й розглядати питання виникнення у фермерського господарства права постійного користування земельними ділянками слід в контексті діючого законодавства станом на 1992 рік, коли було передбачено можливість мати землю на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства.
Як зазначає відповідач-2, чинне на 1992 рік законодавство не передбачало передачу земельної ділянки ні у власність, ні у постійне користування безпосередньо фермерському господарству. Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено процедуру створення фермерського господарства і, відповідно, набуття таким фермерським господарством права на землю. Тобто, як зазначає відповідач-2, по суті фермерське господарство є особливим видом підприємницької діяльності, яке створюється вже під фактично виділену для цієї мети земельну ділянку, через голову такого фермерського господарства.
В даному випадку, всі умови з боку ФГ Мрія» було дотримано, а саме, голова фермерського господарства ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для організації селянського (фермерського) господарства, про що зазначено у самому Державному акті. Відразу після отримання Державного акту головою фермерського господарства ОСОБА_1 було здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства «Мрія». Таким чином, ФГ «Мрія» набуло право постійного користування земельними ділянками не у 2018 році, як про це зазначає прокуратура, а у 1992 році. В 2018 році ФГ «Мрія» було лише приведено документацію у відповідність до діючого законодавства.
При цьому, відповідач-2 стверджує, що з моменту створення у 1992 році ФГ «Мрія» під фактично виділену для цієї мети земельну ділянку, через голову такого фермерського господарства, у правовідносинах користування спірним земельними ділянками відбулася фактична зміна, і права та обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. У зв'язку з чим, відповідач-2 також стверджує, що земельні ділянки належать йому на праві постійного користування, набутому у відповідності до чинного на момент такого набуття законодавства до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Земельного кодексу України 2001 року, тому є чинним і підлягає визнанню державою шляхом реєстрації відповідного права у відповідності до нового законодавства.
Також, відповідач-2 посилається на норми ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003, яка передбачає, що з моменту створення фермерського господарства обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалась земельна ділянка.
Щодо дотримання процедури державної реєстрації спірних земельних ділянок, відповідач-2 зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.06.2018 №10-5263/15-18-сг голові фермерського господарства Козаченку В.Л. надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення фермерського господарства, на підставі якого було розроблено відповідну технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель.
У відповіді на відзив прокурор наголошує, що право користування земельною ділянкою у 1992 році набув саме громадянин ОСОБА_1 , який і міг мати набуту земельну ділянку на такому праві та реєструвати його за новим законодавством. При цьому, право постійного користування не передбачає правомочності розпорядження, тому таке право не могло передаватись чи іншим чином відчужуватись іншим особам. Крім того, відсутні будь-які документи про надання земельних ділянок саме ФГ «Мрія». Однак, не дивлячись на відсутність підстав та можливості переходу права постійного користування земельною ділянкою від ОСОБА_1 та відсутність інших, встановлених законом підстав набуття права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Мрія», державним реєстратором незаконно та безпідставно посвідчено відповідний факт наявності у ФГ «Мрія» права постійного користування спірними земельними ділянками.
Також, в ході розгляду спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області в поясненнях до позовних вимог посилалось на передчасність позову та відсутність факту порушеного права держави. На що прокуратурою подано заперечення, обґрунтовані необхідністю нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства.
Відповідач-1 в ході розгляду спору в судові засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав. До суду подано відомості, що КП «Реєстрація бізнесу» припинено з 22.01.2021 згідно з відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В ході розгляду спору відповідач-2 подав заперечення на відповідь прокурора на його відзив, навівши аргументи, аналогічні викладеним у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Рославичівська сільська рада, яка була замінена на її правонаступника - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області, в своїх поясненнях підтримала позов прокурора.
При цьому, Рославичівська сільська рада надала пояснення про те, що громадянин ОСОБА_1 та інші члени Фермерського господарства «Мрія» скористались своїми правами на приватизацію земельних часток (паїв) в період до 2006 року, внаслідок чого з постійного користування за Державним актом серії Б №085080 вибуло 13,45 га, відповідно в постійному користуванні саме громадянина ОСОБА_1 за Державним актом серії Б №085080 залишилось 29,45 га землі і законодавчо визначені підстави для набуття такої землі іншою особою відсутні. Крім того, Державний акт серії Б №085080 на ОСОБА_1 не може бути підставою для набуття права постійного користування землею фермерським господарством і таке фермерське господарство набуло прав постійного користування на землю саме за фактом оскаржуваної реєстрації такого права в той період, коли згідно зі ст.92 Земельного кодексу України не належало до кола осіб, які можуть набувати землю на праві постійного користування.
В додатково поданих поясненнях в ході розгляду спору відповідач-2 також зауважував про невірно визначений орган, в особі якого прокуратурою подавався позов про захист інтересів держави, та невірно обраний спосіб захисту.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що станом на момент звернення до суду до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Київській області належало розпорядження спірними земельними ділянками. Зміна уповноваженого органу відбулась в ході розгляду спору і відповідний орган - Рославичівська сільська рада, яка була замінена на її правонаступника - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області, в своїх поясненнях підтримала позов прокуратури.
Щодо заперечень до обраного способу захисту права, суд зазначає, що фермерське господарство набуло прав постійного користування на землю саме за фактом оскаржуваної реєстрації такого права за відсутності будь-яких належних правовстановчих документів, тому оскарження реєстраційної дії є єдими ефективним способом захисту права.
Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, як правонаступник Рославичівської сільської ради, також надала пояснення по суті спору, в яких підтримала позовні вимоги, стверджує, що спірні реєстраційні дії вчинені без достатніх підстав і всупереч чинному законодавству.
Дослідивши викладені у позові обставини, надані учасниками провадження пояснення та докази, судом досліджено та встановлено наступне.
Відповідно до Витягу з реєстру речових прав підставою виникнення оспорюваного речового права та його державної реєстрації (права постійного користування земельними ділянками державної власності) за Фермерським господарством «Мрія» на 2 земельні ділянки (площею 21,609 га та 8, 75 га) реєстраційна дія індексний номер: 43650143 від 24.10.2018 про право постійного користування земельною діяльною площею 8,75 га (кадастровий номер 3221487300:02:012:0168, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1674673532214) та реєстраційна дія індексний номер: 43651147 від 24.10.2018 про право постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га (кадастровий номер: 3221487300:02:008:0007, реєстраційний номер об'єкта нерухомого мана: 1674720532214) здійснені на підставі:
1) Державного акту на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080, який було видано у 01.02.1992 році виконавчим комітетом Рославичівської сільської ради народних депутатів;
2) Наказу ГУ ДЗК у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018;
3) Відомостей з ДЗК (видано Державним земельним кадастром) №4889131 від 24.10.2018 (реєстрацію здійснено 19.10.2018 року) - при реєстрації права користування на земельну ділянку площею 21,609 га та відомості з ДЗК №4819120 від 19.10.2018 року - при реєстрації права користування на земельну ділянку площею 8,75 га.
Щодо твердження відповідача-2 про набуття права постійного користування земельними ділянками у 1992 році з моменту створення та державної реєстрації Фермерського господарства «Мрія», суд зазначає, що підстави набуття прав на землю у відповідний період 1992 року регулювались Земельним кодексом Української РСР, згідно зі ст.17 якого було визначено, що надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення.
Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.
Статтею 19 Земельного кодексу Української РСР було визначено, що надання земельної ділянки, що перебуває у володінні або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться тільки після вилучення цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР передбачала, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно зі ст.23 Земельного кодексу Української РСР право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.
При цьому, інших підстав набуття та посвідчення прав на землю чинне у відповідний період законодавство не передбачало.
Таким чином, враховуючи відсутність рішення відповідної Ради народних депутатів щодо надання земельних у постійне користування ФГ «Мрія» та відсутність документа, що посвідчує право постійного користування за ФГ «Мрія» (в розумінні ст.23 Земельного кодексу Української РСР), твердження відповідача-2 про набуття права постійного користування земельними ділянками у 1992 році з моменту створення та державної реєстрації ФГ «Мрія», безпідставні.
Щодо посилання відповідача-2, що з моменту створення у 1992 році ФГ «Мрія» під фактично виділену для цієї мети земельну ділянку, через голову такого фермерського господарства, у правовідносинах користування спірним земельними ділянками відбулася фактична зміна і права та обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, суд зазначає, що чинний у 1992 році Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» взагалі не містив норм, які передбачали перехід правомочностей землекористувача до фермерського господарства.
Твердження відповідача-2, що чинне у той час (1992 рік) законодавство не передбачало передачі земельної ділянки ні у власність, ні у постійне користування безпосередньо фермерському господарству свідчить про відсутність можливості набуття земельних ділянок фермерським господарством, що також узгоджується зі змістом Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який передбачав отримання земельних ділянок саме громадянами з метою ведення селянського фермерського господарства, відповідний закон визначав селянське фермерське господарство як різновид та кваліфікуючу ознаку підприємницької діяльності громадян.
Таким чином, твердження відповідача-2 що Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено набуття фермерським господарством права на землю, ґрунтуються на припущеннях і довільному тлумаченні норм законодавства, в той час, як підстави набуття прав на землю чітко визначалась нормами ст.ст.17, 18, 19, 22, 23 Земельного кодексу Української РСР, доказів дотримання яких відповідачем-2 не надано.
Про здійснення фермерським господарством права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, визначено у прийнятому у 2003 році Законі України «Про фермерське господарство».
Відповідно до ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із:
1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Статтею 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
З огляду на наведені норми законодавства, землі фермерського господарства, тобто землі, якими володіє та користується фермерське господарство, складаються як земель, які належать членам фермерського господарства, так і з земель, які отримані фермерським господарством як юридичною особою.
Наведене в ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» право фермерського господарства щодо володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, є похідним (субправом) від наявного у членів фермерського господарства права на земельні ділянки, набуті у відповідності та в розумінні Земельного кодексу України.
При цьому, Земельний кодекс України не передбачає такої підстави для набуття прав на земельну ділянку юридичною особою, як перехід відповідних прав від засновника у зв'язку зі створенням фермерського господарства. Закон України «Про фермерське господарство» лише визначає межі, порядок та підстави саме цільового використання земельних ділянок, отриманих громадянами для створення фермерського господарства і не передбачає правонаступництва.
Щодо змісту ч.2 ст.12 Закону України «Про фермерське господарство», на яку посилається відповідач-2 та йдеться посилання в наведеній ним судовій практиці, необхідно розрізняти перехід правомочностей володільця та користувача земельної ділянки до фермерського господарства, який опосередковується фактом та метою його створення.
В той же час, відповідні правомочності володіння та користування земельною ділянкою, які переходять до фермерського господарства, є частковими та похідними від наявності у засновника (члена) фермерського господарства повних правомочностей землевласника/землекористувача в розумінні Земельного кодексу України.
Щодо посилання відповідача-2 на постанову Великої палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, твердження, що з моменту створення фермерського господарства обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалась земельна ділянка, стосувалось обґрунтування підвідомчості спору та суб'єктного складу спору, а не визначення права.
Щодо посилання відповідача-2 на постанову Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, твердження що відбулась зміна орендаря земельної ділянки, також стосувалось обґрунтування підвідомчості спору та суб'єктного складу спору, а не визначення права. При цьому, мова йде про виконання обов'язків орендаря, а не перехід права.
Щодо посилання відповідача-2 на постанову Великої палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №388/1103/16-ц, мова йде про виконання обов'язків та користування правом орендаря, а не перехід права і стосувалось обґрунтування підвідомчості спору та суб'єктного складу спору, а не визначення права.
В постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі №632/1010/17 мова йде про обґрунтування суб'єктного складу спору, а не перехід права. При цьому, в ст.12 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», на яку йдеться посилання в постанові, мова йде про здійснення фермерським господарством прав володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, а не перехід повного права на землю в розумінні Земельного кодексу України.
Таким чином, Державний акт на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080 видавався ОСОБА_1 і згідно з нормами земельного законодавства посвідчує відповідне право саме громадянина Козаченка В.Л., тому такий Державний акт не міг виступати правопосвідчувальним документом в підтвердження наявності відповідного речового права - права постійного користування на землю Фермерського господарства «Мрія».
Крім того, Державний акт на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080 видавався ОСОБА_1 Виконавчим комітетом Васильківської районної (міської) Ради депутатів трудящих, а не Виконавчим комітетом Рославичівської сільської ради народних депутатів.
Також, однією з підстав при реєстрації 19.10.2018 права користування на земельну ділянку площею 21,609 га державним реєстратором були використані відомості з ДЗК №4889131 датовані 24.10.2018.
Отже, державним реєстратором при здійсненні реєстраційних процедур внесено недостовірні та некоректні відомості до Державного реєстру речових прав в частині правових підстав для виникнення речового права.
Згідно із ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Крім того, відповідно до ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Реєстрацію речового права на 2 окремі земельні ділянки площею 21,609 га та 8,75 га (загальною площею 30,359 га) здійснено на підставі одного Державного акта, який було видано на одну земельну ділянку площею 42,9 га. Тобто, зареєстровані земельні ділянки не були сформовані як об'єкти цивільних прав, а саме, у відомостях про реєстрацію не наведено даних про затверджену технічну документацію щодо формування спірних земельних ділянок.
Крім того, земельна ділянка за Державним актом на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080 була неодноразово поділена, внаслідок чого її площа змінилась до 29,45 га. Однак, відповідний Державний акт серії Б №085080 зареєстровано як самостійну підставу набуття права постійного користування на дві окремі земельні ділянки, площа яких в сумі (30,359 га) перевищує площу, яка фактично залишилась за Державним актом.
Щодо посилання відповідача-2 на наявність затвердженої технічної документації щодо інвентаризації, суд зазначає, що під час спірних реєстраційних дій така технічна документація не враховувалась, серед документів, на підставі яких проведено оскаржувану державну реєстрацію, зазначено лише Наказ ГУ ДЗК у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018, який стосувався погодження інвентаризації, а не її результатів.
Ураховуючи зазначене, державним реєстратором при здійсненні реєстраційних процедур було внесено недостовірні відомості до Реєстру речових прав в частині правових підстав виникнення речового права (у тому числі щодо правовстановлюючих документів) та на підставі таких документів зареєстровано право постійного користування земельними ділянками за ФГ «Мрія» без наявності жодного правовстановлюючого документа, який може бути підставою для таких реєстраційних дій у розумінні Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є порушенням вимог чинного законодавства, а отже підлягає визнанню незаконною та підлягає скасуванню.
В додатково поданих поясненнях в ході розгляду спору відповідач-2 також зауважував про невірно визначений орган, в особі якого прокуратурою подавався позов про захист інтересів держави та невірно обраний спосіб захисту.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що станом на момент звернення до суду до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Київській області належало розпорядження спірними земельними ділянками. Зміна уповноваженого органу відбулась в ході розгляду спору і відповідний орган - Рославичівська сільська рада, яка була замінена на її правонаступника - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області, в своїх поясненнях підтримала позов прокуратури.
Щодо заперечень до обраного способу захисту права, суд зазначає, що фермерське господарство набуло прав постійного користування на землю саме за фактом оскаржуваної реєстрації такого права за відсутності будь-яких належних правовстановчих документів.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, саме безпідставне здійснення державної реєстрації прав постійного користування на спірні земельні ділянки призвело до незаконного оформлення відповідачем-2 такого права в розумінні ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";
ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;
д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Враховуючи незаконність передачі у постійне користування ФГ «Мрія» спірних земельних ділянок, що виразилось у наданні останньому земельних ділянок державної власності у порядку, який не передбачений земельним законодавством - без рішення уповноваженого органу та розроблення проектної документації, реєстрація такого права постійного користування за ФГ «Мрія» є безпідставною.
Крім того, як встановлено судом, ФГ «Мрія» набуло право постійного користування земельними ділянками саме за наслідком вчинення спірних реєстраційних дій, що відбулось в період, коли діяла норма ст.92 Земельного кодексу України, яка визначала вичерпне коло суб'єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування і до якого відповідач-2 не належить.
В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ініціювання даного позову прокурором обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави, адже уповноважений на здійснення відповідних функції у спірних правовідносинах орган - Головне управління Держгеокадастру у Київській області допустив бездіяльність, оскільки не вжив жодних заходів щодо оскарження у судовому порядку спірних рішень. При цьому, прокурор посилається на обставини, встановлені у межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України за фактом заволодіння землями державної форми власності шляхом обману.
Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором.
Крім того, щодо повноважень та наявності підстав звернення прокурора з даним позовом надано правову оцінку в постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №911/1851/19, якою скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1851/19, а справу №911/1851/19 передано для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.
Як визначено ч.ч.2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов'язок обґрунтування своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує її, а саме на підставу позову.
Якщо саме в результаті державної реєстрації права постійного користування за відповідачем - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.
До того ж навіть у випадку, коли суб'єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.
Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, що викладена у постанові від 02.10.2018 року у справі №911/488/18.
Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, оскільки рішення Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за Фермерським господарством «Мрія» індексний номер 43650143 від 24.10.2018 та земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за Фермерським господарством «Мрія» індексний номер 43651147 від 24.10.2018 здійснені на підставі документів, які не посвідчують наявності у Фермерського господарства «Мрія» відповідного права постійного користування землею, вимоги про скасування таких рішень є законними та обґрунтованими способами захисту права і можуть бути вирішені в рамках даного провадження.
Оскільки, право постійного користування, яке оспорюється прокурором, у відповідача-2 не виникло і відсутнє, реєстрація за відповідачем відповідного права постійного користування, є такою, що здійснена без жодних правових підстав і незаконно, тому позовні вимоги про скасування рішень Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за Фермерським господарством «Мрія» індексний номер 43650143 від 24.10.2018 та земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за Фермерським господарством «Мрія» індексний номер 43651147 від 24.10.2018 обґрунтовані і підлягають задоволенню.
При цьому, відповідне скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пов'язано саме з відсутністю у відповідача-2 такого права, тому відповідні позовні вимоги є такими, що випливають зі спору про право і правомірно заявлені в межах позову.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Наявними в матеріалах справи доказами - Детальною інформацією про юридичну особу підтверджується факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення з 22.01.2021 відповідача-1 КП «Реєстрація бізнесу».
Таким чином, провадження у справі №911/1851/19 в частині вимог за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області підлягає закриттю на підставі п.6 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача-2 в повному обсязі, оскільки його неправильні дії спричинили звернення позивача з позовом.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Вимоги за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Фермерського господарства «Мрія» про скасування рішень про державну реєстрацію права простійного користування земельними ділянками задовольнити.
2. Скасувати рішення Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за Фермерським господарством «Мрія» (08681, Київська обл., Васильківський р-н, с. Рославичі, ідентифікаційний код 20625723) індексний номер 43650143 від 24.10.2018.
3. Скасувати рішення Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за Фермерським господарством «Мрія» (08681, Київська обл., Васильківський р-н, с.Рославичі, ідентифікаційний код 20625723) індексний номер 43651147 від 24.10.2018.
4. Стягнути з Фермерського господарства «Мрія» (08681, Київська обл., Васильківський р-н, с. Рославичі, ідентифікаційний код 20625723) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2 ідентифікаційний код 02909996) 5944 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
5. Закрити провадження у справі №911/1851/19 в частині вимог за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.
6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, передбачених ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.07.2022.
Суддя О.О. Третьякова