ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2022Справа № 910/20890/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
вул. Електрична 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014
до Приватного підприємства "Мартіус 2017"
вул. Оноре де Бальзака .12, м. Київ, 02225
про стягнення 31 589,89 грн.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Мартіус 2017" (далі-відповідач) про стягнення 31 589,89 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/20890/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Поштове відправлення №0105491708545 отримано відповідачем.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/20890/21 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 року перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до ЄДРПОУ.
Згідно з ч.2 ст. 108 ЦК України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль"є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до ЄДРПОУ.
Позивач є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Позивач, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" у період з 29.08.2018 року по 13.04.2021 року поставляло відповідачу теплову енергію за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39.
Відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.08.2018 власником нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39 є Приватне підприємство "Мартіус 2017" (Відповідач по справі).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію ( ч.4,6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.1' 0.2011 р. "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", а саме об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39 є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
На виконання рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради "Про початок опалювального сезону 2018-2019 років" від 12.09.2018 №407, "Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років" від 13.03.2019 №134, "Про початок опалювального сезону 2019-2020 років" від 18.09.2019 №448, "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років" від 23.03.2020 №168, "Про початок опалювального сезону 2020-2021 років" від 16.09.2019 №466, "Про закінчення опалювального сезону 2020-2021 років" від 17.03.2021 №119, позивач вчасно розпочинав та своєчасно закінчував опалювальні сезони 2018-2021 років.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі- Правила), Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, на Відповідача як власника нежитлового приміщення за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39, чинним законодавством України покладено обов'язок вчасно проводити розрахунки та оплатити прийняту теплову енергію.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Зазначене нежитлове приміщення відповідача знаходиться у багатоповерховому житловому будинку, підключеному до централізованої системи опалення, теплопостачання якої здійснює AT "Криворізька теплоцентраль".
Опалення нежитлового приміщення Відповідача у житловому будинку за адресою: вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39 у місті Кривому Розі здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення, а отже, Відповідач фактично весь час отримував теплову енергію без укладення відповідного договору.
Факт належного виконання Позивачем - AT "Криворізька теплоцентраль" зобов'язання щодо постачання теплової енергії Відповідачу у період з 29.08.2018 року по 13.04.2021 року підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39:
- Акт від 13.11.2018 року про подачу теплоносія в будівлю;
- Акт від 08.04.2019 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;
- Акт від 31.10.2019 року про подачу теплоносія в будівлю;
- Акт від 15.04.2020 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;
- Акт від 05.11.2020 року про подачу теплоносія в будівлю;
- Акт від 14.04.2021 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;
Позивач звертався до Відповідача листом вих. №1689/30 від 15.03.2021 з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії. Проте, вказаний лист Відповідачем проігноровано та залишено без відповіді.
Таким чином, відповідний договір купівлі-продажу теплової енергії між Позивачем та Відповідачем укладено не було, хоча укладання договору на постачання теплової енергії є обов'язковим та обов'язок по його укладанню діючим законодавством покладено саме на Відповідача.
Щодо обставин відсутності укладання АТ "Криворізька теплоцентраль" з відповідачем письмового договору з постачання теплової енергії за спірний період, суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV) визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 19 Закону № 1875-IV визначалось, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Проте судом встановлено, що всупереч наведених вимог закону відповідачем у спірний період не був укладений відповідний договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року в справі № 904/6293/17.
Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил).
Відповідно до п. 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Судом встановлено, що між відповідачем та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" договір на постачання теплової енергії не укладався, проте, з огляду на постачання Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" теплової енергії, у відповідача виник обов'язок по оплаті поставленої Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" теплової енергії, докази поставки якої наявні у матеріалах справи на загальну суму 31 589,89 грн.
Суд вказує, що обставини обсягу/тарифу поставленої Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" теплової енергії відповідачем не оспорюються.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суду доведено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримував теплову енергію за відсутності письмового договору за адресою м. Кривий Ріг, вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39 за період з 29.08.2018 року по 13.04.2021 року на загальну суму 31 589,89 грн.
Теплове навантаження на приміщення Відповідача за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39, Позивачем визначено в розрахунку спожитої теплової енергії в графі "Загальне навантаження на будинок ( житловий будинок +нежитлові приміщення) Гкал/год" та графі "Навантаження на нежитлове приміщення", Гкал/год (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 17.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу для формування тарифів на житлово-комунальні послуги" тарифи формуються для трьох категорій споживачів: населення, бюджетних установ, інших споживачів.
У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 року № 2450/15/61-15 надано роз'яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "інших споживачів".
Оскільки Відповідач спожив теплову енергію для обігріву належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення, то Позивачем при розрахунку наданих Відповідачу послуг, правомірно застосовано тарифи, передбачені для групи "інші споживачі".
Відповідно до Розрахунку споживання теплової енергії за адресою: вул. Лісовського, будинок 11, приміщення №39 за період з 29.08.2018 року по 13.04.2021 року поставлено теплову енергію у кількості 17,54 Гкал на загальну суму 31 589,89 грн. (Розрахунок споживання теплової енергії міститься в матеріалах справи).
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості не надав, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а тому вартість теплової енергії, отриманої відповідачем на суму 31 589,89 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Хорол - Інвест" (02090, м. Київ, вул. Хорольська, буд.10, кв.84, код ЄДРПОУ 36603007) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ( 50014, Дніпропетровська обл., , м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1, код ЄДРПОУ 00130850) 31 589 грн. 89 коп. основного боргу та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов