вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"04" липня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/278/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/278/22
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Фізичної особи-підприємця Філіпова Ганна Григорівна м.Ужгород про стягнення суми 55 143,22 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 55 143,22 грн., заборгованості, з яких 50 893,76 грн. заборгованості за договором оренди нежилого приміщення №1069/0 від 11.07.2017 р. та 4 249,46 грн. пені посилаючись на порушення відповідачем ст. ст. 525, 530, 629 ЦК України, та ст.193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/278/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 19.05.2022 була надіслана відповідачу 19.05.2022 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Добрянського 20/32А, та як вбачається з відстеження поштового відправлення отримана ним 21.05.2022 р.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
11.07.2017 р. між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (25.11.2021 змінено назву на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) (далі-Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Філіпова Ганна Григорівна (далі-Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 1069/0 (далі - Договір оренди).
Згідно пункту 1.1 Договору оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вбудовані приміщення загальною площею 33,6 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Корятовича, 33 для використання під магазин непродовольчих товарів.
11.06.2020 р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди нежилого приміщення № 1069/0 від 11.07.2017, якою крім іншого продовжено строк дії договору до 11.05.2023 р.
27.08.2020 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору оренди нежилого приміщення № 1069/0 від 11.07.2017, якою були викладені в новій редакції пункти 1.1, 4.2 Договору оренди.
Згідно нової редакції пунктів 1.1, 4.2 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 69,1 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Корятовича, 33 для використання під магазин непродовольчих товарів. Місячний розмір орендної плати становить 8605,86 грн. (в т.ч. ПДВ 1434,31 грн.).
Вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акту приймання-передачі (п. 2.1 Договору).
Згідно акту приймання - передачі вбудованих приміщень від 10.10.2019 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вбудовані приміщення загальною площею 33.2, кв.м. за адресою: м.Ужгород, пл. Корятовича, 33.
За доводами позивача Орендар не виконав взяті на себе зобов'язання у частині оплати за договором внаслідок чого в нього виникла заборгованість за період з квітня по жовтень 2021р.
Згідно пункту 4.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
У зв'язку з наведеним, у відповідності до умов Договору оренди позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 4 249,46 грн.
Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору 10.01.2022 департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради було направлено на адресу відповідача претензію № 30.01-13/101 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі.
Вказана претензії залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору від 11.07.2017 р, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. і ст. 631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
27.08.2020 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору оренди нежилого приміщення № 1069/0 від 11.07.2017, якою були викладені в новій редакції пункти 1.1, 4.2 Договору оренди.
Згідно нової редакції пунктів 1.1, 4.2 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 69,1 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Корятовича, 33 для використання під магазин непродовольчих товарів. Місячний розмір орендної плати становить 8605,86 грн. (в т.ч. ПДВ 1434,31 грн.).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.
Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечене.
З огляду на, що суд здійснивши перевірку нарахування орендної плати у відповідності умов Договору, в розмірі 50 893,76 грн. прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача суму 4 249,46 грн. пені у відповідності до пункту 4.7 Договору.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 4.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
Суд здійснивши перевірку розрахунку суми 4 249,46 грн. пені дійшов висновку, що такий нарахований вірно, а відтак позовна вимога про стягнення суми 4 249,46 грн. пені є правомірною та підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Фізичної особи-підприємця Філіпова Ганна Григорівна м.Ужгород про стягнення суми 55 143,22 грн. підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Філіпова Ганна Григорівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 55 143,22 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок три гривні 22 коп.) в.т.ч. 50 893,76 грн. основного боргу, суму 4 249,46 грн пені, а також суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.07.2022
Суддя О.Ф. Ремецькі