ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"08" червня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/373/21
За позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз”, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області
про стягнення 433 157 грн. 93 коп. компенсації вартості обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз”,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз”, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області про стягнення 433 157 грн. 93 коп. компенсації вартості обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз”.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2021 року відкрито провадження у справі № 907/373/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.06.2021 року. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 30.06.2021 року та 08.09.2021 року підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 07.10.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 907/373/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.11.2021 року. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання судом визнана на власний розсуд.
У судовому засіданні 23.11.2021 року за участю уповноважених представників сторін судом оголошено перерву до 09.12.2021 року.
Ухвалою суду від 09.12.2021 року судове засідання відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.
У судовому засіданні 17.02.2022 року за участю уповноважених представників сторін судом оголошено перерву до 22.03.2022 року.
Ухвалою суду від 22.03.2022 року судове засідання відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.
Представник позивача на електронну адресу суду надіслав клопотання б/н від 08.06.2022 року (вх. № 02.3.1-02/2839/22 від 08.06.2022 року) про розгляд справи без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач, будучи своєчасно і належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, 15.03.2022 року Верховна Рада України затвердила Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022 року № 133/2022, відповідно до якого воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб. 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб. 22.05.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Згідно зі ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства випливає, що запровадження на території держави режиму воєнного стану не має прямого впливу на процес здійснення судочинства (за винятком випадку неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій ведуться активні бойові дії).
Суд звертає увагу, що відповідачем у межах даного спору є Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, територіально розташована в Закарпатській області, де наразі не ведуться бойові дії, а відтак, відсутні підстави для нездійснення правосуддя судами, в тому числі і Господарським судом Закарпатської області.
Водночас, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 22.03.2022 року явка учасників справи в судове засідання 08.06.2022 року судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 433 157 грн. 93 коп. компенсації вартості обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз”, у зв'язку з виявленням несанкціонованого відбору відповідачем природного газу за період із 01.01.2021 по 21.02.2021 року у кількості 21 883,61 куб.м.
Зазначає, що з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, позивачем на адресу Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області надсилались повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання із зазначенням часу та дати підготовки газоспоживного обладнання до його опломбування. Однак, у порушення підпункту 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, споживач не допустив уповноважених представників товариства до об'єкта (об'єктів) споживача з метою припинення газопостачання, про що складено відповідні акти про недопуск до припинення/обмеження газопостачання від 05.01.2021 року та 04.02.2021 року.
За твердженням позивача, у зв'язку з несанкціонованим відбором, весь природний газ, спожитий відповідачем протягом січня-лютого 2021 року, віднесено на негативний небаланс АТ “Закарпатгаз” як оператора газорозподільної системи, що підтверджується актами врегулювання щодобових небалансів за газові місяці - січень-лютий 2021 року та алокацією.
Відтак, позивач стверджує, що у зв'язку з відсутністю у відповідача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, неприпиненням останнім власного газоспоживання у добровільному порядку, невиконанням письмової вимоги оператора ГРМ, відмовою в доступі позивачу для здійснення припинення розподілу, відповідач зобов'язаний компенсувати вартість обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз” у розмірі 433 157 грн. 93 коп.
У поданому суду відзиві на позовну заяву № 05-26/674 від 15.06.2021 року (вх. № 02.3.1-02/4597/21 від 18.06.2021 року) відповідач проти доводів позивача заперечив та наголосив на їх необґрунтованості, зазначаючи, що застосування при розрахунку вартості обсягів природного газу, віднесених на небаланс, коефіцієнту компенсації 2 є неправомірним.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи акти про недопуск до припинення/обмеження газопостачання від 05.01.2021 року та 04.02.2021 року не є належними та допустимими доказами, оскільки підписані з боку споживача особами, не уповноваженими на таке підписання. На переконання відповідача, відсутніми є докази невключення його до реєстру споживачів якого-небудь постачальника природного газу, адже витяг із форми № 9, долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, не може бути належним доказом, оскільки підписаний особою, докази повноважень якої відсутні в матеріалах справи. Крім того, зазначає і про відсутність доказів достовірності показників алокації, що надана і оформлена самим позивачем, без обґрунтування правомірності та точності відповідного розрахунку.
Покликаючись на положення Кодексу ГРМ та Типового договору про розподіл природного газу, відповідач наголошує, що у випадку виникнення небалансу, такий, у першу чергу, підлягає врегулюванню оператором газотранспортної системи. Поряд із цим, позивачем не підтверджені обставини проведення врегулювання небалансу та віднесення такого на позивача, у зв'язку з чим до моменту здійснення вказаних заходів відповідач вважає заявлений позов передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Позивач подав суду відповідь на відзив б/н від 30.06.2021 року (вх. № 02.3.1-02/4816/21 від 30.06.2021 року), в якій наголосив на безпідставності тверджень відповідача про те, що акти про недопуск до припинення/обмеження газопостачання підписані неуповноваженими особами, оскільки для кваліфікації порушення на ринку природного газу має значення сам факт допуску представника АТ “Закарпатгаз” до газових котлів та виявлення вказаного правопорушення і, як наслідок, фіксація виявленого правопорушення споживачем.
При цьому, позивач зауважує, що перебування на об'єкті позивача особи, яка має доступ до закритих приміщень позивача, допустила представників відповідача на об'єкт для проведення перевірки, не може вважатися неуповноваженою особою.
Звертає увагу суду на те, що відповідач не врахував змін, внесених до Кодексу газорозподільних систем Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1437 від 27.12.2017 року, відтак, правомірним та обґрунтованим є застосування до відповідача коефіцієнту компенсації 2, оскільки неврегульований небаланс виник саме з вини споживача (відповідача) через відмову в допуску до об'єкта газопостачання, що відповідачем не заперечується.
Водночас, позивач зазначає, що розрахунок алокації було здійснено чітко у відповідності до норм Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС, а коригування обсягів добового відбору/споживання забезпечується оператором газорозподільної системи на інформаційній платформі.
З огляду на викладене та у зв'язку з відсутністю відповідача в реєстрі споживачів у жодного постачальника, позивачем правомірно було здійснено розрахунок алокації та компенсації із застосуванням коефіцієнту 2.
У запереченні на відповідь на відзив № 05-26/797 від 20.07.2021 року (вх. № 02.3.1-02/5510/21 від 29.07.2021 року, № 02.3.1-02/1448/22 від 28.02.2022 року) відповідач вказав, що з січня місяця між сторонами відсутній договір, яким передбачено врегулювання щодобових небалансів. Крім того, зазначив, що позивач провів перерахунок місячних небалансів до Тересвянської селищної ради за січень-лютий 2021 року та врахував заборгованість за ними із застосуванням коефіцієнту компенсації 2 за надані послуги балансування природного газу, що можна розцінювати як штучне створення підстав для подання даного позову.
Як стверджує відповідач, зазначені обставини через відсутність договору не створюють для нього юридичних наслідків, оскільки відсутній порядок врегулювання питань небалансу з боку операторів газорозподільної системи.
Заявою № 05-26/81 від 15.02.2022 року (вх. № 02.3.1-02/1132/22 від 17.02.2022 року) відповідач просить суд у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення в даній справі на 12 місяців, покликаючись на те, що для бюджету Тересвянської територіальної громади стягнення спірної заборгованості є надмірним тягарем, що, як наслідок, може ускладнити виконання судового рішення.
Представник позивача на електронну адресу суду надіслав письмові заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення б/н від 15.03.2022 року (вх. № 02.3.1-02/1696/22 від 16.03.2022 року), в яких зазначає, що заява про розстрочення виконання рішення є необґрунтованою, безпідставною та такою, що жодним чином не ґрунтується на нормах законодавства. Стверджує, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про розстрочення виконання судового рішення, стосовно наявності судових спорів зі значними сумами до Тересвянської селищної ради.
Крім того, наголошує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення відповідальності за порушення зобов'язання.
Вказує на те, що питання щодо розстрочення виконання судового рішення чи укладення мирової угоди відповідач мав можливість неодноразово заявити ще під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження, а не кожен раз зривати судові засідання, подаючи такі заяви не заздалегідь, а прямо в судовому засіданні, свідомо зловживаючи своїми процесуальними правами.
За твердженням позивача, у заяві про розстрочення виконання судового рішення, відповідач посилається на ст. 331 ГПК України, яка регулює порядок розстрочення виконання рішення суду вже за наслідками розгляду справи, тобто у спеціальному порядку, а тому, вважає, що відповідач подав завідомо процесуально безпідставну заяву, незважаючи на те, що суд не позбавлений можливості розстрочити виконання рішення самостійно на підставі ч. 6 ст. 238 ГПК України, однак у разі, якщо наявні докази для такого розстрочення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2494, відповідно до Закону України “Про ринок природного газу”, затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини Оператора газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ), яким є АТ “Закарпатгаз” (позивач у справі), із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
АТ “Закарпатгаз” є Оператором газорозподільних мереж (далі - Оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 201 від 16.02.2017 року.
Пункт 1 глави 1 Розділу VI Кодексу ГРМ визначає, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу ГРМ та укладення договору розподілу природного газу.
Відповідно до приписів статті 40 Закону України “Про ринок природного газу”, розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно правовими актами.
На підставі пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
На виконання вимог статей 12 та 40 Закону України “Про ринок природного газу”, Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір).
Матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2016 року відповідачем підписано Заяву-приєднання № 0942049PGYEB016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), із огляду на що між АТ “Закарпатгаз” та Тересвянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області (відповідачем, споживачем) укладено Типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 0942049PGYEB016 від 01.01.2016 року (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону і Кодексу ГРМ.
У відповідності до п. 1.3. Договору, даний Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви - приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) до цього Договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплати рахунка оператора ГРМ, та/бо документально підтверджене споживання природного газу.
За умовами п. 2.1. Договору, позивач взяв на себе обов'язок надати відповідачу послуги із розподілу природного газу, а відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розміри, строки та порядку, що визначені Договором.
Відповідно до абзацу першого пункту 3.1. розділу IIІ Договору, пункту 1 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.
Згідно з пунктом 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді, споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, незважаючи на те, що Тересвянську селищну раду Тячівського району Закарпатської області не було включено до Реєстру споживачів будь - якого постачальника в період із 01.01.2021 року по 21.02.2021 року, відповідач продовжував здійснювати несанкціонований відбір природного газу, відібравши протягом січня-лютого 2021 року 21 883,61 куб.м. (13 505,51 куб.м. за січень 2021 року та 8 378,10 куб.м. за лютий 2021 року).
За твердженням позивача, про цю обставину АТ “Закарпатгаз” дізналось з єдиної інформаційної системи, у якій здійснюється обмін даними між суб'єктами ринку природного газу, а саме, з щоденного повідомлення споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку входу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання.
Абзацом першим пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадку відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
3 підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, АТ “Закарпатгаз” на адресу Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області надіслало повідомлення № 880-Сл-6301-1220 від 28.12.2020 року про припинення газопостачання/розподілу природного газу, запропонувавши у термін до 01.01.2021 року самостійно припинити споживання (відбір) природного газу і підготувати до опломбування газоспоживне обладнання.
Разом з тим, у порушення підпункту 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, споживач не допустив уповноважених представників товариства до об'єкта (об'єктів) споживача з метою припинення газопостачання, про що складено відповідні акти про недопуск до припинення/обмеження газопостачання № 823 від 05.01.2021 року та № 2 від 04.02.2021 року.
Відтак, у зв'язку з несанкціонованим відбором, весь природний газ, спожитий відповідачем у період із 01.01.2021 року по 21.02.2021 року віднесено на негативний небаланс АТ “Закарпатгаз” як оператора газорозподільної системи, що підтверджується актами врегулювання щодобових небалансів за газові місяці - січень-лютий 2021 року та алокацією.
Згідно з пунктом 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ. якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь - якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою: В = Vф х Ц х К,
де В - вартість природного газу, яка компенсується Оператору ГРМ;
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий споживачем за період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь - якого постачальника;
Ц - ціна природного газу, використаного Оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у відповідний період. Оператор ГРМ щомісячно публікує на своєму веб - сайті інформацію про таку ціну та період її дії;
К - коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 1,5.
При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
Зважаючи на те, що за результатами споживання природного газу у період відсутності Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області в Реєстрі споживачів будь - якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу), Оператор ГТС відніс такі обсяги (неврегульований небаланс) на АТ “Закарпатгаз”, як Оператора ГРМ, та обрахував вартість зазначених обсягів, що мають бути компенсовані відповідачем, на загальну суму 433 157 грн. 93 коп.
АТ “Закарпатгаз” звернулося до відповідача - Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області з листами за вих. № 88003.2-Сл-1316-0221 від 18.02.2021 року та № 88003.2-Сл-1905-0321 від 17.03.2021 року про компенсацію вартості неврегульованого балансу, до яких долучив акти надання послуг № 81008545 від 31.01.2021 року та № 81014803 від 28.03.2021 року, а також рахунки на їх оплату.
Проте, на день звернення до суду з даною позовною заявою, компенсація вартості обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз” в розмірі 433 157 грн. 93 коп. відповідачем не здійснена, що і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 433 157 грн. 93 коп. із відповідача у примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з пунктом 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ, за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, не будучи включеним до Реєстру споживачів будь-якого постачальника, в період із 01.01.2021 року по 21.02.2021 року здійснював несанкціонований відбір природного газу, відібравши протягом січня-лютого 2021 року 21 883,61 куб.м. (13 505,51 куб.м. за січень 2021 року та 8 378,10 куб.м. за лютий 2021 року).
Таким чином, оскільки відповідач у спірний період не був включений до Реєстру споживачів жодного постачальника, споживання природного газу, здійснене ним, кваліфікується як несанкціонований відбір.
Пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що Оператор ГРМ, яким є позивач у справі має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача, зокрема, у випадку відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
У разі несанкціонованого відбору газу споживачем, весь відповідний обсяг природного газу, Оператор ГТС відносить на відповідного Оператора ГРМ, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи (абзац 2 пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС).
З огляду на те, що у відповідача був відсутній підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період, він самостійно не припинив власне газоспоживання, чим порушив пункт 17 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року, відмовивши в доступі оператору ГРМ для здійснення припинення розподілу, відповідач зобов'язаний компенсувати вартість обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз”, на суму 433 157 грн. 93 коп.
Встановлені судом та підтверджені матеріалами справи обставини невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та Правил постачання природного газу є самостійною і достатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог у даній справі.
Доводи відповідача про те, що акти про недопуск до припинення/обмеження газопостачання від 05.01.2021 року та 04.02.2021 року підписані неуповноваженими особами судом відхиляються, оскільки для кваліфікації порушення на ринку природного газу має значення сам факт допуску представника АТ "Закарпатгаз" до газових котлів та виявлення вказаного правопорушення, і як наслідок, фіксація виявленого правопорушення споживачем. Формальні вимоги не можуть ставитися в залежність від виявленого правопорушення, зокрема, стосовно вчинення відповідачем дій, які стали підставою для його виявлення шляхом допуску до газових котлів. Вказані формальні вимоги не можуть також бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Зазначене узгоджується з пп. 4 пункту 7.4 Типового договору розподілу природного газу, яким передбачено обов'язок споживача забезпечувати безперешкодний представникам Оператора ГРМ доступ на власний об'єкт, зокрема, для виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо.
Аналогічну позицію викладено і у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі № 906/941/18, в якій зазначено, що саме перебування на об'єкті позивача особи, яка має доступ до закритих приміщень позивача, допустила представників відповідача на об'єкт для проведення перевірки, не може вважатися неуповноваженою особою.
Відповідно до пункту 5 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок та інших об'єктів всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання службових обов'язків, передбачених законодавством.
Враховуючи вищенаведене, саме на споживача покладеться обов'язок забезпечити безперешкодний доступ представникам оператора ГРМ для проведення перевірки, наявність на момент перевірки уповноваженої особи чи представника, а також забезпечити збереження та цілісність комерційного ВОГ/встановлених оператором ГРМ захисних пломб.
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності доказів не включення його до реєстру споживачів жодного постачальника, то такі судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не навів доказів наявності у нього постачальника, не надав договору на постачання природного газу, здійснення алокації/номінації, що, поряд із наявністю договору про постачання природного газу, є підставою для здійснення відбору природного газу.
При цьому, не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що у разі виникнення небалансу, такий підлягає врегулюванню, в першу чергу, між оператором ГРМ та оператором ГТС, оскільки наведені відповідачем норми законодавства є нечинними з урахуванням змін, внесених до Кодексу ГРМ Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1437 від 27.12.2017 року, що набрала чинності ще 01.01.2018 року.
Аргументи відповідача стосовно неправомірності нарахування позивачем боргу з коефіцієнтом компенсації 2 за надані послуги балансування природного газу, судом відхиляються.
Згідно з пунктом 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення оператором ГРМ припинення розподілу природного газу або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2, а тому, застосування позивачем до відповідача коефіцієнту 2 є правомірним та обґрунтованим, оскільки неврегульований небаланс виник саме з вини споживача (відповідача) через відмову в допуску до об'єкта газопостачання, що відповідачем не заперечується.
Крім того, з урахуванням підпункту 4 пункту 5 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, розрахунок алокації було здійснено чітко у відповідності до норм Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС, а коригування обсягів добового відбору/споживання забезпечується оператором газорозподільної системи на інформаційній платформі.
Із приводу поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання судового рішення в даній справі суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Обставини, які зумовлюють надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Питання щодо надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити чи розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Разом з тим, доводи, викладені відповідачем у поданій ним заяві, не підтверджені жодними документальними доказами, аналогічно, як і не обґрунтовано реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочення такого виконання на 12 місяців.
Крім того, відсутність бюджетних коштів не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі N 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 року у справах N 925/246/17, N 925/974/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 916/1345/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі N 12-46гс18.
Окрім того, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги заперечення позивача проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у зв'язку з відсутністю об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач належних доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 6 497 грн. 37 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, вул. Народна, будинок 83, смт. Тересва, Тячівський район, Закарпатська область, 90564 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04349610) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз”, вул. Погорєлова, будинок 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 05448610) 433 157 (Чотириста тридцять три тисячі сто п'ятдесят сім гривень) грн. 93 коп. компенсації вартості обсягів природного газу, віднесених на небаланс АТ “Закарпатгаз”, а також суму 6 497 (Шість тисяч чотириста дев'яносто сім гривень) грн. 37 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 08.07.2022 року.
Суддя Пригара Л.І.