вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.07.2022м. ДніпроСправа № 904/161/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Лисаченко В.С.,
представників учасників справи:
від позивача: Калдаєв А.В., Нижник А.А. (посвідчення № 1124 від 07.12.2017, адвокат);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився,
дослідивши матеріали справи №904/161/22
за позовом фізичної особи-підприємця КАЛДАЄВА Анатолія Васильовича
до
1. Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради
2. Комунального некомерційного підприємства "МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 4" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ,
про визнання договору оренди від 05.09.2019 №548-ДРА/19 продовженим на тих самих умовах; про визнання рішення відповідача-1 від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовження договору оренди» недійсним,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Фізична особа-підприємець КАЛДАЄВ Анатолій Васильович (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 11.01.2022 за вих. №б/н до Департаменту по роботі з активами управління з питань комунальної власності Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1) та до Комунального некомерційного підприємства "МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 4" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідачем-2), у якій просить суд: визнати продовженим на тих самих умовах договір оренди від 05.09.2019 №548-ДРА/19; визнати недійсним рішення відповідача-1 від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовжені договору оренди».
Позовні вимоги вмотивовані тим, що сторони не дійшли згоди про продовження договору оренди на тих самих умовах у добровільному порядку.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/161/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022.
Ухвалою від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.02.2022.
20.01.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 20.01.2022 за вих. №б/н про забезпечення позову, у якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу-1 та відповідачу-2 передавати нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані на 1-му поверсі 9-ти поверхової будівлі, загальною площею - 180,0 кв.м, розміщені за адресою: м. Дніпро, вул. Ближня, 31, що перебувають на балансі відповідача-2, в оренду будь-яким особам та/або підприємствам, установам, організаціями будь-яких форм власності, та/або укладати будь-які інші договори, предметом яких є вказане нерухоме майно, до вирішення справи по суті.
Ухвалою від 24.01.2022 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця КАЛДАЄВА Анатолія Васильовича від 20.01.2022 про забезпечення позову відмовлено.
07.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшов відзив від 03.02.2022 за вих. № 03102, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшло клопотання від 07.02.2022 за вих. № б/н про відкладення розгляду справи на більш пізню дату у зв'язку із хворобою представника.
Ухвалою від 08.02.2022 відзив прийнято до розгляду. Залучено ДНІПРОВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - третя особа-1). Зобов'язано позивача невідкладно направити на адресу третьої особи-1 та відповідача-2 копію позовної заяви від 11.01.2022 за вих. №б/н та додані до неї документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Зобов'язано відповідача-1 невідкладно направити на адресу третьої особи-1 та позивача копію відзиву від 03.02.2022 за вих. №03102 та додані до нього документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Підготовче засідання відкладено на 16.03.2022.
22.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов відзив від 18.02.2022 за вих. № б/н, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
23.02.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 23.02.2022 за вих. №5/45 щодо повторного направлення копії позовної заяви із додатками у справі №904/161/22 відповідачам, третій особі разом з доказами відправлення (опис вкладення у цінний лист та накладна №4900095914832 від 16.02.2022, опис вкладення у цінний лист та накладна №4900095914824 від 16.02.2022, а також опис вкладення у цінний лист та накладна №4900095914816 від 16.02.2022) на адресу третьої особи-1, відповідача-1 та відповідача-2. Оцінивши докази відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адреси відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1, господарський суд визнав їх належними, а вимоги ухвали від 08.02.2022 в частині направити на адресу третьої особи-1 та відповідача-2 копію позовної заяви від 11.01.2022 за вих. №б/н та додані до неї документи листом з описом вкладення виконаними.
Судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулося у зв'язку із запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.
Ухвалою від 12.04.2022 зобов'язано відповідача-2 невідкладно направити на адресу третьої особи-1 копію відзиву від 18.02.2022 за вих. №б/н з доданими до нього документами листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Вирішення питання про прийняття відзиву від 18.02.2022 за вих. №б/н з доданими до нього документами відкладено. Підготовче засідання призначено на 17.05.2022.
17.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшло клопотання від 16.05.2022 за вих. №б/н про відкладення розгляду справи на іншу дату, після припинення або скасування воєнного стану, з огляду на те, що представник відповідача-2 перебуває у відпустці до закінчення воєнного стану та не може здійснювати супровід справи. Розглянувши клопотання відповідача-2, господарський суд визнає його необґрунтованим, оскільки перебування представника відповідача-2 у відпустці не підтверджено доказами, неможливість заміни представника іншим представником також не доведена.
17.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 13.05.2022 за вих. №03/05 про долучення документів до матеріалів справи, а саме доказів направлення, зокрема, на адресу третьої особи-1 копії відзиву з доданими до нього документами. Оцінивши докази направлення відзиву та доданих до нього документів на адресу третьої особи-1, господарський суд визнав їх належними, а вимоги ухвали від 08.02.2022 виконаними. Отже, відзив відповідача-1 підлягає прийняттю до розгляду.
17.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 13.05.2022 за вих. №03108 про долучення документів до матеріалів справи, у якому просить суд долучити до матеріалів докази у справі. Господарський суд визнав за можливе долучити до матеріалів справи надані відповідачем-1 докази.
Ухвалою від 17.05.2022 підготовче засідання відкладено до 01.06.2022. Відповідача-2 повторно зобов'язати невідкладно направити на адресу третьої особи-1 копію поданого ним відзиву з доданими до нього документами листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду.
23.05.2022 через відділ документального забезпечення від третьої особи-1 надійшли пояснення від б/д за вих. №б/н, у яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Оцінивши письмові пояснення третьої особи-1 та додані до них документи, суд з'ясував, що третя особа-1 скористалася правом на подачу письмових пояснень і надіслала їх іншим учасникам справи, а тому суд визнав за можливе прийняти їх до розгляду.
25.05.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, та відповідь на відзив відповідача-2, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити. Оцінивши відповідь на відзив відповідача-1 та відповідь на відзив відповідача-2 і додані до них документи, господарський суд встановив, що позивач скористався правом на подачу відповідей на відзиви і надіслав їх іншим учасникам справи, а тому суд визнав за можливе прийняти їх до розгляду.
27.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшло клопотання від 26.05.2022 за вих. № б/н про долучення документів до матеріалів справи, у якому відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення копії відзиву відповідачу-1 на виконання ухвали від 17.05.2022.
31.05.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшло клопотання від 30.05.2022 за вих. № б/н про долучення документів до матеріалів справи, у якому відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення відзиву на адресу третьої особи-1. Оцінивши докази направлення відзиву (накладна №4900096871193 від 30.05.2022, опис вкладення у цінний лист), господарський суд визнав їх належними, а вимоги ухвал від 12.04.2022 та від 17.05.2022 виконаними.
Ухвалою від 01.06.2022 письмові пояснення третьої особи-1 прийнято до розгляду; відзив відповідача-2 від 18.02.2022 за вих. №б/н прийнято до розгляду; відповідь на відзив відповідача-1 прийнято до розгляду; відповідь на відзив відповідача-2 прийнято до розгляду. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті до 05.07.2022.
02.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 31.05.2022 за вих. № б/н, у якому відповідач-1 просить суд прийняти клопотання до розгляду та розглянути питання щодо заміни неналежного відповідача з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Клопотання відповідача-1 обґрунтовано тим, що згідно з п. 2 рішення Дніпровської міської ради від 23.02.2022 № 84/16 «Про затвердження Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради» Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виступає стороною у договорах оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, які були укладені до моменту прийняття цього рішення.
Згідно з п. 1.1 Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради департамент є органом приватизації Дніпровської міської ради та орендодавцем нерухомого майна Дніпровської міської територіальної громади.
Згідно з п. 2.2 Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради департамент у межах своїх повноважень має право від імені та в інтересах територіальної громади міста самостійно укладати угоди, договори і контракти з юридичними та фізичними особами, набувати майнові права та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем, а також третьою особою у судах всіх інстанцій, укладати мирові угоди.
Так, на думку відповідача-1, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є неналежним відповідачем у справі, а належним є Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Розглянувши заявлене клопотання, суд доходить таких висновків.
Питання заміни неналежного відповідача врегульоване ст. 48 ГПК України. Так, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2). Після спливу строків, зазначених в частині, зокрема, другій цієї статті, суд замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3).
Тобто, заміна неналежного відповідача здійснюється виключно за клопотанням позивача, а не будь-якого іншого учасника процесу. І до закінчення підготовчого провадження, а не на будь-якій стадії провадження у справі.
Господарський суд враховує, що клопотання про заміну неналежного відповідача подано відповідачем-1, а не позивачем. Крім того, на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження у справі.
Водночас господарський суд наголошує, що визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів до яких звернуті позовні вимоги є правом виключно позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.
Таким чином, господарський суд враховує позицію відповідача-1 при розгляді справи, проте клопотання визнає таким, що не підлягає задоволенню.
Крім того, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради станом на час розгляду спору є діючою юридичною особою, а тому вимогу про визнання недійсним рішення від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовжені договору оренди», яке прийняте безпосередньо Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, позивач заявив підставно саме до цього Департаменту.
22.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшли заперечення, у яких відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Оцінивши заперечення та додані до них документи, господарський суд визнав за можливе прийняти їх до розгляду.
У судовому засіданні 05.07.2022 позивач особисто з'явився у судове засідання і забезпечив явку свого представника, надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.
Представники інших учасників судового процесу явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
01.02.2019 між Дніпропетровською міською радою (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем КАЛДАЄВИМ Анатолієм Васильовичем (далі - позивач, орендар) та Комунальним некомерційним підприємством "МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 4" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач-2, балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 387-14/VII-2/94 (далі - договір оренди).
05.09.2019 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - орендодавець, відповідач-1) та позивачем укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 387-14/VII-2/94 та викладено його в новій редакції. Зміни внесені цією додатковою угодою набувають чинності з 07.05.2019 і діють на майбутнє.
Пунктом 10.1 нової редакції договору визначено, що термін дії договору встановлювався з 07.05.2019 по 01.07.2021.
Згідно з пунктом 10.2 нової редакції договору, після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладення договору оренди на новий термін.
Позивач, користуючись своїм переважним правом звернувся до Генерального директора відповідача-2 із заявою від 17.02.2021 вх. № 304 та заступника директора відповідача-1 із заявою від 22.02.2021 вх. № 3/68 про продовження договору оренди.
Позивач повідомляє, що листом за вих. № 575 від 13.04.2021 відповідач-2 на адресу відповідача-1 щодо продовження договору оренди повідомив таке:
- відсутня заборгованість з орендної плати чи страхових платежів за договором для заповнення довідки;
- простроченої сплати орендної плати чи інших обов'язкових платежів за договором не було;
- розмір орендної плати за березень 2021 року склав 10186,62 грн.
Позивач повідомив, що жодних листів-повідомлень стосовно відмови у продовженні строку оренди за договором позивачу не надходило.
Позивач звертає увагу, що станом на дату звернення із даною позовною заявою продовжує сплачувати орендну плату та комунальні послуги за користування об'єктом оренди, згідно рахунків-фактур, що надає відповідач-2.
16.12.2021 позивачу надійшов лист відповідача-2, у якому повідомлено про припинення договору на підставі рішення відповідача-1 від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди». В якості підстави для відмови вказано: орендар порушує умови договору оренди та не подав заяву про продовження договору оренди у визначений строк. Відповідач-2 просить підписати акт приймання-передачі об'єкта оренди та звільнити приміщення.
В якості правової підстави позову позивач посилається на положення ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України і доходить висновку, що оскільки сторони не подали один одному жодної заяви, договір вважається таким, що є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.
В підтвердження дії спірного договору позивач послався на сплату рахунків, які виставляються орендодавцем за користування приміщенням та комунальні послуги.
Отже, позивач за принципом «мовчазної згоди» вважає договір продовженим, а рішення про продовження договору погодженим.
Стислий виклад позиції відповідача-1
Відповідач-1 наголосив, що договір припинив свою дію 01.07.2021.
Продовження дії спірного договору має відбуватися за правилами передбаченими Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який набув чинності 01.02.2020 та у відповідності до Постанови КМУ від 03.06.2020 № 483.
Відповідач-1 наголосив, що спірний договір не може бути укладений на новий строк без проведення аукціону.
Крім цього, у відповідності з абз. 6 п. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який набув чинності 01.02.2020, уповноваженим органом управління відповідача-2 є Департамент охорони здоров'я України, який має надати погодження на продовження спірного договору.
Відповідач-1 наголосив, що на звернення останнього Департамент охорони здоров'я України не надав погодження на продовження спірного договору.
Відповідач-1 зазначив, що умовами договору та чинним законодавством не передбачено автоматичної пролонгації договору.
Заяву до електронної торгової системи про продовження дії спірного договору, за твердженням відповідача-1, позивач вчасно не подав.
Отже, спірний договір припинив свою дію 01.07.2021.
Стислий виклад позиції відповідача-2
Відповідач-2 наголосив, що продовження договору оренди повинно відбутися у відповідності до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який набув чинності 01.02.2020, та у відповідності до Постанови КМУ від 03.06.2020 № 483.
Позивач не дотримався вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який набув чинності 01.02.2020 та Постанови КМУ від 03.06.2020 № 483, а тому спірний договір припинив свою дію 01.07.2021.
Стислий виклад позиції третьої особи-1
Третя особа-1 наголосила, що відповідач-1 діє виключно в межах повноважень, визначених у рішеннях міської ради та не може самостійно приймати рішення щодо передачі в оренду нерухомого майна.
Так, згідно порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, який є додатком 1 до рішення міської ради від 06.04.2011 № 19/10, продовження договору на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін.
Третя особа-1 наголосила, що позивач не звертався до відповідача-1 із заявою про укладення договору оренди на новий термін та необхідний пакет документів не надавав.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву
В якості заперечень проти позиції відповідача-1, викладеної у відзиві, позивач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за умовами якого без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше.
Доводи відповідача-1 щодо відповіді на відзив
Відповідач-1 наголосив, що позивач звернувся до орендодавця шляхом заповнення електронної форми заяви через особистий кабінет в електронній торговій системі щодо продовження договору нерухомого майна 16.07.2021, тобто після закінчення строку дії договору оренди.
Отже, відповідач-1 наголосив, що позивач втратив своє переважне право на продовження договору, який закінчив свою дію 01.07.2021.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; наявності / відсутності підстав для продовження договору на тих самих умовах.
Суд встановив, що Рішенням Дніпропетровської обласної ради сьомого скликання чотирнадцятої сесії від 19.10.2018 №387-14/VII «Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» вирішено передати в оренду позивачу нерухоме майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває на балансі комунальних підприємств, установ, закладів і знаходиться за адресою: вул. Ближня, 31 у місті Дніпрі, загальною площею 180,00 кв м.
01.02.2019 між Дніпропетровською обласною радою (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем КАЛДАЄВИМ Анатолієм Васильовичем (далі - орендар, позивач) та Комунальним некомерційним підприємством "МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 4" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач-2, балансоутримувач) укладений договір оренди № 387/14/VII-2/94 (далі - договір №387/14/VII-2/94).
Предмет договору. З метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №387-14/VII передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), під розміщення їдальні та буфета дієтичного харчування для співробітників (п. 1.1 договору № 387/14/VII-2/94).
Об'єкт оренди є нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) загальною площею 180,8 кв.м (56,6 + 54,0 + 9,5 + 12,4 + 48,3), розташоване за адресою: 49102, м. Дніпро, вул. Ближня, 31, на першому поверсі блоку Г будівлі, споруди, яке знаходиться на балансі КЗ «Дніпропетровська МБКЛ №4» ДОР» (п. 2.1 договору № 387/14/VII-2/94).
Вартість об'єкта оренди згідно зі звітом про експертну оцінку нерухомого майна станом на 13.08.2018 становить 1.320.160,00 грн (п. 2.2 договору №387/14/VII-2/94).
Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2) (пункт 2.3 договору № 387/14/VII-2/94).
Об'єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (пункт 2.4 договору № 387/14/VII-2/94).
Ціна договору визначена розділом 3. Орендна плата.
Цей договір діє з 01.02.2019 до 01.07.2021 включно (пункт 11.1 договору №387/14/VII-2/94).
За актом приймання-передачі від 2018 року, який складено за участю орендодавця, позивача та відповідача-2, позивач прийняв в оренду нерухоме майно розташоване за адресою: вул. Ближня, 31, загальною площею 180,8 кв м.
05.09.2019 між відповідачем-1 (далі - відповідач-1, орендодавець) та позивачем (далі - позивач, орендар) укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області №387-14/VII-2/94 від 05.09.2019, якою внесені зміни до договору оренди № 387-14/ VII-2/94 від 05.09.2019 та викладено його у новій редакції. Крім цього, зазначено, що зміни внесені цією додатковою угодою набувають чинності з 07.05.2019 і діють на майбутнє.
Так, з 07.05.2019 взаємовідносини між відповідачем-1 як орендодавцем та позивачем як орендарем почав регулювати договір №548-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі - договір № 548-ДРА/19).
Предмет договору. З метою ефективного використання комунального майна орендодавець (відповідач-1) на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 зі змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані на 1-му поверсі, 9-ти поверхової будівлі (далі - об'єкт оренди), загальною площею - 180,0 кв. м, розміщені за адресою: м. Дніпро, вул. Ближня, 31, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 1.320.160,00 грн без ПДВ, що перебувають на балансі відповідача-2, для використання під розміщення їдальні та буфета дієтичного харчування. Використовувати об'єкт оренди не за цільовим призначенням забороняється (п. 1.1 договору № 548-ДРА/19).
Ціна договору визначена розділом 3. Орендна плата.
Строк дії договору. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли, цей договір діє з 01.05.2019 по 01.07.2021 (п. 10.1 договору № 548-ДРА/19).
За актом приймання-передачі від 07.05.2019, який складено за участю орендодавця, позивача та відповідача-2, позивач прийняв в оренду вбудовані нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Ближня, 31, загальною площею 180,8 кв. м.
Пунктом 10.2 договору №548-ДРА/19 визначено, що після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий термін встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленостей щодо умов договору, переважне право орендаря на переукладання договору припиняється.
Відповідно до пункту 10.3 договору № 548-ДРА/19 у разі відсутності протягом місяця заяви від орендаря про переукладення договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5 цього договору.
20.01.2020 між відповідачем-1 та позивачем укладено додаткову угоду № 2 від 20.01.2020, якою у п. 1.1 розділу 1. Предмет договору, слова «… що перебувають на балансі Комунального закладу «Міська клінічна лікарня №4» …», замінити на слова «… що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради …». Вказані зміни набули чинності з 05.12.2019.
Позивач звернувся до відповідача-2 із заявою від б/д за вих. № б/н про продовження договору оренди, у якій просив відповідача-2 розглянути можливість продовжити термін дії договору на 5 років. Про отримання заяви від б/д за вих. №б/н свідчить відмітка відповідача-2 з вх. №304 від 17.02.2021.
Відповідач-1 листом від 17.02.2021 за вих. № 8/7-69 Про закінчення терміну дії договору оренди звернувся до позивача і повідомив, що договір закінчує свою дію 01.07.2021. Крім цього, відповідач-1 зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» спірний договір не може бути переукладений на новий термін без аукціону. В якості доказу отримання позивачем листа відповідача-1 від 17.02.2021 за вих. № 8/7-69 «Про закінчення терміну дії договору оренди», останній долучив рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від б/д за вих. № 18/21, у якій просив продовжити строк дії договору № 548-ДРА/19. Про отримання заяви від б/д за вих. №18/21 свідчить відмітка відповідача-1 з вх. № 13/68 від 22.02.2021.
У відповідь на лист позивача відповідач-1 листом від 10.03.2021 за вих. № 8/7-147 «Про внесення до ЄТС» повідомив позивача, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Постанови КМУ від 03.06.2020 № 483 (Порядку передачі в оренду державного та комунального майна) для продовження терміну дії договору оренди від 05.09.2019 № 548-ДРА/19 позивачу необхідно звернутися із заявою та звітом незалежного оцінювання нерухомого майна (та рецензія до нього) стосовно продовження договору оренди до електронного майданчика, що в свою чергу створить можливість для подальшого провадження дії договору оренди.
Листом від 13.04.2021 за вих. № 575 відповідач-2 у відповідь на лист відповідача-1 від 24.03.2021 за вих. № 7/7-234 повідомив таке: відсутня заборгованість з орендної плати чи страхових платежів за спірним договором на дату заповнення довідки; прострочення сплати орендної плати чи інших обов'язкових за договором платежів не було; перевірок балансоутримувач або орендодавець не здійснювали протягом строку оренди; цільове призначення, за яким об'єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди: розміщення, реалізація друкованої продукції та надання послуг копіювання; розмір орендної плати за березень 2021 року склав 10.186,62 грн.
Відповідач-1 надав для долучення до матеріалів справи докази того, що позивач звернувся до ЄТС із заявою в електронній формі про продовження договору оренди та просив прийняти заявку на продовження діючого договору оренди даного об'єкта без проведення аукціону відповідно до чинного законодавства 16.07.2021.
Листом від 13.05.2021 за вих. № 4/7-1024 відповідач-1 звернувся до Департаменту охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради та просив надати погодження органу управління на продовження спірного договору оренди.
Відповідач-1 прийняв рішення від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди», яким вирішив: відмовити у продовження договору оренди від 05.09.2019 № 548-ДРА/19, нерухомого майна за адресою: вул. Ближня, 31, загальною площею 180,0 кв. м, на підставі застосування ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а саме: у зв'язку із тим, що орендар порушує умови договору оренди та не подав заяву про продовження договору оренди у визначений строк.
Відповідач-2 листом від 16.12.2021 за вих.№1744 повідомив позивача про припинення дії договору № 548-ДРА/19 та просив не пізніше 20.12.2021 підписати акти приймання-передачі об'єкта оренди до договору №548-ДРА/19 і звільнити об'єкт оренди за адресою: м. Дніпро, вул. Ближня на 1-му поверсі 9-ти поверхової будівлі загальною площею 180,0 кв. м.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив визнання договору оренди від 05.09.2019 №548-ДРА/19 продовженим на тих самих умовах та визнання недійсним рішення від 06.12.2021 № 167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди».
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, регулюються нормами Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX “Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон про оренду).
Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок), яким деталізовано окремі процедурні моменти передачі майна в оренду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 “Деякі питання оренди державного та комунального майна”.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону про оренду договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Крім того, пунктом 135 Порядку передбачено, що якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом про оренду строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Також пунктом 136 Порядку передбачено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позивач звернувся до відповідача-2 із заявою від б/д за вих. № б/н про продовження договору оренди (а. с. 34 том 1), у якій просив відповідача-2 розглянути можливість продовжити термін дії договору на 5 років. Про отримання заяви від б/д за вих. №б/н свідчить відмітка відповідача-2 з вх. № 304 від 17.02.2021.
До відповідача-1 позивач звернувся із заявою від б/д за вих. № 18/21 (а. с. 35 том 1), у якій просив продовжити строк дії договору № 548-ДРА/19. Про отримання заяви від б/д за вих. № 18/21 свідчить відмітка відповідача-1 з вх. № 13/68 від 22.02.2021.
Оцінивши заяви позивача від б/д за вих. № б/н про продовження договору оренди (а. с. 34 том 1) та від б/д за вих. № 18/21 (а. с. 35 том 1) адресовані відповідачу-2 та відповідачу-1 відповідно, господарський суд встановив, що вони складені у простій письмовій формі, однак з дотриманням строку звернення (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди).
Слід зазначити, що законодавство не встановлює таку підставу для не продовження договору оренди як подачу заяви у невстановленій формі.
Якщо орендар подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, але форма не відповідає вимогам, визначеним пунктом 136 Порядку, орендодавець повинен прийняти заяву і роз'яснити заявнику про виправлення недоліків поданої заяви, зокрема щодо її форми.
Так, листом від 10.03.2021 за вих. № 8/7-147 Про внесення до ЄТС (а. с. 124 том 1) відповідач-1 повідомив позивача, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Постанови від 03.06.2020 № 483 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна для продовження терміну дії договору оренди від 05.09.2019 № 548-ДРА/19 позивачу необхідно звернутися із заявою та звітом незалежного оцінювання нерухомого майна (та рецензія до нього) стосовно продовження договору оренди до електронного майданчика, що в свою чергу створить можливість для подальшого продовження дії договору оренди.
Водночас у листі від 10.03.2021 за вих. № 8/7-147 відповідач-1 наголосив, що підставою для продовження дії договору оренди є (1) заява орендаря про продовження договору, подана до ЕТС орендарем не пізніше ніж за три місяці та (2) звіт з незалежного оцінювання нерухомого майна до закінчення строку дії договору оренди. Несвоєчасне подання звіту про оцінку майна, договору страхування чи заяви є причиною для розірвання договору оренди.
Позивач наголосив, що до листа відповідача-1 від 10.03.2022 за вих. № 8/7-147 не додано жодних доказів направлення, однак суд звертає увагу, що лист відповідача-1 від 10.03.2022 за вих. № 8/7-147 складено за результатами розгляду заяви позивача від 18/21 від б/д, а тому саме позивач, як зацікавлена особа у продовженні договору, мав вживати заходів щодо отримання інформації про результати розгляду своєї заяви.
Крім цього, господарський суд наголошує, що правовий принцим Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської «незнання закону не є виправданням (ні для кого)», який закріплено у ст. 68 Конституції України, у даному випадку є таким, що підлягає застосуванню.
Отже, ненадання відповідачем-1 доказів направлення листа від 10.03.2022 за вих. № 8/7-147 не свідчить про порушення прав позивача, оскільки у даному випадку саме на позивача покладено обов'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України).
Водночас матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до ЄТС із заявою в електронній формі про продовження договору оренди та просив прийняти заявку на продовження діючого договору оренди даного об'єкта без проведення аукціону відповідно до чинного законодавства. Заява подана 16.07.2021 (а. с. 126-129 том 1), тобто після закінчення строку дії договору.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем (частина 4 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
У статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вказано перелік підстав для відмови у продовженні договорів оренди, а саме: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Відповідач-1 прийняв рішення від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди», яким вирішив: відмовити у продовженні договору оренди від 05.09.2019 № 548-ДРА/19, нерухомого майна за адресою: вул. Ближня, 31, загальною площею 180,0 кв. м, на підставі застосування ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а саме: у зв'язку із тим, що орендар порушує умови договору оренди та не подав заяву про продовження договору оренди у визначений строк.
Господарський суд звертає увагу, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або ж без проведення аукціону.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:
укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше;
укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій.
В даному випадку спірний договір № 548-ДРА/19 від 07.05.2019 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста продовжується вперше та строк оренди за ним становив 2 роки 4 місяці (01.02.2019 до 01.07.2021).
Відповідач-1 зазначив, що оскільки позивач не підпадає під перелік та ознаки, визначені ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», спірний договір не може бути продовжений без аукціону та має бути продовжений лише шляхом проведення аукціону.
Господарський суд з позицією відповідача-1 не погоджується та, надаючи правову оцінку ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», доходить висновку, що вказана частина ст. 18 Закону містить чотири самостійні випадки, які дають змогу продовжити спірний договір оренди без проведення аукціону.
Отже, враховуючи, що спірний договір продовжується вперше та строк оренди за ним становив 2 роки 4 місяці (01.02.2019 до 01.07.2021), господарський суд визнає обґрунтованою позицію позивача щодо можливості його продовження без проведення аукціону.
Таким чином, спірний договір міг бути продовженим без проведення аукціону.
Оцінюючи фактичні обставини справи, врахувавши, що Законом про оренду задекларовано принцип домінування суті над формою і неприпустимість використання формальних недоліків, зокрема, при подачі заяв, для відмови у їх прийнятті, господарський суд доходить висновку, що позивач вчасно звернувся до відповідача-1 із заявою про продовження строку дії договору оренди.
Пунктом 134 Порядку передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
Господарський суд дійшов висновку, що позивач має право продовжити договір оренди без проведення аукціону.
Так, в силу п. 135 Порядку орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Господарський суд встановив, що орендар вчасно звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди.
Заява, відповідно до п. 136 Порядку, подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку, та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Господарський суд звертає увагу, орендар повинен додати до заяви про продовження дії договору документи, передбачені пунктом 113 Порядку, яким деталізовано окремі процедурні моменти передачі майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 “Деякі питання оренди державного та комунального майна” та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив відсутність жодних додатків до заяв позивача від б/д за вих. № б/н про продовження договору оренди (а. с. 34 том 1) та від б/д за вих. № 18/21 (а. с. 35 том 1) адресованих відповідачу-2 та відповідачу-1 відповідно, як і відсутність звіту про оцінку майна, що згідно роз'яснень відповідача-1 викладених у листі від 10.03.2021 за вих. № 8/7-147 та положень статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є підставою для відмови у продовженні спірного договору оренди.
Крім того, суд вважає, що позовні вимоги про визнання продовженим договору оренди не підлягають задоволенню також з наступних підстав.
Верховною Радою України 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. В зазначеному Законі в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" було передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
Водночас пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
В такий спосіб, враховуючи опублікування тексту Закону від 03.10.2019 №157-ІХ в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених вище приписів, введений в дію з 01.02.2020, а, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
В контексті зазначеного суд звертає увагу на те, що в пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до приписів Закону від 10.04.1992 № 2269-XII.
Як вже зазначалось вище, строк дії договору оренди визначений до 01.07.2021.
В такий спосіб, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Відповідно до статті 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:
укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше;
укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Разом з цим, відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням об'єкти оренди, зокрема, майно закладів охорони здоров'я, нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів.
Як встановлено судом та вбачається з договору № 548/ДРА/19 від 07.05.2019 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, орендоване нерухоме майно перебуває на балансі відповідача-2 - Комунального некомерційного підприємства "МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 4" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (п. 1.1 договору).
Уповноваженим органом управління відповідача-2 є Департамент охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради.
Отже, об'єкт оренди (нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані на 1-му поверсі, 9-ти поверхової будівлі, загальною площею - 180,0 кв. м, розміщені за адресою: м. Дніпро, вул. Ближня, 31) належить до майна закладів охорони здоров'я та не може використовуватися за будь-яким цільовим призначенням.
В такий спосіб суд дійшов висновку про те, що наведена обставина виключає можливість для продовження терміну дії договору оренди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, зокрема у п.п. 5.8, 5.10, 5.28.
Водночас пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, (яким встановлено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням об'єкти оренди, зокрема, майно закладів охорони здоров'я) також передбачено таке.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що надане позивачу в оренду приміщення має площу менш як 500 кв та не використовується у діяльності лікарні з лише 19.10.2018 (рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №387-14/VII про передачу позивачу в оренду спірного майна) по 01.07.2021 (дата закінчення спірного договору), тобто менше трьох років, а отже даний випадок не підпадає під наведене вище обмеження.
Доказів зворотнього, як і того, що надане позивачу в оренду приміщення перебуває в аварійному стані, чи подальше надання його в оренду не буде погіршувати соціально-побутових умов осіб, які працюють у такому закладі, суду не надано.
Також п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, передбачає, що такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Господарський суд взяв до уваги, що у п. 1.1 договору визначено, що об'єкт оренди використовується під розміщення їдальні та буфета дієтичного харчування. Водночас у листі відповідача-2 від 13.04.2021 за вих. № 575 адресованого відповідачу-1 вказано, що об'єкт оренди використовувався протягом строку оренди для розміщення, реалізації друкованої продукції та надання послуг копіювання. Проте докази того, що об'єкт оренди використовується з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами і пов'язані із забезпеченням чи обслуговуванням безпосередньо діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів господарському суду надані не були.
Щодо доводів про те, що оскільки у спірних приміщеннях (які використовуються для розміщення їдальні та буфета) не розміщені службові кабінети посадових осіб закладу охорони здоров'я та не використовуються в діяльності лікарні, то у даному випадку не підлягають застосуванню обмеження оренди таких приміщень, передбачені нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, суд відзначає таке.
Частиною другою статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частинами першою-другою статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом, зокрема, є майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем.
Водночас, відповідно до пункту 29 не може бути використані за будь-яким цільовим призначенням в тому числі нерухоме майно закладів охорони здоров'я.
В такий спосіб, передача в оренду спірного майна можлива (крім загальних умов передбачених законодавством) за наявності таких додаткових умов: а) майно не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій; б) при передачі в оренду повинно бути дотримано його цільове використання.
При цьому, статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
Пунктами 1-3 частини першої статті 7 Закону визначено, що підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є: 1) неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із частиною другою статті 3 цього Закону; 2) обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині; 3) неможливість використання об'єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду.
Отже, помилковим є буквальне тлумаченні терміну "розміщення" (як фізичного знаходження співробітників у спірних приміщеннях на момент прийняття рішення про передачу в оренду або продовження дії договору оренди) відокремлено від правових підстав та юридичних титулів, на яких це майно закріплюється та використовується відповідним закладом охорони здоров'я, а також встановленого Законом України "Про оренду державного та комунального майна" порядку укладення та продовження договорів оренди нерухомого майна.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суд також врахував, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, в подібних правовідносинах судом було відмовлено у задоволенні позову з аналогічних підстав.
Більш того, позовні вимоги про визнання продовженим договору оренди у даному випадку не підлягають задоволенню також з огляду на таке.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Положеннями ч. 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку орендодавець заперечив щодо поновлення договору, то такий договір припиняється.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 04.03.2020 у справі № 910/6475/19.
З огляду на викладене, орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.
При цьому у контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 вказала, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у ст. 764 ЦК України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Листом від 13.05.2021 за вих. № 4/7-1024 відповідач-1 звернувся до Департаменту охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради та просив надати погодження органу управління на продовження спірного договору оренди, однак матеріали справи не містять доказів отримання такого погодження від Департаменту охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради.
Аналізуючи зміст листів відповідача-1 від 17.02.2021 за вих. № 8/7-69 Про закінчення терміну дії договору оренди (а. с. 122 том 1), від 10.03.2021 за вих. № 8/7-147 (а. с. 124 том 1), господарський суд доходить висновку, що позивач мав бути обізнаний про процедуру продовження договору, проте в належній формі, а саме шляхом звернення до ЄТС із заявою в електронній формі позивач звернувся 16.07.2021 (а. с. 126-129 том 1), тобто після закінчення строку дії договору.
06.12.2021 відповідач-1 прийняв рішення №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди», отже рішення відповідача-1 свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця продовжувати договірні відносини з позивачем, що також дає підстави вважати, що правові підстави для продовження спірного договору відсутні.
Також суд відзначає, що пунктом 10.2 договору визначено, що після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий строк. Умови договору оренди на новий термін встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору, переважне право орендаря на переукладання договору припиняється.
Надаючи правову оцінку пункту 10.2 договору, господарський суд доходить висновку, що сторони досягли згоди про відсутність автоматичного продовження договору і що всі умови договору оренди на новий термін встановлюються не автоматично, а за домовленістю сторін.
Матеріали справи не містять доказів наявності домовленості сторін щодо умов договору оренди.
В силу ч. 1 ст. 284 Господарського процесуального кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відтак, господарський суд встановив, що, заявляючи позов про визнання спірного договору оренди продовженим на тих самих умовах, позивач не вирішує питання нового строку дії договору, а строк, на який укладається договір оренди є однією з істотних умов договору оренди.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови ВП ВС від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а також самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)). У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання продовженим на тих самих умовах договору оренди від 05.09.2019 №548-ДРА/19, суд, відповідно, доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним рішення відповідача-1 від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовжені договору оренди» є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах, а тому така позовна вимога не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене у сукупності, а саме пряма вказівка (п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483) щодо неможливості використання за будь-яким цільовим призначенням об'єктів оренди, зокрема, майно закладів охорони здоров'я, відсутність звіту незалежного оцінювання нерухомого майна (та рецензія до нього), відсутність волевиявлення орендодавця на продовження дії спірного договору, відсутність згоди сторін щодо умов спірного договору, відсутність згоди сторін щодо такої істотної умови, як строк, на який договір оренди має бути продовженим, господарський суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Посилання позивача на лист відповідача-2 від 13.04.2021 за вих. № 575 адресований відповідачу-1 щодо відсутності заборгованість по орендній платі чи страхових платежах за спірним договором на дату заповнення довідки, щодо відсутності прострочення сплати орендної плати чи інших обов'язкових за договором платежів, щодо нездійснення перевірок, які балансоутримувач або орендодавець не здійснювали протягом строку оренди, щодо цільового призначення, за яким об'єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди: розміщення, реалізація друкованої продукції та надання послуг копіювання, щодо того, що розмір орендної плати за березень 2021 року склав 10.186,62 грн, господарський судом не приймаються в якості підстави для продовження договору з огляду на встановлені вище обставини, а також з огляду на таке.
У п. 3.5 договору сторони дійшли згоди, що орендна плата сплачується орендарем (позивачем) за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Оскільки позивач не заперечує того, що він фактично продовжує користуватися спірним майном - у останнього існує обов'язок зі сплати орендних чи інших обов'язкових за договором платежів.
Крім цього, відповідно до пункту 10.1, спірний договір діяв з 07.05.2019 по 01.07.2021.
В силу п. 11.1 договору його дія припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено.
Так, спірний договір припинив свою дію 01.07.2021.
Пунктом 2.5 договору закріплено, що у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5-ти календарних днів за дати припинення цього договору.
Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі при поверненні об'єкта з оренди, відповідно до п. 2.7 договору, покладається на орендаря, тобто позивача.
Таким чином, невиконання позивачем обов'язку з повернення майна за актом приймання-передачі не свідчить про автоматичне продовження спірного договору.
Окремо з приводу посилання відповідача-1 на те, що згідно з п. 2 рішення Дніпровської міської ради від 23.02.2022 № 84/16 «Про затвердження Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради» Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виступає стороною у договорах оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, які були укладені до моменту прийняття цього рішення, суд відзначає таке.
Позивач звернувся з даним позовом у січні 2022 року.
Рішення Дніпровської міської ради № 84/16 було прийняте лише 23.02.2022.
Відтак, на час подання позову у якості відповідача за позовною вимогою про визнання продовженим на тих самих умовах договір оренди від 05.09.2019 №548-ДРА/19 позивач підставно визначив саме Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.
При цьому посилання відповідача-1 на те, що в ході розгляду справи належним відповідачем за вказаною позовною вимогою (про визнання продовженим на тих самих умовах договір оренди) став Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур, а не Департамент по роботі з активами, є підставою для відмови у задоволені заявленої позивачем до Департаменту по роботі з активами позовної вимоги та у будь-якому випадку не впливає на суть прийнятого судом у даній справі рішення.
При цьому, як зазначалось вище, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів до яких звернуті позовні вимоги є правом виключно позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця КАЛДАЄВА Анатолія Васильовича до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Комунального некомерційного підприємства "МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 4" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання договору оренди від 05.09.2019 №548-ДРА/19 продовженим на тих самих умовах, про визнання рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 06.12.2021 №167-АП/21 «Про прийняття рішення про відмову в продовження договору оренди» недійсним відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.07.2022
Суддя С.А. Дупляк