вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" червня 2022 р. Cправа № 902/85/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня" Тиврівської селищної ради (вул. Шевченка, 2а, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300), Тиврівської селищної ради (вул. Тиверська, 40, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
до: Фізичної особи - підприємця Лук'яна Михайла Федоровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 28 333,60 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
прокурор Міняйло І.М. за посвідченням;
позивача 1 Коржан Н.М. за довіреністю;
позивача 2 не з'явився;
відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Василя Гайворона № 15/2-59вих-22 від 27.01.2022 в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня" Тиврівської селищної ради та Тиврівської селищної ради з вимогою до Фізичної особи - підприємця Лук'яна Михайла Федоровича про стягнення безпідставно збережений коштів, які сплачені за Договором № 468 від 09.12.2020 як податок на додану вартість в розмірі 28 333,60 грн.
Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Листом № 15/2-102вих-22 від 11.02.2022, що надійшов до суду 14.02.2022, прокурором усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/85/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 15.03.2022.
За результатами судового засідання 15.03.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 15.03.2022 про відкладення підготовчого засідання на 12.04.2022.
11.04.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 469 від 04.04.2022 з викладенням заперечень проти позову.
Протокольною ухвалою від 12.04.2022, за ініціативою суду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.05.2022.
29.04.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив № 15/2-211вих-22 від 27.04.2022 першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури з наведенням заперечень щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. До відповіді на відзив долучено світлокопії документів, які ухвалою суду від 12.05.2022 залишено без розгляду.
11.05.2022 на адресу суду надійшли заперечення № 550 від 06.05.2022 відповідача на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 12.05.2022 підготовче засідання відкладено на 31.05.2022.
25.05.2022 на адресу суду надійшли пояснення № 15/2-269вих-22 від 20.05.2022 першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - В. Гайворона з наведенням заперечень щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях № 550 від 06.05.2022.
26.05.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив № 257 від 20.05.2022 Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня" Тиврівської селищної ради з наведенням заперечень щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
30.05.2022 на адресу суду надійшло заперечення № 605 від 26.05.2022 відповідача щодо доводів наведених у поясненнях № 15/2-269вих-22 від 20.05.2022 першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - В. Гайворона.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 30.06.2022, про що 31.05.2022 постановлено відповідну ухвалу.
На визначену судом дату з'явились прокурор у справі та представник першого позивача.
Другий позивач та відповідач правом участі в засіданні суду не скористалися. Про час та місце розгляду справи по суті повідомлені ухвалою суду від 31.05.2022, яка направлена на їх адреси електронної пошти, та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 01.06.2022.
З огляду на неявку представників другого позивача та відповідача в засідання суду, суд зважає на наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від другого позивача та відповідача до суду не надійшло.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення зазначених учасників про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні.
В судовому засіданні 30.06.2022 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 30.06.2022 прокурор у справі та представник першого позивача не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Вінницькою обласною прокуратурою за результатом опрацювання сайту «РROZORRO» проаналізовано закупівлю, проведену Комунальним некомерційним підприємством КНП «Тиврівська центральна районна лікарня» (далі КНП «Тиврівська центральна районна лікарня», яка на даний час КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради) щодо купівлі цистерн, резервуарів, контейнерів та посуд високого тиску (балон п/т кисневий 40 літрів) (класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015 - 44610000-9), яку проведено без використання електронної системи (оголошення UА-2020-14-10-005285-а), та встановлено, що 09.12.2020 між КНП «Тиврівська центральна районна лікарня» та Фізичною особою-підприємцем Лук'яном Михайлом Федоровичем (далі ФОП Лук'ян М.Ф.) укладено договір поставки № 468, за умовами якого постачальник 40 балонів п/т кисневих загальну вартість 170 001,60 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі ПДВ) 28 333,60 грн.
Згідно зі специфікацією № 89582 до договору поставки № 468, що є додатком та його невід'ємною частиною, предметом договору є балони п/т кисневі по 40 літрів 1 в кількості 40 шт вартістю 3541,70 грн на загальну суму без ПДВ 141 668, 00 грн та нараховано ПДВ на цю суму 28 333,60 грн.
В подальшому ФОП Лук'яну М.Ф. НКП «Тиврівська центральна районна лікарня» 12.12.2020 оплатила накладну на поставку № 70118 від 09.12.2020, що підтверджено платіжним дорученням № 566 від 10.12.2020 на загальну суму 170 001,60 грн, в тому числі включено ПДВ в сумі 28 333,60 грн.
Прокурор наголошує, що ємності для стиснених або скраплених газів такі як цистерни, резервуари контейнери та посудини високого тиску (балон п/т кисневий 40 літрів), що був предметом закупівлі за договором поставки від 09.12.2020 № 468 вимогами законодавства, чинного на момент укладення цього договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
Тому включення до вартості закуповуваних цистерн, резервуарів, контейнерів та посудин високого тиску (балон п/т кисневий 40 літрів) згідно договору про закупівлю від 09.12.2020 № 468 податку на додану вартість у розмірі 28 333,60 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що сума ПДВ сторонами безпідставно включено до умов укладеного правочину, та, в силу положень ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, підлягає поверненню.
Відповідач заперечив проти позовних вимог. Суть заперечень зводиться до наступного. Відповідач вважає, що для звільнення від ПДВ товару вказаного у постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020, потрібно не лише щоб співпадав код УКТЗЕД, але і відповідно до приміток п.3. вищевказаної постанови повинно бути подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro,затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України. 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66. ст. 2216).
На даний товар не оформлялась декларація про відповідність технічним регламентам та на товар не нанесено знак відповідності технічним регламентам.
Тому відповідач вважає, що навіть якщо товар вказаний в постанові КМУ № 224 від 20.03.2020, але на нього не оформлялась декларація про відповідність технічним регламентам та на товар не нанесено знак відповідності технічним регламентам, продавати його без ПДВ було б порушенням п.3. вищевказаної Постанови та Податкового кодексу України.
У відповіді на відзив прокурор заперечує доводи відповідача. При цьому зауважує, що Постановою Уряду від 20.03.2020 № 224 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
За змістом вказаного переліку ємності для стиснених або скраплених газів віднесені до системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV- 2.
Таким чином, ємності для стиснених або скраплених газів такі як цистерни, резервуари контейнери та посудини високого тиску (балон п/т кисневий 40 літрів), що був предметом закупівлі за договором поставки від 09.12.2020 № 468 вимогами законодавства, чинного на момент укладення цього договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
При цьому прокурор зауважує, що фактичне постачання товару за договором поставки від 09.12.2020 № 468 ФОП Лук'яном М.Ф. здійснене після набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID -19)».
Операції з постачання товарів на митній території України, які здійснюються після 17.03.2020 звільняються від оподаткування незалежно від періоду, коли такі товари було виготовлено чи придбано на митній території України або ввезено на митну територію України (до дати запровадження пільги з оподаткування чи після такої дати).
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 розділу V Кодексу не застосовуються, та податкові зобов'язання з ПДВ при здійсненні таких операцій не нараховуються.
Операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України (як ввезених так і вироблених на території України) товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID -19), що включені до переліку № 224 звільняються від оподаткування ПДВ незалежно від того, хто виробляє та закуповує таку продукцію. Постачальником (виробником, імпортером) товарів, що включені до переліку № 224 може бути будь-який суб'єкт господарювання, юридична або фізична особа.
Таким чином, якщо лікарські засоби, набори реагентів для виявлення короновірусу 2019 nСоV методом ПЛР, дезінфекційні засоби, антисептики, медичні вироби, медичне обладнання, засоби індивідуального захисту, системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 включено до Переліку № 224, то операції платника податку з постачання на митній території України таких засобів (обладнання) звільняються від оподаткування ПДВ.
Вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження пільги, встановленої пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до змін, внесених Законом № 540, тобто з 17.03.2020.
З наведеного вбачається, що включення до вартості закуповуваних цистерн, резервуарів, контейнерів та посудин високого тиску (балон п/т кисневий 40 літрів) згідно договору про закупівлю від 09.12.2020 № 468 податку на додану вартість у розмірі 28 333,60 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020.
Відповідач, в свою чергу, в запереченнях на відповідь на відзив, наголошує на тому, що прокурором не спростовано доводів відзиву на позовну заяву щодо необхідності оформлення декларації про відповідність технічним регламентам та нанесення знаку відповідності технічним регламентам.
Перший позивач у відповіді на відзив зазначає, що фактичне постачання товару за договором поставки від 09.12.2020 № 468 ФОП Лук'ян М.Ф. здійснене після набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)».
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 розділу V Кодексу не застосовуються, та податкові зобов'язання з ГІДВ при здійсненні таких операцій не нараховуються.
Перший позивач зауважує, що кодифікований нормативно-правовий акт такий як Податковий Кодекс України (зі змінами та доповненнями) є Законом № 2755- VI від 02.12.2010 та має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів від 20.03.2020 № 224, яка має відповідати та не суперечити Податковому Кодексу України. У разі колізій в законодавстві, за загальним правилом, до спірних правовідносин має бути застосований акт вищої юридичної сили, тобто Податковий Кодекс України, тому посилання ФОП Лук 'ян М.Ф. у своєму відзиві на невідповідність товару щодо його маркування, технічної регламентації та невідповідності вимогам низки Постанов Уряду України, є безпідставним.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідно до інформації з вебпорталу уповноваженого органу (системи Прозоро), Комунальним некомерційним підприємством «Тиврівська центральна районна лікарня» (перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради, надалі - перший позивач), без використання електронної системи, проведено закупівлю № UА-2020-12-10-005285-а цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску (балон п/т кисневий 40літрів).
09.12.2020 між першим позивачем (за Договором Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Лук'яном Михайлом Федоровичем (відповідач, за Договором Постачальник) укладено договір поставки № 468, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставляти Покупцю визначений цим Договором товар ДК 021:2015 - 44610000-9 Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску (Балон п/т кисневий 40 літрів).
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п.п. 8.1, 8.2 Договору він набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення календарного року. У тому випадку, якщо Сторони у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору, не повідомить один одного про бажання розірвати Договір, то останній вважається щорічно продовженим на кожний наступний календарний рік. Закінчення терміну дії чи розірвання даного Договору не звільняють Сторони від виконання зобов'язань, прийнятих на себе по ньому.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю та кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у специфікаціях, які після їх підписання обома сторонами становитимуть невід'ємною частину цього договору.
За змістом п. 5.1. цього Договору визначено загальну вартість товарів в розмірі 170 001,60 грн з ПДВ.
Згідно зі специфікацією № 89582 до Договору, що є додатком та його невід'ємною частиною, предметом Договору є балони п/т кисневі по 40 літрів 1, в кількості 40 шт вартістю 3541,70 грн на загальну суму без ПДВ 141 668, 00 грн, з ПДВ 170 001,60 грн.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що передача товару Покупцю засвідчується видатковою накладною Постачальника, дата оформлення якої вважається датою передачі товару Покупцю. Кількість та ціна товару визначаються у видатковій накладній.
Як стверджують прокурор та позивач, та не заперечується відповідачем, поставка товару за Договором відбулась за видатковою накладною № 70118 від 09.12.2020.
В подальшому, 12.12.2020 першим позивачем оплачено відповідачу поставку за накладною № 70118 від 09.12.2020 товару, підтвердженням чого є платіжне доручення № 566 від 10.12.2020 на загальну суму 170 001,60 грн, в тому числі включено ПДВ в сумі 28 333,60 грн.
Прокурор, посилаючись на безпідставність включення до умов даного Договору суми ПДВ, звернувся до суду з даним позовом про примусове стягнення безпідставно збережені кошти , які сплачені як податок на додану вартість в розмірі 28 333,60 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор в позовній заяві зазначив, що у даному спорі уповноваженими суб'єктами владних повноважень є Тиврівська селищна рада та Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, Вінницької обласною прокуратурою 21.12.2021 надіслано лист № 15/2-822 вих-21 на адресу Тиврівської селищної ради спрямовано інформацію щодо порушення законодавства під час проведення закупівлі за державні кошти та пропозиція щодо вжиття, заходів цивільно-правового характеру на захист інтересів держави.
У відповіді за № 02-10/3 від 04.01.2022 Тиврівська селищна рада повідомила про делегування КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради звернутись з претензією до ФОП Лук'яна Михайла Федоровича щодо добровільного повернення надлишково сплачених коштів в сумі 28333,60 грн, а у випадку відмови, вимагати надати обґрунтовану відповідь та у подальшому звернутись з відповідним позовом про їх стягнення.
Окрім того, Вінницької обласною прокуратурою 21.12.2021 надіслано лист № 15/2-811вих-21 на адресу КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради в повідомленням про виявлення порушення законодавства під час проведення закупівлі за державні кошти та пропозицією щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру на захист інтересів держави.
КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради у відповіді № 5 від 05.01.2022 повідомило про проведення претензійної роботи з ФОП Лук'яном М.Ф. щодо повернення зайво витрачених коштів в сумі 28 333,60 грн. Проте, у відповіді на направлену ФОП Лукяну М.Ф. претензію, останній відмовився відшкодувати кошти. Одночасно клопотало про звернення прокуратури до суду з відповідним позовом з посиланням на обмежений бюджет установи.
Як встановлено судом, до теперішнього часу, кошти на рахунок КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради не повернуто.
Інших заходів цивільно-правового характеру щодо реального повернення бюджету надмірно сплачених коштів КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради вжито не було, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень.
Наведене свідчить про те, що КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради та Тиврівська селищна рада, будучи обізнаними про порушення законодавства при укладанні даного договору, протягом тривалого часу не вжили заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.
Зволікання зі зверненням компетентного органу до суду з вимогою про зобов'язання ФОП Лук'яна М.Ф. повернути суму податку на додану вартість у розмірі 28 333,60 грн. зумовлює безпідставне завищення ціни, призводить до зайвих витрат замовників та необґрунтованих прибутків постачальника, що у свою чергу завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів.
У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вінницька обласна прокуратура листами № 15/2-42вих-22 від 19.01.2022 та № 15/2-41вих-22 від 19.01.2022 повідомила позивачів про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі вищезазначених органів із даним позовом.
Вказані обставини є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.02.2022 підтверджено підстави представництва першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня" Тиврівської селищної ради та Тиврівської селищної ради з заявленою позовною вимогою.
Що стосується позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 28 333,60 грн безпідставно збережених коштів, сплачених за Договором № 468 від 09.12.2020 як податок на додану вартість, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з нормами частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У пункті 3 частини 1 статті 3, статті 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Щодо звільнення товару від оподаткування податком на додану вартість станом на момент укладення Договору поставки № 468 від 09.12.2020 та здійснення оплати, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і яке не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину, або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-IX підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: "71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України".
З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається.
Отже, вказані нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент укладення договору, передбачали звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на територію України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".
З урахуванням викладеного, дія пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 станом на момент укладення Договору в частині звільнення від оподаткування ПДВ поширювались на спірні правовідносини, оскільки законом визначено дату - 17.03.2020, саме після якої операції (тобто, фактичні дії сторін стосовно виконання господарських операцій), звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Постановою Уряду від 20.03.2020 № 224 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
За змістом вказаного переліку ємності для стиснених або скраплених газів віднесені до системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
Таким чином, ємності для стиснених або скраплених газів такі як цистерни, резервуари контейнери та посудини високого тиску (балон п/т кисневий 40 літрів), що був предметом закупівлі за Договором поставки від 09.12.2020 № 468 вимогами законодавства, чинного на момент укладення цього Договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
Поряд з цим, у примітці 3 до Переліку № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 0210.2013 N 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 N 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 N 761; або
подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Суд зауважує, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Як наголошує відповідач, КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради при проведенні закупівлі не повідомляло, що закупівля відбувається за рахунок коштів виділених на боротьбу з СОVID-19, зокрема інформація про те, що дані кошти виділені на боротьбу з СОVID -19 відсутня в Звіті про укладений договір (додаток № 2), Рішенні № 533 від 10.12.2020р. (додаток № 3). На даний товар не оформлялась декларація про відповідність технічним регламентам та на товар не нанесено знак відповідності технічним регламентам.
Суд зважає, що у матеріалах справи відсутні, та прокурором і позивачами не надано декларації відповідності технічним регламентам на поставлений відповідачем в межах Договору поставки № 468 від 09.12.2020 товар. Не містять матеріали справи і доказів нанесення знаку відповідності технічним регламентам на поставлений товар.
Відтак, встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв'язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для повернення останнім суми податку на додану вартість з даної господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі №910/12764/20.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня" Тиврівської селищної ради та Тиврівської селищної ради необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений прокурором за подання позову судовий збір покладається на прокурора.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/85/22 залишити за прокурором.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти Вінницької обласної прокуратури: Вінницької обласної прокуратури - 05prokvin@gmail.com, vinnoblprok02@gmail.com; позивача 1 - tyvriv_crl@ukr.net; позивача 2 - tsr2016@ukr.net; відповідача - info@ukrservice.biz.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 08 липня 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050)
3 - позивач 1 (вул. Шевченка, 2а, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
4 - позивач 2 (вул. Тиверська, 40, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
5 - відповідач (вул. Ярослава Мудрого, 20, м. Вінниця, 21000)