вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2022 р. Справа№ 910/12254/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Барсук М.А.
при секретарі Реуцькій Т.О.
представники сторін у судове засідання не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021
у справі №910/12254/21 (суддя Коткова О.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
про стягнення грошових коштів,-
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 100 000,00 грн., виплаченого позивачем як страховою організацією за укладеним з ОСОБА_1 договором добровільного страхування наземних транспортних засобів «Каско mini» № 06-15.14.20.00020 від 25.09.2020 в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mazda CX 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_2 - водія тролейбуса «Електрон Т19102» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують яким, застрахована у відповідача згідно з договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000161 від 02.12.2019, а також, нарахованих за прострочення виконання вказаного обов'язку, інфляційних втрат в сумі 3 950,00 та 3 % річних в сумі 1 117,81 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2021, повний текст якого складений 07.10.2021, у справі № 910/12254/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують того факту, що транспортний засіб «Електрон Т19102», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент скоєння спірної ДТП, був застрахований у відповідача, так як позивачем суду не надано договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000161 від 02.12.2019, а з, отриманих на запит суду, відомостей з централізованої бази даних МТСБУ слідує, що у вказаній базі відсутні відомості про діючий на дату спірної ДТП (23.10.2020) договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений по відношенню до вказаного транспортного засобу, що свідчить про те, що, у даному випадку, відповідач не є відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої застрахованому позивачем транспортному засобу внаслідок ДТП.
При цьому суд першої інстанції зауважив позивачу на тому, що, оскільки особою винною в ДТП є ОСОБА_2 , який, як зазначено у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 25.11.2020 у справі № 464/6138/20 та протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 007164, є водієм у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс», якому також належить і транспортний засіб «Електрон Т19102», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач, в силу положень ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, не позбавлений права звернутися безпосередньо до власника транспортного засобу «Електрон Т19102», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 про відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Перша» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник в апеляційній скарзі звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що, відповідно до приписів ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування рішення.
У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:
- централізована база Моторного (транспортного) страхового бюро України містить інформацію виключно про договори обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте у позовній заяві позивач зазначив, що на момент спірної ДТП транспортний засіб «Електрон Т19102» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був забезпечений за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000161 від 02.12.2019, що виключає наявність інформації про такий договір у вказаній базі;
- про наявність вказаного договору свідчить додана позивачем до позовної заяви копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 007164 з додатку до якого слідує, що транспортний засіб «Електрон Т19102», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент спірної ДТП був забезпечений договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000161 від 02.12.2019.
До апеляційної скарги апелянтом додані додатковий доказ, а саме копію листа відповідача вих.№632/ДВС від 01.03.2021.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу у справі №910/12254/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
24.11.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/12254/21, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 25.01.2022 о 10 год. 30 хв.
Щодо доданого позивачем до апеляційної скарги додаткового доказу, а саме, копії листа відповідача вих.№632/ДВС від 01.03.2021, слід зазначити про наступне.
Колегія суддів враховує, що позивач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказаний доказ до суду першої інстанції, в той час як, з огляду на те, що такий доказ позивачем було отримано 21.04.2021, про що свідчить відповідна відмітка на листі, такий доказ позивач мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
Таким, чином позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.
Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).
За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
За таких обставин, додана апелянтом під час апеляційного перегляду копія листа відповідача вих.№632/ДВС від 01.03.2021, як додатковий доказ колегією суддів не приймається.
14.06.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник занятий іншому судовому засіданні.
У судове засідання, 14.06.2022 представники сторін не з'явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також додатково була направлена ухвала на електронну адресу сторін які зазначена в процесуальних документах
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 14.06.2022.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2020 позивач як страховик та ОСОБА_1 як страхувальник уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Каско mini» № 06-15.14.20.00020 (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем «Mazda CX 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі Автомобіль).(а.с.4-8)
Згідно за умовами договору, дата початку Договору - з 00:00 26.09.2020, дата закінчення Договору - по 24:00 25.09.2021.
В подальшому, 23.10.2020 о 10 год. 10 хв. по вул. В.Великого, 59 в м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу (тролейбуса) «Електрон Т19102», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_2 .
У результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.
Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № ТР-14-7567 від 11.11.2020 (а.с.23-24) та розрахунком страхового відшкодування (додаток до вказаного акту), з урахуванням того, що франшиза за Договором страхування (безумовна) щодо збитків, завданих ДТП, у випадку відсутності вини страхувальника, становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 100 000,00 грн.
Як слідує зі змісту вказаного страхового акту, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених у виконаному на його замовленні судовим експертом Онишко Романом Михайловичем (свідоцтво № 1678 від 16.01.2014 видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) автотоварознавчому дослідженні за результатами проведення якого складено Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 148/20 від 27.10.2020 (а.с.13-19), яким встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок пошкодження останнього під час ДТП 23.10.2020, станом на момент огляду (26.10.2020) становить 100 266,99 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У поданій позивачу Заяві про виплату страхового відшкодування за договором страхування № ТР-14-7567 від 09.11.2020 страхувальник просить здійснити виплату страхового відшкодування за вказаними у заяві реквізитами. (а.с.11)
Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 3036 від 04.12.2020 страхове відшкодування в сумі 100 000,00 грн. перераховано позивачем за вказаними страхувальником реквізитами .(а.с.25)
З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 25.11.2020 у справі № 464/6138/20.(а.с.9)
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Враховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння вказаним транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що станом на момент спірної ДТП цивільно-правова відповідальність власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000161 від 02.12.2019, а отже саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_2 (особа, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог пославшись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що станом на момент спірної ДТП Автомобіль 1 був застрахований у відповідача щодо чого колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що відповідач станом на дату вчинення спірної ДТП був страховиком цивільно-правової відповідальності всіх осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, що і є підставою для виникнення у останнього обов'язку відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок такої ДТП.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК України).
Єдиним доказом, який містить послання на укладений відповідачем договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 711006-2201-1000161 від 02.12.2019, є протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 007164, в додатку до якого міститься інформація про те, що Автомобіль 1 на момент ДТП був забезпечений дійсним до 08.12.2020 полісом № 711006-2201-1000161, код страховика не вказаний, Євроінс Україна. Копія вказаного протоколу додана позивачем до позовної заяви .
Так, зі змістом ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
- про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності;
- протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі врегульована Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (далі Інструкція).
Розділом ІІ Інструкції, якою врегульовано оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серед іншого, встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП визначені розділом IX Інструкції згідно з яким:
- у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі (п. 1);
- на зворотному боці схеми місця ДТП, серед іншого, зазначається серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою (п.п.4 п. 4).
Отже, зазначення зворотному боці схеми місця ДТП серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала є обов'язковим реквізитом додатку до протоколу про адміністративне правопорушення - схеми ДТП.
Водночас сам лише факт зазначення на зворотному боці схеми місця ДТП відомостей щодо наявності полісу № 711006-2201-1000161 не надає суду змогу встановити зміст вказаного правочину, зокрема, як дійсність його станом на дату спірної ДТП, так і умови страхування цивільно-правової відповідальності (перелік осіб допущених до керування транспортним засобом, ліміт на страхування відповідальності, розмір франшизи та інші умови).
Вказане виключає можливість суду встановити те, що саме відповідач за наслідками спірної ДТП має обов'язок щодо відшкодування шкоди завданої власнику Автомобіля (повністю або частково - примітка суду) та, відповідно, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 100 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.
При цьому, колегія суддів зауважує позивачу на тому, що, він не був позбавлений права здійснити дії щодо самостійного отримання у відповідача копії відповідного правочину за № 711006-2201-1000161, а, у випадку ненадання його відповідачем, відповідно до приписів ГПК України - клопотати перед судом першої інстанції про витребування у відповідача вказаного документу, проте не вчинивши такі дії саме позивач за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій.
Слід зазначити і про те, що судом першої інстанції були вчинені дії щодо отримання відомостей про наявність діючого станом на дату спірної ДТП договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом запиту відповідної інформації з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, проте так як, як вірно зауважено позивачем така база містить відомості щодо наявності полісів саме обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в той час як, за твердженням позивача правочин за № 711006-2201-1000161 є договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відомостей про які вказана база не містить.
Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 950,00 та 3 % річних в сумі 1 117,81 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/12254/21.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Матеріали справи №910/12254/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 07.07.2022.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Барсук