вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" липня 2022 р. Справа№ 910/9239/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Андрієнка В.В.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року (повний текст складено 23.11.2021)
у справі № 910/9239/21 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 21 552,52 грн., -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 21 552,52 грн., нарахованих на суму страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування, обов'язок сплачувати за ліквідованого страховика інфляційні втрати і 3 % річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» інфляційні втрати у сумі 18 711 грн. 51 грн., 3 % річних у сумі 2 841 грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 4 600, 00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі №910/9239/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено строк позовної давності, а також покладено додатковий обов'язок на Моторне (транспортне) страхове бюро України щодо виплати інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9239/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - ОСОБА_1, Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі №910/9239/21 залишено без руху.
Розпорядженням керівника апарату суду, у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9239/21.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/9239/21 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді Андрієнко В.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі №910/9239/21 та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи.
09.02.2022 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що строк позовної давності з вимогами до відповідача про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат не пропущений, при цьому відповідачем була проведена частково сплата боргу, що свідчить про визнання боргу в цілому; нормами чинного законодавства на відповідача покладено обов'язок виконання договірних зобов'язань страховиків-банкротів за рахунок коштів страхового резервного фонду, у тому числі щодо виплати 3% річних, інфляційних втрат і пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми відшкодування, оскільки ці нарахування є невід'ємною складовою части боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17.12.2014 на 22 км + 300 м автодороги Київ-Одеса, поблизу с. Віта Поштова, Києво-Святошинського району, Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2015 у справі №369/69/15-ц ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК »Україна» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3750762.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 20/15 від 28.01.2015, виконаного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 39 026,25 грн.
31.07.2015 між власником транспортного засобу «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ( ОСОБА_3 (цедент)) та ФОП Шиян Д. С. (цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) щодо виплати страхового відшкодування, за умовами якого цесіонарій займає місце цедента в зобов'язаннях, що виникли із страхової пригоди, що сталась на автодорозі Київ-Одеса 22 км.+ 300 м за участю автомобілів «Ауді» та «Рено», у тому числі право на одержання грошового відшкодування завданої майнової шкоди у сумі 33 140,54 грн.
Того ж дня (31.07.2015) ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-07/2015, відповідно до якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта, зокрема, за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3750762.
Згідно з п. 1.3 договору права, передані фактору клієнтом за цим договором, складають 389 412,11 грн., у тому числі за договором страхування № АІ/3750762 на суму 33 140,54 грн.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є ПрАТ «СК »Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченомуЗаконом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином судом встановлено, що на підставі договору факторингу № 5/31-07/2015 від 31.07.2015 до позивача, як нового кредитора, з 31.07.2015 перейшло право вимоги до боржників - ПрАТ «СК »Україна» та МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо страхового відшкодування за договором страхування (полісом) № АІ/3750762.
Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 стосовно ПрАТ «СК »Україна» було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство.
27.03.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК »Україна» за договорами факторингу на загальну суму 14 262 000, 30 грн, у тому числі і за договором факторингу № 5/31-07/2015 від 31.07.2015, в якій позивач просив визнати грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «СК »Україна» за договором страхування № АІ/3750762 у загальній сумі 62 978,20 грн, що складається з суми страхового відшкодування 33 140,54 грн., пені у сумі 2 841,01 грн., інфляційних втрат у сумі 18 711,51 грн., 3 % річних у сумі 8 285,14 грн., та включити їх у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «СК'Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПрАТ «СК'Україна», в тому числі, за договором факторингу № 5/31-07/2015 від 31.07.2015 та договором страхування № АІ/3750762.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 вирішено ліквідувати ПрАТ «СК »Україна» у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
За таких обставин 27.08.2019 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до МТСБУ із заявою про сплату страхового відшкодування за договором страхування № АІ/3750762 у сумі 62 978,20 грн. (з яких: страхове відшкодування у сумі 33 140,54 грн., пеня у сумі 2 841,01 грн., інфляційні втрати у сумі 18 711,51 грн., 3 % річних у сумі 8 285,14 грн.).
У відповідь на вказану вимогу МТСБУ повідомило позивача про прийняте рішення щодо виплати ТОВ «Маркс.Капітал» лише суми страхового відшкодування у розмірі 33 140,54 грн. Вказану суму відповідач сплатив у повному обсязі 10.09.2019, проте, з порушенням визначеного законом строку, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, у решті вимог - про сплату позивачу пені, інфляційних втрат та 3 % річних МТСБУ відмовлено.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 18 711,51 грн. та 3 % річних у сумі 2 841,01 грн., нараховані за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 9.1 ст. 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15, від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та закрито провадження у справі.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та законодавством про банкрутство.
Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 вказаного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Як вірно вказав суд першої інстанції, розмір грошових вимог в сумі 62 978, 20 грн, з яких 33 140, 54 грн - сума страхового відшкодування, 18 711, 51 грн - інфляційні втрати, 8 258, 14 грн - 3 % річних та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (як нового кредитора) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» встановлені судовим рішенням у справі № 910/842/18, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула статті 41 Закон №1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту «ґ» пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що 3% річних та інфляційні втрати - це відповідальність страховика-банкрота, які ухвалою суду визнано погашеними, і така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2841,01 грн 3% річних та 18 711,51 грн інфляційних втрат коштів.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності та зазначено, що початок перебігу строку позовної давності пов'язано саме з датою настання страхової події - ДТП, а тому висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні, стосовно позовної давності є необґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується із наведеними доводами скаржника, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Правильність цієї позиції опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти «а», «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.
Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає апелянт.
Аналогічної позиції щодо початку обліку строку позовної давності в подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд в постанові від 07 вересня 2021 року у справі №910/14293/19.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна».
Враховуючи, у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, колегія суддів зазначає, що оскільки ліквідація страховика (ПрАТ «СК «Україна») відбулася за ухвалою суду від 17.07.2019, саме 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Відтак, враховуючи звернення позивача з позовом до суду у даній справі 04.06.2021 (згідно поштової відмітки на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва), позовні вимоги заявлені в межах загального трирічного строку позовної давності, у зв'язку із чим твердження відповідача про застосування позовної давності до даних вимог є безпідставними.
Наведеними обставинами спростовуються аргументи Моторного (транспортного) страхового бюро України, викладені в апеляційній скарзі.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Більчуку О. О. (КС 5461/10); ордеру АІ № 1059663 від 05.10.2020 на представництво інтересів ТОВ "Маркс.Капітал" у суді; договору про надання правової допомоги № 96 від 01.06.2020, укладеного між АО "Дефендерс" та ТОВ "Маркс.Капітал"; додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 та додатку № 1 від 01.06.2020 до договору; акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 207 від 31.05.2021 на суму 4 600,00 грн.; банківської виписки щодо сплати правничої допомоги позивачем на суму 13 800,00 грн. (в тому числі 4 600 грн. - по даній справі).
З огляду на вимоги апеляційної скарги та встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів відзначає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не вказує про допущені господарським судом першої інстанції порушення в частині присудження до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.
А тому, з огляду на задоволені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі №910/9239/21.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі №910/9239/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року у справі №910/9239/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/9239/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді В.В.Андрієнко
М.А. Руденко