Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/283/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.07.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровоградавід 29.06.2022, якою щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не одруженого, утримує малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, тимчасово мешкає в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26.09.2019 за ст.ст. 190 ч. 2, 357 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 1 року 1 місяць позбавлення волі. 27.12.2019 звільненого по відбуттю строку покарання; обвинуваченого у Тернівському районному суді м. Кривого Рогу по іншому кримінальному провадженню за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 15 години 30 хвилин 29 червня 2022 року до 15 годині 30 хвилин 27 серпня 2022 року та визначено заставу у розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровоградавід 29.06.2022 задоволено клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП в Кіровоградській області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 15 години 30 хвилин 29 червня 2022 року до 15 годині 30 хвилин 27 серпня 2022 року і визначено заставу у розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень.
Мотивуючи дану ухвалу, слідчий суддя зазначив про необхідність застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані, що підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання стосовно ОСОБА_7 , запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, оскільки він раніше судимий за злочини проти власності, має не зняту та не погашену судимість, що свідчить про відсутність у нього поваги до встановлених державою правил поведінки, зухвалість та неповагу до інших членів суспільства та враховуючи його вік і стан здоров'я, існує ймовірність, що він може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які під впливом погроз, умовлянь чи переконань з боку підозрюваного, зможуть змінити свої показання або відмовитись від них, а також уникнення таким чином відповідальності за вчинений злочин, тобто про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити його підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Також, захисник зазначає, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (яке згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України є джерелом законодавства) у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05 від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обгрунтованими твердження про те, що нібито заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини, є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Додержання цих критеріїв національними судами, на переконання ЄСПЛ, є важливою гарантією від свавільного обмеження прав людини, а також запорукою виконання Україною міжнародних зобов'язань за конвенцією.
Вказує також і на те, що поза увагою слідчого судді залишився прямий обов'язок сторони обвинувачення довести з посиланням на відповідні докази, що в даному випадку має місце недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Крім того, захисник вважає, що жодного з ризиків визначених ст. 177 КПК України не існує, та у слідчого судді не було законних підстав вважати, що її підзахисний переховувався від суду чи органів досудового розслідування, оскільки його попередня поведінка свідчить про інше.
Отже, слідчим суддею не враховано спростувань захисту, що підозрюваний має постійне та зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, що власне свідчить про його намір перебувати виключно за однією адресою, тобто доводи слідчого спростовано належним чином із відповідним тому підтвердженням.
Таким чином, характеризуючи особу підозрюваного немає підстав в даний час стверджувати про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів приходить до таких висновків.
Так, слідчим суддею при розгляді даного клопотання встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується наявними матеріалами клопотання, а саме: копією витягу з ЄРДР № 12022121010001410 від 08.06.2022 №1152 (а.м.к.9-11); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07.06.2022 (а.м.к.12); копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 09.06.2022 (а.м.к.15-17); копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі потерпілого від 09.06.2022 (а.м.к.18-19); повідомленням про підозру ОСОБА_7 від 09.06.2022 (а.м.к.37-44),які в сукупності містять достатньо даних та дають можливість зробити висновок про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування або суду були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Оскільки, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Кримінальні правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_7 є умисними, як особа він раніше вже судимий за злочини проти власності, має не зняту та непогашену судимість, не має законного джерела доходу, тривалий час не працює, податки не сплачує, не має визначеного місця реєстраційного обліку, постійно змінює місця проживання, тобто втрачає сталі соціальні зв'язки, ігнорує принцип мирного володіння майном в період воєнного стану. Дії, в яких він підозрюється відбувались стосовно особи похилого віку. Отже підозрюваний з метою уникнення відповідальності може безпосередньо незаконно впливати на потерпілого, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що вище перелічені обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_7 , як особа раніше неодноразово судимий, санкція інкримінованої йому статті обвинувачення передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років, а тому у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, а також може продовжити злочинну діяльність.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження щодо права ОСОБА_7 на особисту свободу.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника з приводу того, що його підзахисний не має на меті переховуватися від слідства та суду, або перешкоджати встановленню істини по справі, та слідчим суддею не досліджено обставини, які мають враховуватись при обранні запобіжного заходу і не з'ясовано питання про обрання альтернативних запобіжних заходів, то вони не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вищевикладеним, а тому не можуть бути підставою для обрання йому іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, про що правильно зробив висновок слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177-178 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів клопотання, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними, а тому її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровоградавід 29.06.2022, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 15 години 30 хвилин 29 червня 2022 року до 15 годині 30 хвилин 27 серпня 2022 року та визначено заставу у розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень нуль копійок - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2