Провадження № 22-ц/803/4688/22 Справа № 199/3417/21 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
30 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Максюти Ж.І.
суддів Свистунової О.В., Деркач Н.М.
за участю секретаря Панасенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2022 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.10.1998, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно розпорядження №4/2242-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №242п за реєстрованим №85-169 ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить кв. АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 15 квітня 2020 року, актовий запис №584.
Після його смерті відкрилась спадщина на зазначене майно.
На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, а саме 06 квітня 2020 року залишив заповіт на ім'я позивача ОСОБА_2 , яка є його донькою, яким на випадок його смерті призначив спадкоємцем усієї належної йому частки квартири АДРЕСА_1 .
У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) звернулася до Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонською Т.О. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Оскільки позивачем не надано документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.
Однак, позивач зазначає, що свідоцтво про право власності на житло від 01.10.1998, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно розпорядження №4/2242-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №242п за реєстрованим №85-169 на квартиру АДРЕСА_1 перебуває у розпорядженні відповідача ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем іншої частини вказаної квартири, яку вона успадкувала після померлого ОСОБА_3 , оскільки є матер'ю померлого.
Таким чином позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
На підставі зазначеного та з урахування уточненої позовної заяви позивач просить суд, визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 00 коп.
Судове рішення вмотивовано тим, що позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на майно в порядку спадкування за заповітом, оскільки в неї відсутні правовстановлюючі документи на таке майно, однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,висновки суду не відповідають обставинам справи та діючому законодавству України просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішенням, яким повністю відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд порушив вимоги ст. 1241 ЦК України, оскільки вона є пенсіонеркою, та має право на обов'язкову частку у спадщині, також зазначає, що звернення до суду ОСОБА_2 з позовом є передчасним, оскільки документи, на відсутність яких посилається позивачка- є в наявності, та будь яких обмежень щодо їх отримання на сьогоднішній день немає.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішеня суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.10.1998, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно розпорядження №4/2242-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №242п за реєстрованим №85-169 ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить кв. АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 15 квітня 2020 року, актовий запис №584.
Після його смерті відкрилась спадщина на зазначене майно.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є його мати - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_4 .
Крім того, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, а саме 06 квітня 2020 року залишив заповіт на ім'я позивача ОСОБА_2 , яка є його донькою, яким на випадок його смерті призначив спадкоємцем усієї належної йому частки квартири АДРЕСА_1 .
В 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) звернулася до Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонською Т.О. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Оскільки позивачем не надано документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно. Правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності на спадкове майно перебуває у спадкоємця ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2020 року, виданого державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонською Т.О. та зареєстрованого в реєстрі під № 3-856, після смерті свого сина ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплене заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1223 ЦК України). Вона подала до нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла у відповідності до ст. 1269 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях щодо звернення з відповідною заявою до нотаріуса.
У зв'язку у відсутністю у позивачки оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно вона позбавлена можливості оформити належним чином свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після померлого батька ОСОБА_3 , про що нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори була видана відповідна постанова від 16.02.2021 року.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування”, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Задовольняючи правові вимоги позивачки та визнаючи за нею право власності на 1\3 частину спадкової квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не врахував право відповідачки ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині, передбачену ст.1241 ЦК України.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонеркою за віком, тобто є непрацездатною особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до вимог ч.3 ст.1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині мають: малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частки).
Таким чином, обов'язкова частка, на яку має право відповідачка, як непрацездатна за віком особа, становить 1\6 від спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом, а саме на 1\18 частку квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки спадкоємцем нотаріусу було надано оригінал свідоцтва про право власності на житло від 01 жовтня 1998 рок, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів (а.с.91)
Доводи відповідачки ОСОБА_1 про відсутність спору, оскільки вона не заперечує надати позивачці ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про право власності на спадкове майно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачка просить визнати її право на спадщину за заповітом на 1\3 частину спадкової квартири.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачкою права власності на 1\3 частину спадкової квартири підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про визнання за нею такого права на 5\18 частину квартири АДРЕСА_1 з урахуванням обов'язкової частки на спадщину, яку має спадкоємець першої черги, непрацездатна матір померлого ОСОБА_3 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2022 року - задовольнити частково.
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2022 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/18 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Ж. І. Максюта
Судді: О. В. Свистунова
Н. М. Деркач