СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23181/21
пр. № 2/759/1229/22
30 червня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Стеблецького В.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за затримку виплати аліментів, -
13.10.2021 р. до суду надійшов вказаний позов. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2021 р. було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 19.04.2021 р., рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2021 р. змінено та стягнуто з відповідача на користь позивач аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн., починаючи з 31.01.2019 р. За переконанням позивача з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 02.2019 р по 04.2021 р. в розмірі 75300,00 грн.
. Ухвалою судді від 21.10.2021 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання (а.с.25).
Ухвалою суду від 18.11.2021 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду( а.с. 33).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з викладених у позові підстав та просила їх задовольнити, оскільки відповідач тривалий час не надавав позивачу матеріальної допомоги на утримання дитини, у зв'язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що Постановою Київського апеляційного суду від 19.04.2021 р., рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2021 р. змінено та стягнуто з відповідача на користь позивач аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн., починаючи з 31.01.2019 р. Вказана постанова набрала законної сили 19.04.2021 р., а тому обов'язок у відповідача по сплаті аліментів виник з 19.04.2021 р. Тому вимоги про стягнення пені за період з лютого 2019 по квітень 2021 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Представником відповідача надано суду відзив на позов (а.с.49-53).
08.02.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 76-77).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2021 р. було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. (а.с.5-8).
Постановою Київського апеляційного суду від 19.04.2021 р., рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2021 р. змінено та стягнуто з відповідача на користь позивач аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн., починаючи з 31.01.2019 р. (а.с.9-16).
13.05.21021р. державним виконавцем Святошинської виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65391073 (а.с.19).
Відповідно до довідки про розрахунок заборгованості, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Барановським Б.В. заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з січня 2019 року по червень 2021р. становить 60880,72. грн. (а.с.20).
Як вбачається з даної довідки вона розрахована за весь період з якого в постанові Київського апеляційного суду від 19.04.2021 р, зазначено стягувати аліменти. Також вбачається, що з квітня 2021 р., відповідач сплачує аліменти в розмірі 3000,00 грн., які визначені за рішення суду, а також заборгованість, яка утворилась з січня 2019 року.
Як вбачається з довідки КП Святошинське лісопаркове господарство Батуркін Б.О., працює в даному підприємстві з 24.01.2018 р. на посаді головного механіка (а.с.54).
Згідно довідки КП Святошинське лісопаркове господарство від 06.01.2022 р. вбачається що ОСОБА_4 отримує заробітну плату на даному підприємстві, його сукупний дохід за 2021 рік складає 457 472, 29 грн. (а.с.55).
Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження на виконання виконавчого листа було відкрито 13.05.2021 р. (а.с.20).
24.05.2021 р. вказана постанова ВП № 65391073 від 17.05.2021 була отримана за місцем роботи відповідача (а.с.68).
Згідно звітів про здійснення відрахування та виплати з ОСОБА_4 , йдуть відрахування за ВП № 65391073 по виконавчому листу 759/1993/19 виданого 05.05.2021 р. у розмірі 50% із заробітної плати, включаючи заборгованість. Так у грудні 2021 р. утримано 3000,00 грн. поточні відрахування, 6755,52 грн. кінцева сума боргу; листопаді 2021- 3000,00 грн. поточні відрахування, 9441,48 грн - сума боргу; жовтень 2021 -3 000,00 грн. поточні відрахування, 10639,86 грн. - сума боргу; вересень 2021 - 3000,00 грн. поточні відрахування, 13891,72 грн. сума боргу; серпень 2021 р - 3000,00 грн. поточні відрахування, 10742,26 грн. сума боргу; липень 2021 р. - 3000,00 грн. поточні відрахування, 9409,88 грн. - сума боргу; червень 2021 р - 3000,00 грн. поточні відрахування, 9409,88 грн. - сума боргу; травень 2021 р. - 3000,00 грн. поточні відрахування, 13709,40 грн. - сума боргу (а.с.60-67).
Таким чином встановлено, що з моменту отримання постанови за місценм роботи відповідача відбувалось відрахування за ВП № 65391073 по виконавчому листі 759/1993/19 виданого 05.05.2021 р. по 3000,00 грн. щомісячно та частково стягувався борг кожного місяця у сукупному розмірі у межах 50% від заробітної плати.
Згідно довідки про розрахунок заборгованості, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 18.01.2022 р., становить 3000,00 грн. (а.с. 86).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною п'ятою статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Відповідно до ст. 196,197 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму N 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та другастатті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першоїстатті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першоюстатті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Вищевказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 4грудня 2020 рокуу справі N 661/905/19, згідно якого відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Зважаючи на те, що виконавче провадження відкрито лише 13.05.2021 р. на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 19.04.2021 р., судом встановлено, що в діях відповідача відсутня винна поведінка щодо несплати аліментів оскільки у відповідача обов'язок по сплаті аліментів виник лише 19.04.2021 р. після постановлення рішення суду апеляційної інстанції. Крім того, відповідач сплачував щомісячні платежі на сплату аліментів своєчасно, та заборгованість по аліментах виникла з незалежних від нього причин, що також свідчить про відсутність в нього умислу на ухилення від сплати заборгованості по аліментах, а тому підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у суду немає, відтак з цих підстав суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 12, 18, 141, 187, 263, 274, 278-279, 354-355 ЦПК України, Постановою Велика Палата Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), Постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за затримку виплати аліментів , - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення і отримання її сторонами у справі.
Повний текст рішення суду складено та підписано 07 липня 2022р.
Суддя Бабич Н.Д.