Справа № 761/39572/20
Провадження № 2/761/794/2022
30 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яницькій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю,
В грудні 2020р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила суд:
- визначити місце проживання малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю (позивачкою).
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що з 17 квітня 2010р. вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, але нею подано до суду позов до відповідача про розірвання шлюбу. Сторони проживають окремо. В шлюбі у сторін народилися сини, які проживають разом з позивачкою.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 07 грудня 2020р. матеріали цивільної справи передано до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020р. визначена підсудність цивільної справи Шевченківському районному суду м. Києва.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 19 лютого 2021р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
22 червня 2022р. на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 лютого 2022р. № 109/04/40-695.
До судового засідання позивачкою було подано на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, і не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судові засідання не з'явилися, поважності причин неявки не повідомили, своїх представників до суду не направили, у встановлений судом строк відзив на позов не подавався.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебували з 17 квітня 2010р. у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021р. по цивільній справі № 761/39568/20.
В шлюбі у сторін народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 160 (ч.1), 161 (ч. 1) СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони проживають окремо, і спільні діти сторін проживають разом з позивачкою.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 03 лютого 2022р. № 109/04/40-695, наявні підстави для визначення місця проживання малолітніх дітей сторін разом з позивачкою, при цьому встановлено, що малолітні діти сторін фактично проживають разом з матір'ю.
Судом встановлено, що за місцем своєї реєстрації та проживання, позивачкою створені належні умови для розвитку та проживання спільних дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
В силу положень ст. 263 ЦПК України, зазначеного принципу та правових позицій Верховного Суду, які були висловлені в постановах по справам № 343/1500/15-ц від 30 травня 2018р., № 644/9094/16-ц від 06 вересня 2018р., № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018р., а також рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017р. (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Верховний Суд, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги інтереси дітей, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визначення місця проживання спільних дітей сторін разом з матір'ю підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,8 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 142, 200, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 51 Конституції України; Конвенцією про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р.; Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.; ст. ст. 141, 157, 159, 160, 161 СК України; ст. ст. 8, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 26/4) про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 /вісімсот сорок/ грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 07 липня 2022р.
Суддя: