Справа № 761/11538/22
Провадження № 1-кс/761/6496/2022
29 червня 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно у кримінальному провадженні №12022100100001556, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно у кримінальному провадженні №12022100100001556, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками вчинення кримінального правопорушення № 12022100100001556 від 23.06.2022, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.04.2022 приблизно о 20 год. 23 хв. за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, буд. 12, невстановлена особа, шляхом вільного доступу, в умовах військового стану, таємно викрала електросамокат компанії ТОВ «Болт», бортовий номер 194-548 він.код. 232932000022950, вартістю 10250 гривень без ПДВ, після чого з місця вчинення правопорушення зникла.
У ході проведення досудового розслідування було встановлено покупця батареї живлення Model TP-BA150F, №DLB2010100487 від краденого електросамокату компанії «Болт» з бортовим номером 194-548, він.код. 232932000022950, а саме громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.06.2022 слідчим слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві ОСОБА_6 проведено огляд батареї живлення Model TP-BA150F, №DLB2010100487, яку добровільно видав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був допитаний в якості свідка та вилучено.
24.06.2022 слідчим слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 винесено постанову про визнання батареї електросамокату Model TP-BA150F №DLB2010100487 речовим доказом в кримінальному провадженні.
У судове засідання слідчий не з'явилася, про дату та час розгляду клопотання повідомлена належним чином. Проте надіслала на адресу суду заяву, відповідно до якої просила провести розгляд клопотання про арешт майна без її участі, клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками вчинення кримінального правопорушення № 12022100100001556 від 23.06.2022, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Звернення слідчого з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 24 червня 2022 року майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Разом з цим, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить слідчий.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 24 червня 2022 року, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
Разом з цим, у клопотанні слідчий просить визначити місце зберігання речових доказів за Шевченківським УП ГУНП у м. Києві.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, оскільки до повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про накладення арешту на майно не віднесено питання прийняття рішень про визначення місця зберігання речових доказів, а відтак клопотання в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно у кримінальному провадженні №12022100100001556, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 24.06.2022 майно, в ході проведення огляду, а саме: батарею Model TP-BA150F №DLB2010100487.
У задоволенні іншої частини клопотання, - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1