СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4503/22
пр. № 2/759/3110/22
06 липня 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Гришиної А.Г.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мотіної Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" про захист прав споживача, зобов'язання здійснення перерахунку заборгованості за теплопостачання, списання заборгованості в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва, в якому просив зобов'язати здійснити перерахунок послуг за утримання будинків та прибуткових територій із застосуванням строків позовної давності та списати заборгованість у зв'язку зі спливом строків позовної давності, визнати заборгованість нараховану відповаідачем за межами строку позовної давності у квартирі розташованій за адресою - АДРЕСА_1 , неправомірною та скасувати її.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , іншою частиною володіє його племінник (син покійної сестри). Оскільки він тривалий час не проживає у вказаній квартирі, повернувся до неї лише після смерті своєї сестри, та виявив, що у вказаній квартирі є борг за комунальні послуги, за утримання будинку та прибуткових територій в сумі 25 775,44 грн.
Вказує. що він звертався до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва", щоб йому пояснили природу боргу та розмір суми заборгованості, дізнався, що вказаний борг утворився за 5 років, однак існує ймовірність, що частина заборгованості виникла більш ніж 5 років тому та знаходиться поза межами строку позовної давності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 року визначено головуючого суддю та 04.05.2022 року вищезазначена справа передана судді Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О.(а.с. 24-25).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі (а.с. 26).
Представник відповідача, 08.06.2022 року надала відзив, в якому вказала, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить позивачу на праві спільної часткової власності. Послуги з утримання будинку і споруд та прибуткових територій, в будинку за вказаною адресою, надаються підприємством належної якості та в повному обсязі, скарг або актів-притензій від позивача ненадходило. Зменшення розміру плати або звільнення від оплати за послуги з утримання будинку і споруд та прибудкових територій, у разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачено. Згідно доданого рахунку, заборгованість за вказаною адресою за надані послуги станом на 01.01.2022 року складала 25 775, 44 грн (станом на 01.06.2022 року становить 27 592, 44 грн, в якому зокрема, включено суму боргу попередніх періодів, тобто боргу, що виник до моменту створення відповідача у 2015 році та становить 3 785, 75 грн.
Відповідач зазначає, що зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється. Підприємсво не має правових підстав для списання боргу, що виник у позивача за надані йому послуги до моменту його створення тобто до 2015 року.
В судовому засіданні позивач просив позов задовольнити, визначити йому заборгованість за останні три роки, яку він згоден сплатити.
В судовому засідання представник відповідача Мотіна Г.В. просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки права позивача як споживача послуг не порушені, він не звертався до них про укладення договору реструктуризації боргу.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.03.1999 року квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності 1/4 з якої належить ОСОБА_1 (а.с. 15).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.09.2021 року спадкодавцями майна 1/2 частини є ОСОБА_3 та 1/2 частини є ОСОБА_1 (а.с 16).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 має 1/8 спільної частки квартири (а.с. 17).
Відповідно рахунку-повідомлення станом на 01.01.2022 року сума боргу за утримання будинку та прибуткових територій складає - 25 775, 44 грн (а.с. 21).
Згідно ст. 322 ЦК України на власника покладено обов'язок утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
При цьому відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-УІІІ.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 вказаного Закону України індивідуальний споживач житлово-комунальних послуг - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Вказаним законом на індивідуального споживача покладено обов'язок укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7. Закону України «Про житлово- комунальні послуги».
Відповідно до частини третьої статті 9 вказаного Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.
Як встановлено судом, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в будинку за вказаною адресою, надаються відповідачем у повному обсязі.
Частиною першою статті 7 вказаного Закону визначено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад ЗО календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. При цьому в частині першій статті 5 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік комунальних послуг: послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викупних квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Зважаючи на зазначене, зменшення розміру плати або звільнення від оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачено.
Згідно доданого рахунку, заборгованість за вказаною адресою за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.01.2022 року складала 25 775 гривень 44 коп. (станом на 01.06.2022 року становить 27 592 гривень 44 коп.), в яку, зокрема, включено суму боргу попередніх періодів, тобто боргу, що виник до моменту створення Відповідача у 2015 році, та становить 3 785 гривень 75 коп.).
Згідно з нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст. 9).
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, позивач зобов'язаний оплатити спожиті житлово-комунальні послуги, а відповідач має право вимагати оплату наданих послуг.
Водночас у своєму позові позивач у якості правової підстави звільнення від виконання зобов'язань зі сплати за послуги з утримання будинків, прибудинкових територій та споруд посилається на сплив строку позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
При цьому, сплив позовної давності як підставу для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє особу суб'єктивного права на примусове виконання на її користь зобов'язання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).
У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, враховуючи, що відповідачем зобов'язання щодо надання послуг споживачу виконуються належним чином, позивач не надав доказів звернення до відповідача зі скаргами стосовно неналежної якості наданих послуг, жодних належних та допустимих фактичних даних, які б безпосередньо вказували на неправомірність чи неправильність нарахування оплати за надані підприємством послуги з утримання будинку (житла) та прибудинкової території, а також до нього не заявлялись вимоги про стягнення цієї заборгованості, суд приходить до висновку, що позов є передчасним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 77, 78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" про захист прав споживача, зобов'язання здійснення перерахунку заборгованості за теплопостачання, списання заборгованості в зв'язку зі спливом строку позовної давності залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Повний текст рішення виготовлено 08.07.2022.
Суддя Твердохліб Ю.О.