Справа № 569/24738/21
07 липня 2022 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судових засідань Семенюк Ю.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне, Міністерства оборони України та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщенням про визнання дій, рішення незаконними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне щодо надання клопотання від 05.10.2021 року №2097 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, без необхідних документів для виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових. Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом від 12.11.2021 року №524 щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у погодженні для надання постійного житла квартири АДРЕСА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону. Просить суд зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийняти рішення щодо погодження ОСОБА_1 та членам його сім'ї у наданні постійного житла квартири АДРЕСА_1 , який перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 Рівненського гарнізону.
Ухвалою суду від 13.12.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги, з підстав, викладених у позові.
Представники відповідачів у судове засідання не з"явилися про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень визнається орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги порушенням його прав та інтересів на отримання жилого приміщення, гарантованих Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вважаючи рішення відповідача протиправним.
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини А0281 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведене, оскільки спір у цій справі стосується проходження позивачем публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), гарантувала право військовослужбовцям на отримання жилого приміщення, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку, що наявний у справі спір виник у зв'язку з відмовою органу владних повноважень надати житло особі, звільненій з військової служби, та стосується проходження публічної (військової) служби, а отже правовідносини, що виникли між сторонами є адміністративно-правовими, у зв'язку з чим зазначена справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 260 ЦПК України, суд,-
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне, Міністерства оборони України та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщенням про визнання дій, рішення незаконними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Роз"яснити позивачу, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О. Гордійчук