Справа № 567/520/22
04 липня 2022 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Венгерчук А.О., при секретарі Самолюку А.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Іванюка І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого в КП "Острозька ОПЛ", паспорт НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 роз'яснені)
встановила:
15.05.2022 близько 03:00 год. в м. Острог по вул. Незалежності Рівненської області ОСОБА_1 керував автомобілем "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, що 15.05.2022 він автомобілем "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_2 , не керував та працівниками поліції не зупинявся. Зазначив, що 15.05.2022 він вийшов з дому до свого автомобіля щоб забрати необхідні йому речі, де був затриманий працівниками поліції, які висловили припущення про те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Захисник Іванюк І.В. в судовому засіданні вважає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведена, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить ряд недоліків, а матеріали справи не містять достатньо доказів наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зазначає, що ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом, що повністю заперечує його вину у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того працівниками поліції не було встановлено та вказано ознак алкогольного сп'яніння наявних у ОСОБА_1 , акт огляду ОСОБА_1 не складався та направлення для проходження огляду для визначення стану сп'яніння йому не видавалось.
Допитаний в судовому засіданні інспектор СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 15.05.2022 близько 03:00 год. ним було помічено водія автомобіля, який рухався по вул. Незалежності в м. Острог. Коли вони рушили слідом за вказаним автомобілем, то виявили автомобіль ВАЗ 21093, який стояв біля паркану, а поруч із ним знаходився ОСОБА_1 . Інших автомобілів на вказаній вулиці не було. Зазначив, що ОСОБА_1 заперечував, що керував автомобілем та відмовився від проходження огляду для визначення стану сп'яніння.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, захисника, свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, надавши оцінку всім доказам в їх сукупності та взаємозв'язку, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 №1452/735, згідно яких огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.2022 серії ААБ №184728, ОСОБА_1 близько 03:00 год. в м. Острог по вул. Незалежності Рівненської області керував транспортним засобом "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Водночас, суд вважає, що використання як джерела доказу протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є недостатнім, оскільки обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, з відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів) працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 перебував поруч із автомобілем, який стояв нерухомо, не керував транспортним засобом та працівниками поліції не зупинявся. Також на твердження працівників поліції ОСОБА_1 відразу вказав, що транспортним засобом він не керував. Водночас, як вбачається із наданого відеозапису, працівниками поліції не було вчинено жодної фактичної дії для того щоб хоча б переконатися у тому, що даний автомобіль 15.05.2022 рухався.
Вказаний відеозапис взагалі не містить жодної доказової інформації щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та моменту його зупинки працівниками поліції.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 зазначається, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, в постанові №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
В судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 та наданого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та працівниками поліції не зупинявся.
Згідно з вимогами ст.ст.31, 40 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них" та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року №14/1 "Про порядок зберігання, використання відеозапису та відео реєстраторів патрульних" чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Водночас, відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів) працівників ВП №3 ГУНП в Рівненській області, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , чи інших доказів про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та обставини його зупинення, до матеріалів справи не долучено, а особисті пояснення працівника поліції про дані обставини не є достатніми доказами, що їх підтверджують.
Окрім того, наданий суду відеозапис, в порушення вимог ст. 266 КУпАП, не є безперервним та не містить повного викладу, що також унеможливлює встановлення всіх обставин справи та спростування заперечень ОСОБА_1 .
Крім того, слід зазначити, що процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Згідно з п. 10 Порядку огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 12 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З наданого відеозапису вбачається, що поліцейським не було встановлено та вказано ознак алкогольного сп'яніння наявних, на його думку, у ОСОБА_1 , які стали підставою для пропозиції проходження огляду для визначення стану сп'яніння.
Також відеозапис не містить доказів вручення направлення для проходження такого огляду ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні не наведено доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Одночасно, доводи сторони захисту в судовому засіданні не спростовані.
Разом з цим, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій при проведенні огляду на стан сп'яніння та оформлення його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.
Порушення поліцейським Інструкцій та Порядку при здійсненні огляду, направлення на огляд та оформлення його результатів, в тому числі оформлення відмови від проходження огляду - тягне за собою визнання недійсними результату огляду та порушення порядку складення протоколу. Відповідно до п.2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно положень КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, а саме за відсутності достатніх доказів вчинення правопорушення, не дотримання при проведенні огляду вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.24, 221, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановила:
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Повний текст поставнови виготовлено 07.07.2022.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.