Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/9501/20
1-кп/357/559/22
"04" липня 2022 р. м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, Київської області, в приміщенні суду, в залі судових засідань № 1, кримінальне провадження за № 12020110360000120 від 05.05.2020 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за № 12020110360000120 від 05.05.2020 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, відносно якого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 10.07.2022 включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Отже, під час виконання вимог, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України, судом поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.
Позиція сторін та інших учасників.
Прокурор в судовому засіданні зауважив, що є слушним продовжити дію обраного запобіжного заходу ОСОБА_3 на строк, що не може перевищувати двох місяців з огляду на наявність існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, який підтверджується наявністю обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі, у зв'язку з чим усвідомлюючи невідворотність реального покарання, ОСОБА_3 може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за інкримінований злочин, оскільки останній систематично ігнорував судові виклики, не прибував до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у встановлений час, перебував тривалий час у розшуку, не має міцних соціальних зв'язків. Отже прокурор вважає, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсним та вважає за необхідне обрати (продовжити) відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризику, передбаченому ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив зменшити розмір застави для внесення грошових коштів.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи викладені його захисником.
Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якім він керував
Так, суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також враховуючи норму ч. 3 ст. 331 КПК України, згідно з якою до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що строк продовженого строку тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 10.07.2022, але розглянути кримінальне провадження відносно останнього та прийняти остаточне рішення до вказаної дати не представляється можливим, оскільки проводиться судовий розгляд, а саме досліджуються докази сторони захисту, тому виникло питання про доцільність продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Також, з положень норм ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 309 КК України, яке кваліфіковано, як незаконне виготовлення, перевезення та зберігання психотропних речовин, без мети збуту в особливо великих розмірах.
В ході обговорення питання доцільності продовження дії обраного запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, встановлено такі відомості: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тараща Київської області, не працевлаштований, неодружений, із повною загальною середньою освітою, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.
Враховуючи, що дія будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри, суд з цього питання відмічає таке.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебувають на розгляді в суді.
Крім цього, відповідно до ст. 95 КПК України суд має право обґрунтувати своє рішення виключно на доказах, які були досліджені безпосередньо судом, однак до теперішнього часу по вказаному об'єднаному кримінальному провадженню не досліджені докази сторони захисту, а тому перевірити доводи сторони захисту не представляється можливим.
Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи її віку та статусу, прийнятну репутацію.
Щодо ризику, передбаченого статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні. Та з його урахуванням суд відмічає, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд визнав дійсними ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указаний ризик, як реальний, оцінюється в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Того, що сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлений ризик продовжує існувати.
Щодо питання чи зможуть інші більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж окреслені прокурором по відношенню до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти ризику, який передбачено статтею 177 КПК, та який було встановлено судом.
Крім цього встановлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Наявний наведений ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ч. 3 ст. 331 КПК.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи тяжкість злочину, його суспільну небезпечність, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124050,00 гривень, з розрахунку 50х2481 гривень = 124050,00грн., а також відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:
1)прибувати за кожною вимогою до суду; 2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та(або) місця роботи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України строком на 30 днів, тобто по 02.08.2022, включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_3 процесуальних обов'язків у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає - 124050,00 гривень (50х2481 гривень = 124050,00грн.).
У разі внесення застави та після звільнення ОСОБА_3 з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Роз'яснити заставодавцю та обвинуваченому, що згідно ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Після звернення застави в дохід держави суд відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 06.07.2022 о 09.00 год. в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, 4-А.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити для виконання начальнику Державної установи "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
Судовий розгляд по кримінальному провадженню відкласти на 28.07.2022 о 14.00год.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
СуддяОСОБА_6