ЄУН 387/345/22
Номер провадження по справі 2/387/197/22
07 липня 2022 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника служби у справах дітей Яценко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей виконавчого органу Добровеличківської селищної ради -Апарат ради про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дітей, -
І. Описова частина
Стислий зміст позовних вимог позивача та позиції відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 06 червня 2022 року надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_3 просить розірвати шлюб та встановити місце проживання дітей .
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначає, що 09.10.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , про що було вчинено актовий запис № 382. Від сумісного проживання сторони мають двох дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство не ведеться, фактичні шлюбні відносини припинені. Подальше спільне проживання не можливе. На даний час вихованням дітей постійно займається батько, мати пішла із сім'ї, вихованням, навчанням та піклування дітей не займається, діти проживають з ним та він забезпечує усім необхідним дітей, що й спонукало його звернутися до суду з відповідним позовом .
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Також зазначив, що його діти бажають проживати з ним та дружина бажає забрати дітей за кордон, водночас місця проживання не має та не має відповідних умов. З дружиною не проживає близько 3 місяців. Строк для примирення просив не надавати.
Відповідачка в судовому засіданні заперечувала в частині визначення місця проживання дітей так як дійсно бажає виїжджати за кордон, водночас місця проживання закордоном не має. Також підтвердила що їх спільні діти бажають проживати за місцем проживання позивача. Крім того не заперечувала щодо розірвання шлюбу та просила строку для примирення не надавати та залишити їй прізвище " ОСОБА_2 ".
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей виконавчого органу Добровеличківської селищної ради -Апарат ради в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2022 було відкрито провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2022 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.10.2010, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, сторони уклали шлюб ( а.с.5 ).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Тернівською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 ( а.с. 7 ).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Добровеличківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 ( а.с.6 ).
Так судом встановлено, що при обстеженні житлово-побутових умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що діти доглянуті, здорові, спокійні за зовнішнім виглядом хлопчики відповідають віку, забезпечені належними житловими та матеріальними умовами ( а.с. 29).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, що підтверджується довідками №270 та №271 від 14.06.2022.
ОСОБА_1 характеризується позитивно. Діти які проживають разом з ним отримують все необхідне для життя, розвитку. Свої батьківські обов'язки ОСОБА_1 виконує належним чином. Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з батьком та у ОСОБА_1 є житло площею 111,4 кв.м, що підтверджується висновком органу опіки і піклування від 21.06.2022 №101 (а.с. 27-28 ).
Відповідно до довідок про доходи від 03.07.2022, ОСОБА_6 за 2022 р. по 30.06.2022 нараховано 40666,59 гривень, за 2021 рік - 25790, 70 гривень.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З'ясувавши фактичні взаємовідносини між сторонами і дійсні причини позову про розірвання шлюбу, а також враховуючи ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України, у якій вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, а документальне існування шлюбу між сторонами у справі не відповідає поняттю «сім'ї», як соціального інституту сучасного суспільства.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з вимогами ч.1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до вимог статті 112 СК України суд з'ясовує, фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, а також інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення.
Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечитиме інтересам сторін, а тому позов необхідно задовольнити .
Відповідно до п.9 ст. 7 Сімейного Кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом ч.2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).
Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, має постійні доходи та працює машиністом сільськогосподарського виробництва СГ" ОСОБА_7 ", не пиячить, скарг на поведінку позивача в сільську раду не надходило. Суд також враховує і те, що діти сторін проживали за місцем проживання позивача, а також і по місцю проживання навчаються. При цьому судом встановлено, що мати дітей ОСОБА_2 не має належних умов проживання для дітей та бажає виїхати за кордон.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, а також створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, суд дійшов висновку про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком ОСОБА_1 , так як це відповідає інтересам дітей.
Водночас визначення місця проживання дитини з батьком по своїй суті не є розлученням матері з дитиною, оскільки мати має по відношенню до дитини такі ж особисті немайнові права і обов'язки як і батько і жодним чином не втрачає прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визначення місця проживання дітей разом з батьком та про розірвання шлюбу необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача у розмірі 1984 гривень 80 копійок.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 104, 105,109,110,112, 114, 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, ст. ст. 4, 12, 19, 49, 76-81, 141, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268,273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей виконавчого органу Добровеличківської селищної ради -Апарат ради про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дітей - задовольнити .
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.10.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайськ Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, вчинено актовий запис №382.
Після розірвання шлюбу відповідачці залишити прізвище " ОСОБА_2 ".
Визначити місце проживання неповнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1984 ( тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири ) гривні 80 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Новостанкувате Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м.Первомайськ Миколаївська область, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей виконавчого органу Добровеличківської селищної ради -Апарат ради ( 27000 вулиця Шевченка смт Добровеличківка Кіровоградської області).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.