ЄУН 387/731/21
Номер провадження по справі 1-кп/387/49/22
про продовження строку тримання під вартою
29 червня 2022 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених
( в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_4 ОСОБА_5
ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7
( в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_8
ОСОБА_9
розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021121100000041 від 11.04.2021, яке надійшло з Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкеськ Ставропольського краю, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, не одружений, не працює, раніше не судимий, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_1 , громадянин України, не одружений, не працює, раніше не судимий, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Павлогорлівка Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстрований АДРЕСА_2 , фактично проживає АДРЕСА_1 , громадянин України, не одружений, не працює, раніше не судимий,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 08 вересня 2021 року надійшов обвинувальний акт зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021121100000041 від 11.04.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на думку прокурора, ризики, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу продовжують існувати, а судовий розгляд у кримінальному провадженні не завершився. Зокрема у разі перебування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на волі вони можуть виїхати за межі Кіровоградської області, так як у разі ухвалення обвинувального вироку відносно них, їм може загрожувати покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Також обвинувачені можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи та є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу з метою зміни та дачі показань на їх користь. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи із застосуванням насильства не мають міцних соціальних зв'язків. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 можуть перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від викликів до суду. Перебування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на волі не забезпечить виконання ними обов'язків насамперед не залишати житло цілодобово або у певний період, також мають змогу потрапити на території, які не підконтрольні державним органам України або виїжджати за межі державного кордону України. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 не мають постійного джерела доходів та схильні до вчинення насильницьких дій, що може стати підґрунтям для вчинення нових кримінальних правопорушень, особисте зобов'язання не може бути застосовано до обвинувачених, так як даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення в якому звинувачуються обвинувачені є тяжким.
Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 заперечували, вважають, що висунуте їм обвинувачення є необґрунтованим та просили застосувати цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_7 пославшись на ст.183 КПК України зазначила, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та сторона обвинувачення не довела реальність ризиків тримання під вартою, а тому клопотання є безпідставним. Крім того її підзахисний не має наміру переховуватися від суду, не притягувався до кримінальної відповідальності та має посередні характеристики. Тяжкість вчиненого злочину не може бути підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу. Тому просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що клопотання прокурора необґрунтоване, його підзахисний тримається під вартою тривалий термін, а також у нього є стійкі соціальні зв'язки. Тяжкість вчинення кримінального правопорушення згідно з практикою Європейського суду з прав людини не може бути підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу. Крім того названі прокурором ризики є ілюзорними та необґрунтованими. Тривалий час тримання під вартою його підзахисного ОСОБА_4 є порушенням процесуальних прав. Крім того ризики на які посилається прокурор є незрозумілими та необгрунтованими, а тому просив змінити його підзахисному запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав доводи захисників, а також зазначив, що доводи прокурора є необґрунтованими, жодних доказів для підтвердження ризиків прокурор не надав. Його підзахисний має міцні соціальні зв'язки. Прокурор не вказав на що ці ризики впливають. Тому просив застосувати до його підзахисного цілодобовий домашній арешт.
ОСОБА_4 зазначив, що підтримує захисника та просить суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт так як пред'явлене обвинувачення це є необгрунтованим. Також від слідства під час досудового розслідування він не зникав. Свідків у цій справі немає і не було, а тому і ризики на які посилається прокурор відсутні. Свою сім'ю 8 років не бачив та яка проживає на окупованій території України. також зобов'язується з'являтися до суду в разі зміни запобіжного заходу.
ОСОБА_5 зазначив, що просить суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, так як від органів досудового слідства та суду не переховувався, а суд про час і дату судового розгляду не повідомляв. Вважає, що він жодного відношення до злочину не має.
ОСОБА_6 підтримав свого захисника та просив змінити запобіжний захід так як має постійне місце проживання в АДРЕСА_3 . Також вважає безпідставним його притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, суд доходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд також враховує ухвали слідчого судді, згідно з якими була встановлена обґрунтованість підозри відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Також відносно зазначених осіб направлено до суду обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наслідком якого стала смерть особи, має постійне місце реєстрації та проживання. Також зі змісту клопотання та обвинувального акту ОСОБА_4 на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння, крім того інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене групою осіб. Суд враховує, що сім'я ОСОБА_4 проживає у м. Красный Луч Луганської області, яка є окупованою територією України, що збільшує ризики уникнення від кримінальної відповідальності. Також суд вважає, що на даний час ризики на які вказував прокурор не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наслідком якого стала смерть особи, має постійне місце реєстрації та проживання. Також зі змісту клопотання та обвинувального акту ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння, та інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене групою осіб. Також суд вважає, що на даний час ризики на які вказував прокурор не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наслідком якого стала смерть особи, має постійне місце проживання та проживає без реєстрації. Також зі змісту клопотання та обвинувального акту ОСОБА_6 на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння та інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене групою осіб. Також суд вважає, що на даний час ризики на які вказував прокурор не зменшилися та продовжують існувати.
Отже суд вважає, що ризики, які зазначені в ухвалах слідчого судді відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на даний час не зникли та не зменшилися, а тому суд вважає, що наявні ризики, які передбачені п.п.1 та 3 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинувачених ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення в якому обвинувачуються, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення їх провини, свідчать про те, що останні можуть вчиняти спроби, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності та суду, а також обвинувачені можуть впливати на свідків та потерпілу, оскільки проживають у населеному пункті, де і сталося кримінальне правопорушення, тим самим матимуть можливість перешкоджати належному судовому розгляду даного кримінального провадження.
Суд на даний час не має підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з огляду на вищевикладені обставини, а наявність у ОСОБА_4 співмешканки не може вказувати на міцні соціальні зв'язки. Суд зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також не довели наявність міцних соціальних зв'язків у співвідношенні із вчиненням умисного тяжкого злочину, який призвів до смерті людини, в якому вони обвинувачуються. Суд також зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не довели суду належними доказами наявність постійного місця проживання або роботи, що вказує на неможливість обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Отже зазначене свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
За таких обставин клопотання про продовження дії попередньо обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а у клопотаннях сторони захисту про зміну на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту необхідно відмовити.
Крім цього, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати у даному кримінальному провадженні розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178,182, 331 КПК України суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) тобто до 17 години 25 хвилин 27 серпня 2022 року, без визначення застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) тобто до 17 години 25 хвилин 27 серпня 2022 року, без визначення застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) тобто до 17 години 25 хвилин 27 серпня 2022 року, без визначення застави.
Дату закінчення дії ухвали суду встановити до 17 години 25 хвилин 27 серпня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 04 липня 2022 року о 09 годині 00 хвилин.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_10