ЄУН 387/95/22
Номер провадження по справі 2/387/134/22
19 травня 2022 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Добровеличківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Добровеличківська селищна рада Кіровоградської областіпро визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому зазначив, що він є власником будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Добровеличківського районного нотаріального округу Кіровоградської області і зареєстрованого в реєстрі за №974. Відповідач у справі є його братом, який з березня 2011 року фактично не проживає за даною адресою. З того часу і до теперішнього часу він не користується цим житловим приміщенням за цільовим призначенням та не приймає участі у витратах на утримання будинку, однак зняти реєстрацію місця свого проживання в будинку не бажає, чим порушує право власності позивача .
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся в телефоним зв'язком, заперечень до суду не надав. Також поштовий конверт , який направлявся адресату повернувся з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Добровеличківська селищна рада представника в судове засідання не забезпечили, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно належним чином.
Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 06.07.2021, посвідченим приватним нотаріусом Добровеличківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Левітчук Г.Б. ( а.с.6-8).
З договору дарування від 06.07.2021 встановлено, що ОСОБА_3 за договором дарування передав у власність ( подарував) обдарованому ОСОБА_1 безоплатно та безумовно присадибну земельну ділянку за кадастровим номером 3521755100:20:037:0009, площею 0,0771 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.9-11).
З довідки, виданої відділом "ЦНАП" Добровеличківської селищної ради Апарату ради №392 від 28.01.2022 встановлено, що до складу сім'ї ОСОБА_1 входить дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( а.с.12).
З акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 28.01.2022 встановлено, що ОСОБА_2 ,1984 року народження, з березня 2011 року за адресою АДРЕСА_1 не проживає ( а.с.13).
Суд зазначає, що подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд зазначає, що поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно вимог ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців та у відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Згідно з ст. 109 ЖК України виселення з займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може буди припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Поважні причини відсутності відповідача в спірному будинку понад встановлені строки судом не встановлені.
Факт перебування на реєстраційному обліку відповідача в домоволодінні позивача позбавляє останнього можливості розпоряджатися належним їй на праві приватної власності будинком.
Таким чином відповідач понад встановлений законом термін - понад рік без поважних причин не проживає в житловому будинку, із заявами до уповноважених органів про причини своєї відсутності не звертався, обов'язок щодо сплати комунальних послуг не ніс, відтак останній як зареєстрований мешканець у будинку втратив право користуватися цим житлом.
Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом та зняття з реєстрації за місцем проживання , що належить позивачеві .
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача у розмірі 992 ( дев'ятсот дев'яносто дві ) гривні 40 копійок.
Керуючись ст. 391, ч.2 ст. 405 ЦК України, статті 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст. 2, 13, 81, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким що втратив право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 992 ( дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добровеличківська селищна рада (вул.Незалежності, 112 смт Добровеличківка Кіровоградська область).
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.