Справа № 308/2248/22
Закарпатський апеляційний суд
05.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Липчея О.В., представника Закарпатської митниці Зубенка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про порушення митних правил №33/4806/423/22, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Липчея О.В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2022.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у порушенні митних правил за ч.6 ст.481 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
З протоколу про порушення митних правил №0330/30500/22 від 04.02.2022 та постанови судді від 05.04.2022 вбачається, що 04.02.2022 о 12 год. 54 хв., у зону митного контролю ділянки «виїзд з України» митного посту «Малий Березний» Закарпатської митниці, заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «316 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_3 , який прямував з України до Чехії у приватних справах
Формою проходження митного контролю ОСОБА_4 обрав порядок проходження митного контролю «зелений коридор»
До митного контролю ОСОБА_4 було подано паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_3 від 20.01.2021, контрольний талон, технічний паспорт CXE334585 та паспорта пасажирів, які разом з ним перетинали митний кордон України.
Під час здійснення митного контролю в результаті спрацювання орієнтування №7.7-28-03/45-557-EП від 01.09.2021 автоматизованої системи аналізу та управління ризиками встановлено, що відповідно до інформації з розділу АСМО ПІК «Автотранспорті засоби» «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» Єдиної інформаційної автоматизованої системи Держмитслужби України встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , який переміщувався в якості пасажира, 03.03.2019 було ввезено на митну територію України транспортний засіб комерційного призначення, а саме, сідельний тягач р.н. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Словацька Республіка в режимі «тимчасове ввезення» строком до 20 діб.
-2-
Від надання пояснення ОСОБА_1 відмовився, згідно ст.63 Конституції України.
Зі слів громадянина України ОСОБА_1 вартість даного автомобіля складає 6000 доларів США , що згідно з курсом НБУ на 04.02.2022. становить 169620 (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 60 коп.
Станом на 04.01.2022 вказаний транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться, та продовжує перебувати на території України з перевищенням строку тимчасового ввезення.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив строк зворотного вивезення транспортного засобу комерційного призначення - сідельний тягач, р.н. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Словацька Республіка, більше ніж на тридцять діб, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст.481 МК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Липчей О.В. порушує питання про скасування постанови суду від 05.04.2022 та закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.481 МК України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вказує, що на момент, коли у ОСОБА_5 виник обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу за межі митної території України, відповідальність за несвоєчасне його вивезення була передбачена ч.3 ст.481 МК України, яка передбачала накладення стягнення у виді 17000 грн. штрафу. На думку захисника, митний орган невірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.6 ст.481 МК України, у зв'язку з чим суд мав виконати вимоги ст.280 КУпАП та закрити провадження у справі. З наведених підстав вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Разом з апеляційною скаргою, захисник подав письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Обґрунтовує тим, що не зважаючи на неодноразові звернення до суду із клопотання про отримання копії постанови суду, така була отримана захисником поштовим відправленням лише 19.05.2022, що позбавило можливості своєчасно її оскаржити.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП. Окрім того, апеляційний суд враховує думку захисника - адвоката Липчея О.В., який не заперечив про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , який обізнаний про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Липчея О.В., який підтримав подану апеляційну скаргу, представника Закарпатської митниці Зубенка І.І., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил та дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
-3-
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, а в матеріалах справи відсутні відомості про те, що останній був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 чи його захиснику у передбачений ч.1 ст.285 КУпАП строк вручена копія оскаржуваної постанови від 05.04.2022. У матеріалах справи відсутні інші дані, окрім тих, на які вказує захисник Липчей О.В. щодо дати отримання постанови.
З метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили захиснику своєчасно подати апеляційну скаргу, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється.
Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Статтею 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до ч.1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про порушення митних правил №0330/30500/22 від 04.02.2022, перевіркою з використанням баз даних АСМО ПІК «Автотранспортні засоби» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що 03.03.2019 ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб комерційного призначення, а саме, сідельний тягач, р.н. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Словацька Республіка, в режимі «тимчасове ввезення» строком до 20 діб. Однак, станом на 04.01.2022 вказаний транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться, та продовжує перебувати на території України з перевищенням строку тимчасового ввезення.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив строк зворотного вивезення транспортного засобу комерційного призначення - сідельний тягач, р.н. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Словацька Республіка, більше ніж на тридцять діб, що призвело до порушення митних правил, передбачених ч.6 ст.481МК України.
Відповідно до ч.1 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
-4-
У відповідності до ч.2 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів, та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Згідно ч.6 ст.380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
У відповідності до ч.6 ст.481 МК України адміністративна відповідальність настає за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Апеляційний суд вважає, що обставини, за яких ОСОБА_1 порушив митні правила, у постанові судді місцевого суду зазначені правильно, кваліфікація його дій за ч.6 ст.481 МК України відповідає зібраним у справі, дослідженим суддею місцевого суду, наведеним у постанові й перевіреним в апеляційному суді доказами.
Факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст.380 МК України строку тимчасового ввезення транспортного засобу - сідельний тягач, р.н. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Словацька Республіка, в режимі тимчасового ввезення, підтверджується доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил №0330/30500/22 від 04.02.2022; даними журналу пункту пропуску; доповідною запискою головного державного інспектора відділу МП №1 митного поста «Малий Березний» Закарпатської митниці Держмитслужби Зелінки І.С. від 04.02.2022 та іншими матеріалами справи.
Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази є достатніми та достовірно вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, які підпадають під ознаки ч.6 ст.481 МК України.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор Зелінка І.С., який склав протокол про порушення митних правил, був упередженим при проведенні перевірки та складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , що в нього були підстави для обмови останнього та фальсифікації протоколу, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи,
-5-
на такі дані не вказується в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень.
При цьому, апеляційний суд враховує і відсутність у матеріалах справи доказів про вжиття ОСОБА_1 будь-яких заходів, спрямованих на вивезення транспортного засобу за межі митної території України.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази про наявність обставин, передбачених ст.460 МК України, із настанням яких передбачені ст.481 цього Кодексу діяння, не тягнуть за собою адміністративної відповідальності, а також дії обставин непереборної сили, які стали причиною пропуску ОСОБА_1 строку тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України.
Станом на 04.02.2022 вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_1 за межі митної території України не вивіз, відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 МК України, ним подано не було.
ОСОБА_1 перевищив строк зворотного вивезення вищевказаного транспортного засобу, ввезеного на митну територію України в режимі тимчасового ввезення терміном до одного року більше ніж на 30 діб, зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.6 ст.481 МК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу на митну територію України - 03.03.2019 та на час виникнення в нього обов'язку щодо зворотного вивезення цього транспортного засобу, відповідальність за порушення строку вивезення транспортного засобу була передбачена ч.3 ст.481 МК України, а тому митним органом невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.6 цієї статті, є помилковими.
Бездіяльність у виді не вивезення транспортного засобу за межі митної території України є триваючим правопорушенням, яке пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Пунктом 9-5 Прикінцевих та перехідних положень МК України, окрім іншого, визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п'ятою та шостою статті 481 цього Кодексу, виявлених у період з 22.08. по 31.12.2019 включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті.
У даній справі порушення митних правил виявлено 04.02.2022, на час дії статті 481 МК України в редакції від 22.11.2018, а тому бездіяльність ОСОБА_1 правильно розцінена як правопорушення, передбачене ч.6 ст.481 МК України, в редакції закону, що діяв на момент виявлення правопорушення.
Посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Липчея О.В. на те, що дана норма не має зворотної дії в часі, суперечить теорії права та змісту ст.3 МК України, ст.8 КУпАП, згідно якої особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За правилами статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судами.
-7-
Триваючими визнаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
Оскільки вчинене ОСОБА_1 порушення митних правил є триваючим і вважається закінченим з моменту його виявлення, тому його дії кваліфікуються за ч.6 ст.481 МК України, саме в тій редакції, яка діяла на час виявлення триваючого за часом правопорушення. У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.6 ст.481 МК України (в редакції Закону України №2612-VIII від 08.11.2018) є необґрунтованими, оскільки вказана норма МК України розповсюджується на діяння, скоєне і виявлене після набрання нею чинності (пряма дія закону в часі).
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Як такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і доводи захисника Липчея О.В. про те, що за період із часу ввезення транспортного засосу - 03.03.2019 до часу складення протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_1 неодноразово перетинав митний кордон України та проходив митний контроль.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя місцевого суду врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, наявні в матеріалах справи дані про особу правопорушника й застосував щодо ОСОБА_1 стягнення, яке передбачено санкцією ч.6 ст.481 МК України, а саме у виді штрафу в розмір 170000 грн.
Апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, є справедливим і таким, що відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни постанови суду у частині накладення стягнення та накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації предмету порушення митних правил, як про це просив захисник, оскільки останнім не надано доказів наявності у розпорядженні ОСОБА_1 предмету порушення митних правил - сідельний тягач, р.н. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Словацька Республіка. Апеляційний суд враховує те, що зі слів захисника, даний транспортний засіб був ввезений ОСОБА_1 на користь іншої особи, окрім того відсутня інформація про те, що на час розгляду справи цей транспортний засіб збережений у цілісному та функціональному вигляді, щоб уможливило виконання постанови суду у разі застосування такого виду стягнення.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли підтвердження і визнаються безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб,
-7-
передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків, призначати експертизи, тощо; те, що стороною захисту не надано доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції, у тому числі й про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст.ст.527-530 МК України, ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Липчея О.В. задовольнити, поновити захиснику - адвокату Липчею В.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2022.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Липчея О.В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2022 щодо ОСОБА_7 ,- без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя