Справа № 640/3964/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
07 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Секретаріату Кабінету Міністрів України (відповідач, Секретаріат КМУ), в якому просив:
- визнати неправомірними дії Секретаріату КМУ щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби періодів проходження військової служби у пільговому обчисленні, а саме час навчання у Харківському медичному інституті - один рік навчання за шість місяців служби та період проходження військової служби в Збройних силах України, під час якої я брав участь в антитерористичній операції із розрахунку один місяць служби за три місяці;
- зобов'язати Секретаріат КМУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди проходження військової служби у пільговому обчисленні: період навчання у Харківському медичному інституті з 01.09.1978 по 30.06.1984 - за 02 роки 11 місяців 00 днів військової служби та час проходження військової служби в Збройних силах України, під час якої він брав участь в антитерористичній операції, з 12.10.2016 по 11.07.2018 - за 05 років 02 місяці 12 днів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є державним службовцем п'ятого рангу, працює у Секретаріаті Кабінету Міністрів України на посаді заступника завідуючого відділом з питань охорони здоров'я Управління гуманітарної політики Департаменту гуманітарної та соціальної політики.
Згідно з довідкою про розрахунок стажу державної служби ОСОБА_1 , стаж державної служби станом на 05.02.2021 становить 09 років 03 місяці 19 днів.
Позивачем з'ясовано, що до згаданого стажу не зараховано пільгове обчислення періоду навчання у Харківському медичному інституті з 01.09.1978 по 30.06.1984 та періоду проходження військової служби у Збройних силах України з 12.10.2016 по 11.07.2018.
У відповідь на звернення позивача листами Національного агентства України з питань державної служби від 04.01.2021 та 13.01.2021, позивача повідомлено про відсутність підстав для пільгового обчислення стажу на державній службі, зокрема, до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016.
Не погоджуючись із бездіяльністю Секретаріату КМУ, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, слід зазначити наступне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (преамбула Закону).
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
За змістом даного закону, для військовослужбовців передбачаються особливості пенсійного забезпечення і допомоги (ст. 15), виплати одноразової грошової допомоги у передбачених статтею 16 випадках, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди (ст. 17) та соціальні гарантії членів їх сімей.
Механізм обчислення стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283), який був чинний у період чинності Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.
Згідно пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. N 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», а саме п. 4, передбачено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII «Про державну службу».
До стажу державної служби зараховуються:
- час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;
- час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону;
- час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах;
- час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування";
- час перебування на посадах суддів;
- час перебування на посадах прокурорів;
- час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;
- час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;
- період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;
- час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;
- час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.
Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України, - у постанові № 229 від 25.03.2016 про Порядок обчислення стажу державної служби (Порядок № 229).
Пункт 4 Порядку № 229 передбачає аналогічний перелік періодів, які зараховуються до стажу державної служби.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (Положення № 530), на яке посилається позивач, мотивуючи заявлені вимоги.
За змістом п. 2.2 Розділу ІІ Положення № 530 до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України під час призначення пенсії на умовах Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
При обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (п 2.3 Положення № 530).
Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 1 Положення № 530, воно визначає порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (зі змінами):
оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника відповідно до Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (зі змінами) та постанови правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402;
виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (зі змінами);
оформлення документів для виплати компенсаційних сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках" (зі змінами);
організації роботи стосовно визначення розміру грошового забезпечення для призначення та перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби);
проведення ревізій та перевірок з питань забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
Таким чином, даний нормативно-правовий акт не регулює питання обчислення стажу державної служби.
При цьому, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає такої соціальної гарантії військовослужбовців, як пільгове обчислення стажу державної служби».
Більш того, спеціальні Закон України «Про державну службу» та Порядок № 229 не містять норм щодо пільгового обчислення стажу державної служби, як наслідок не пов'язують період навчання та проходження військової служби з передумовами такого обчислення.
Судом першої інстанції вірно вказано,що у позивача є право на пільгове зарахування періоду навчання та проходження військової служби при вирішенні питання призначення або розрахунку пенсії, водночас, оскільки основна діяльність позивача пов'язана з державною службою, підстави для зарахування пільгового обчислення стажу державної служби відсутні.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова